День закоханих у Луцьку: «що мале, що старе». РЕПОРТАЖ

День Валентина, у місті – істерія. Всі закохані! Всім хочеться свята. Малі і великі Луцька святкують та й загалом бачать і відчувають день закоханих по-різному.

«…Його звати Денис. В нього карі очі, коротка стрижка, і носик такий… гарний. Він буває неслухняним хлопчиком, няня навіть одного разу рота йому скотчем заклеїла», - закохано розповідає 8-річна лучанка.
Отож, про любов:

Федір , 73 роки

«Я народився 14 лютого, але не знав, що таке свято взагалі існує. Не відзначаю. То, в основному, католики святкують, а ми – православні. Зараз вік такий – не до романтики, вже проза життя залишилася. Хіба, як обіграю в шахмати кого-небудь».

Софія, 6 років

«Я дарую валентинки. Сплела з бісеру. Мамі одну подарую, а ще дві – подругам – дівчаткам – Лєні і Дарині».

А з хлопців хтось подобається?
«Так. Це мій однокласник Данило. Ми з ним спочатку за партою в школі сиділи разом і танцювали в парі, а потім нас вчителька пересадила, і на танцях нас розлучили. Я зрозуміла, що він мені подобається, коли він мені давав ручку, і я йому давала ручку сьогодні. Подарую валентинку і напишу: «Я тебе люблю». А він, думаю, подарує мені ще цукерку і мандарин».


Галина, вік приховує, шепоче: "пенсіонерка"

«Існує такий термін – поле любові – воно створюється, коли людина посилає любов і у відповідь їй вона повертається з подвійною силою. Через такий спосіб прогресії воно розширяється, розширяється…І велике щастя, коли людина має широке поле любові навколо себе. Воно її надихає. Це свято – створення поля любові. Я святкую його кожен день».

Настя, 6 років

«День святого Валентина – це коли дарують валентинки. Я теж їх дарую. Я роблю їх з паперу. В мене вдома є папір і ножиці!»

Вікторія, 8 років

«Ми колись святкували День святого Валентина, а тепер вже ні. Заходили до бабусі і дідуся, діставали у них щось смачненьке і їли разом. А ще нам у школі роздавали сердечка такі… зайчики, кролики, ведмедики – розкриваєш, а там - вітаннячко і загадка».

Маєш хлопчика, який тобі подобається?
«Маю. Його звати Денис. В нього карі очі, коротка стрижка, і носик такий… гарний. Він буває неслухняним хлопчиком, няня навіть одного разу рота йому скотчем заклеїла, а я потім у школі про це розказувала».

Тетяна, 30 років

«Я не святкую День святого Валентина. В православних людей є такі святі, як Петро і Февронія, які є покровителями сімейного щастя. А День святого Валентина – католицьке свято, до того ж, з комерційним підтекстом, тому не відзначаємо. Хоча романтика присутня: коханий дарує квіти, можна влаштувати романтичний вечір - вечеря, свічки (якщо стереотипно говорити), можна відвідати кафе, театр, поїхати кудись. Якщо це неочікувано і для коханої людини – взагалі чудово. Романтика – штука важлива і корисна, без неї життя сумне».

А ви святкуєте свято Февронії і Павла?
«Так як день святого Валентина – ні. Читала, переглядала інформацію про цих святих – це цікаво. У православних є свої святі і свої свята, проте ми чомусь цього не цінуємо. Ми забули власне і дуже швидко переймаємо чуже – Хеловін, День святого Валентина. Я думаю, потрібно цінувати рідне.

Валентина, 59 років

«Я святкую День святого Валентина з рідними. Якісь цукерки один одному даруємо, добрі слова говоримо. З коханою людиною не святкую – вдова. Колись цього свята не було. Зовсім не було. Ми про нього не знали. Тоді – лижі, санки, лід – от така була романтика, походи на природу зимою і літом, не те що там пікнік, а катання з гірки на санчатах...»


Анатолій (каже, що 18, але по паспорту 53), Майя, 45 – чоловік і жінка

Майя : Святкуємо! На завтра замовили…
Анатолій: …ресторанчик! Вип’ємо по 100 грамів, закусимо, прогуляємося, прийдемо додому. Вдома продовжимо.
Сміються.


Тетяна, 65 років

«Що сказати про свято? Добре, що є кого поздоровляти, кому дарувати квіти. Я, наприклад, одинока, але теж радію. Хотіла б навіть, щоб мене теж поздоровили. Але в мене є діти! Я радію за інших».

Маша, 9 років

«Ми будемо завтра на останньому уроці гуляти, ніби, їсти… Буду дарувати... Ну, я не можу сказати! Вони тут стоять! Давай відійдемо! /шепоче/ Ми будемо балони-сердечка дарувати! Ще є хлопчик, який подобається, але він в дворі, не в школі. Він - суслік! Він розумний, розумніший за мене. Але це мені не подобається. Він постійно стрибає куди-небудь, і це так смішно!»


Іван Васильович, 80 років

«Трохи знаю, що то за свято. Раніше святкував, бо був у колективі. А зараз – як з хлопцями зустрінуся – святкуємо! Зараз дружині подарунків не роблю, бо…кх-кх… і фінанси не дозволяють і потреби нема в тому, бо, знаєте, каже жінка: найкращий подарунок – то, що ти в мене є. Але ж це буде завтра, не сьогодні!»

Ілля, 9 років

«Я буду святкувати з класом, і особисто відзначатиму зі своєю дівчиною. Я її люблю. Я їй часто квіти дарую. Буду дарувати кружку. З сердечками. Поїдемо в якийсь ресторан».


Іван, 40 і Валентина, 38 – чоловік і дружина

Іван: От, ідемо купувати подарунки дружині!
Валентина: Спекла тортик, сядемо, відсвяткуємо. Романтику приносять приємні слова, подарунки…
Іван: …увага! Уже 19 років разом в цьому місяці.

Олександр, 58 років, чоловік зізнається , що він - Адвентист сьомого дня. Іншими словами, суботник. Невпинно розповідає про свою форму любові.
«Я ніколи не святкував. День народження святкував. Але останнім часом почав читати Боже слово і думаю, що його всім треба читати, бо це книга життя.»

Але ж Валентин - святий!
«Валентин, я не знаю, чи святий, але я всім святим не вірю. Я вірю Богу тільки».
А що приносить романтику в ваше життя?
« Віра, надія на вічне спасіння.»

Жанна, 6 років

«День святого Валентина – свято закоханих. Мама купляє мені валентинки – я роздаю. Дівчаткам».
А може є якийсь хлопчик, який тобі подобається?
«Ні. Хіба братик Русланчик».

Данило, «років за 70»

«Для молодих, для закоханих, я думаю, це прекрасно! Чим більше свят буде для людей – тим люди будуть добрішими, красивішими, менше буде зла на землі. Я дружині квіти подарую».

Зустріли на луцьких вулицях і цікаву бабусю. Вона побажала здоров’я, успіху в роботі, але фотографуватися не захотіла. Пізніше сказала, що звати її Наталія, їй - за 70.
«В нас просто були гітари, пісні… А зараз, ну, що? Подарував і забув! Хоча, у кожного часу своя романтика. Для мене воно якось не прижилося. Може, якби були поблизу молоді…», - зітхає жінка.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---