Друге пришестя Петра. Як Порошенко може залишитися на другий термін

Петро Порошенко ніби забобонно уникає публічних визнань, що має намір залишитися на посаді Президента України до 2024 року, пише видання «Личный счет».

У січні в швейцарському Давосі президент Порошенко на прямо поставлене запитання відповів, що його рішення буде залежати від того, наскільки успішними будуть наступні півроку. Через місяць на великій прес-конференції Петро Порошенко ще далі відніс термін: «Рішення про участь у виборчій кампанії я буду приймати тоді, коли кампанія буде розпочата». І тільки під час закритої зустрічі з лояльними блогерами на початку березня, «тільки для своїх», прозвучало зізнання, що таки да.

Вийти з штопора

Лютневий президентський рейтинг, який грунтується на опитуванні КМІС, став справжнім холодним душем для прихильників президента. Це до того, що з кінця 2017 Юлія Тимошенко незначною мірою випереджає Порошенка, вже встигли звикнути, але це було загальне місце, що головна проблема в майбутній сутичці буде заключатися в протистоянні з лідером «Батьківщини», і кілька відсотків різниці на цьому етапі ролі не грали. І тут раптом при підрахунку виявилося, що рівень підтримки гаранта різко впав - 3,9% від усіх опитаних, і його випереджає вже не тільки Тимошенко (9,8%), але і Гриценко (5%), і Ляшко (6,2 %). Тепер компанію Порошенку складають Бойко (3,9%) і Рабинович (3,8%). Це вже не кількість. Це зовсім інша якість підтримки.

Як зауважує видання, наявність у списку претендентів прем'єра Володимира Гройсмана з його 1,7% «від'їдає» президентську частину, згідно з даними соціологів - 1,3%. Але навіть з поправкою на це виникає загроза, що в другому турі виборів Порошенка не буде. Значить, перш ніж вирішувати проблему Тимошенко, а вона дуже серйозна, в гіпотетичному турі поки Юлія Володимирівна виносить Петра Олексійовича в одну хвіртку (30% проти 23% ще а грудневими даними соціологічної групи «Рейтинг»), слід якимось чином змінити рейтингову динаміку. При падаючій траєкторії сподіватися на перемогу марно, хоча, очевидно, нижче якихось значень, що коливаються у діапазоні 3-5%, підтримка не опуститься.

Наявність в суспільстві людей, які навіть за найнесприятливіших обставин орієнтують на владу, зазвичай гарантує тим, хто її персоніфікує, до 6%. І тут спалахують очі у тих, хто чув, як при такому рейтинзі розкрутили і привели до перемоги у другому турі Бориса Єльцина в 1996 році або Леоніда Кучму в 1999-му. Тільки така схема передбачає, що в якості головного противника буде відповідний кандидат. В обох випадках комуністи Геннадій Зюганов і Петро Симоненко втілювали загрозу більшовицького реваншу, що дозволило мобілізувати електорат, в першу чергу молодь. І, головне, ідея підтримки чинного президента об'єднала всю правлячу еліту і основні капітали з їх ресурсами.

"Поки не видно ні зручного противника, ні єдності в бажанні підтримати Порошенка. Більше того, погіршення його позиції змушує прихильників активно крутити головою і виглядати більш надійну ставку. Нині навіть глава уряду намагається якомога рідше з'являтися поруч з президентом, оскільки Володимир Гройсман не хоче втрачати політичні перспективи через асоціації з Порошенком. З цим треба щось робити, інакше булави не бачити", - пише «Личный счет».

Вундерваффе-2019

Розгорнути рейтингову траєкторію, зупинити втечу прихильників і союзників, і кинути маси на штурм переможної висоти допомогла б якась електоральна диво-зброя, в безнадійних ситуаціях думка завжди шукає подібний вихід.

Журналіст Айдер Муждабаев запропонував варіант, який, на його думку, гарантував би другий термін Порошенку. Президенту б так вчинити на початку першого терміну, але краще пізно, ніж ніколи: заявити, що всі доходи корпорації Roshen підуть на переозброєння армії, підтримку ветеранів, інвалідів АТО і сімей загиблих. Складно оцінити, який був би ефект. Все-таки військова тематика до 2018 року в значній мірі пішла з центру суспільної уваги. Але те, що бізнес президента - його слабке місце і що претензії на другий термін підштовхують до сильних вчинків, незаперечно.

Схоже, однак, що згуртування навколо гаранта вирішено було добиватися шляхом демонстрації погроз. Справа Надії Савченко, у якій звучать плани змовників у спілці з сепаратистами знищити все політичне керівництво і приступити до масових репресій, була визнана вдалою можливістю струсонути суспільство. Разом з тим, удар мав зачепити Тимошенко, яка взяла Надію першим номером свого виборчого списку в 2014 році, припускає видання.

Доводилося чути, що перемогу над Тимошенко забезпечить Андрій Коболєв, глава «Нафтогазу», який обіграв «Газпром» в судах і тим самим обнулив газові контракти, укладені Юлією Володимирівною. Але, як показують рейтинги, народ не відчув «перемогу» і не відніс її помітним чином на користь Порошенка або в збиток Тимошенко. Тепер надія на Надію. Але вона, як зауважила головний редактор «Дзеркала тижня» Юлія Мостова, являє собою гумову бомбу, яка скаче і в непередбачуваному порядку знищує все підряд. Шанси, що вона своїми радикальними закликами і прокльонами з-за грат доб'є рейтинг влади, нітрохи не менші, ніж те, що владу в особі Порошенка почнуть більше цінувати.

Здається, однією чарівної таблетки, як все виправити, не існує. Потрібен комплексний курс лікування, рішучий і швидкий, тому що «пацієнт» йде від нас буквально на очах.

Порошенко проти Порошенка

В інтерв'ю Євгену Кисельову головний політтехнолог президента Ігор Гринів у якості головної умови перемоги на майбутніх виборах назвав бажання самого Порошенка. І тут не можна не погодитися. Мова йде не про просте бажанні, а про нестримне прагнення, яке підштовхує на ті самі сильні вчинки, неординарні кроки, здатні повернути втрачену повагу і очікування. А для цього потрібно буде прийняти досить нестандартні кроки, радикально змінювати оточення, власні пріоритети і перестати бути тим, кого терплять при владі, поки не прийде хтось свіжіший.

Цікаво, що Петро Порошенко вже виконував такий «камбек», мабуть, у цьому плані він єдиний такий в українській політиці. Скандал, який розгорівся у вересні 2005 року з подачі глави президентського секретаріату Олександра Зінченка, який звинуватив тодішнього секретаря РНБО Порошенка в корупції, здавалося, назавжди поховав йому політичні перспективи. Але майже десять років по тому він опинився для недовірливого українського суспільства безальтернативною кандидатурою. Чи вдасться відіграти і цього разу? Проти - фактор часу, ніяких років більше немає, рахунок пішов на місяці і тижні. А найважливіше те, що зараз Порошенко потрібно, по суті, виступити проти самого Порошенка - того, що розтринькав народну підтримку, що перевищувала 50%.

Поки, судячи з публічних виступів президента, він не дуже хоче на другий термін. Нічого кращого, ніж вписати в Конституцію положення про входження в ЄС і НАТО, архітектори майбутньої перемоги Петра Олексійовича вигадати не змогли, але що тут нового? Якихось амбітних і цікавих цілей ні в Давосі, ні на великій прес-конференції озвучено не було. Президент все так же уникає відкрито і детально говорити з суспільством про своє бачення майбутнього країни і плани щодо його облаштування. «Новий» Порошенко повинен прагнути до такої розмови, всіляко нав'язувати його, і йому має бути про що говорити, а людям важливо і цікаво слухати. Поки - нема про що. Ну якщо йому не треба, іншим завжди треба ще менше.

У його розпорядженні ще є адміністративний ресурс, який може якось підперти непереконливого кандидата. Але у вітчизняних умовах сподіватися на нього не тільки не досить, а й загрожує серйозними неприємностями. Запит на справедливість, заданий Майданом, нікуди не подівся і навіть болісно загострився. Зловживання на виборах можуть остаточно різко вивести ситуацію з хиткої рівноваги. Чому, до речі, будуть активно сприяти з Росії. І президент тут виявляється перед дилемою: посилити свій авторитет він може, забезпечивши бездоганні вибори, бездоганність яких буде коштувати йому декілька не «намальованих» відсотків, а ганебна гра, накинувши чолі адміністративної вертикалі бонус, може вбити його шанси утримати ситуацію в країні.

"Загалом, поки переможний сценарій не вимальовується. Колишній герой не цікавий і викликає роздратування. Новий, переосмислений Петро не з'явився, і, здається, країна його не дочекається. Очевидно, що тактика демонстрації дрібних перемог, коли президент шукає найменшого приводу, щоб десь урочисто перерізати стрічку, не здатна переламати громадську думку на його користь. Навпаки, над нею вже відверто сміються. Впевненість у власній перевазі базується на переконаності, що інші гірші. Але для широких електоральних мас подібної переконаності не існує, що підтверджується соціологічними дослідженнями", - йдеться у матеріалі видання «Личный счет».

За цих обставин єдиний союзник Порошенка - випадковість. Передвиборна ситуація в останній момент може скластися так, що рука Петра Олексійовича несподівано зіграє, такого виключати не можна. Але і всерйоз розраховувати теж несерйозно.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---