Династія луцьких освітян захоплюється своїм містом

Лучанка Олена Кононенко закохана в рідне місто і його людей. У Луцьку вона народилась, у цьому місті навчалася. Тепер вона працює, виховує доньку, а також в одній зі шкіл Луцька опікується донедавна чужими, а нині вже своїми дітками.

Пані Олена розповідає, що її родина – це династія вчителів. Мама все своє життя працювала завучем однієї із луцьких шкіл. Тато теж був директором луцької школи, і не однієї. Сама Олена Кононенко і її донька - теж учителюють, - повідомляють у Фонді Ігоря Палиці «Новий Луцьк».

«Я Луцьк обожнююю і не можу собі уявити своє життя деінде. Куди я не потрапляла б, всеодно через деякий час хочеться повернутися сюди.Я його люблю за чистоту, за його компактність. Мені тут все рідне. Коли буваю у Старому місті, то такою старовиною проникаюся, що нібипобувала в княжій добі», - каже Олена Кононенко.

Любовдо Луцька Олена передає і своїм вихованцям. Вона вірить у те, що розвиток і добробут міста – в руках його мешканців. Для цього слід лише захотіти щось зробити для нього. Найперше, це стосується молодих людей – покоління Олениної доньки.

«Дочка закінчила СНУ і тепер працює вчителем у тій самій школі, у якій працюю я і в якій працював мій тато. Вона за написання наукових справ була відзначена і стала стипендіатом Фонду «Новий Луцьк».

Я вважаю, що нагорода, відзнака студентів, також учнів стипендіями – дуже важливо. От ми так вважаємо – нагорода грамотами, подяками – це дуже добре, але звичайно, якщо це буде матеріальне якесь заохочення, то цезначно краще стимулюватиме кожногой захочеться працюватибільше над собою», - переконана Олена Кононенко.

Підтримка активної та ініціативної молоді – інвестиція в майбутнє – із такою сентенцією Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» Олена погоджується беззаперечно. Причому стимулу і допомоги потребують усі діти – від найменших до тих, хто робить перші кроки у самостійному житті. Останнім часом вчитель початкових класів помітила у луцьких школах негласні змагання в успішності і талантах.

Олені Кононенко пощастило супроводжувати у поїздці нагороджених путівками школярів на відпочинок у дитячий табір Буковель. Заразом і сама відпочила та помилувалася розкішшю карпатської природи.

«Діти і дорослі – всі ми добре оздоровилися у Буковелі, їздили на екскурсії. Діти були весь час веселі, жартівливі, щасливі й завжди зорганізовані. Заходи, які там проводилися, теж були дуже цікаві, нестандартні, якщо так можна сказати», - пригадує пані Олена.

Про піклування Фонду про старше покоління лучан у сім’ї Кононенків, на жаль, дізналися через біду.

«Раптовий випадок стався – мама впала і не могла ходити тривалий час. Більше як півроку вона взагалі не вставала. І Фонд Ігоря Палиці, після того, як ми звернулися у його приймальню, виділив продуктову картку. З нею ми змогли отоваритися в супермаркеті міста. Також Фонд виділяв кошти і на лікування», - каже Олена Кононенко.

Зі слів Олени, допоки про лучан думають і піклуються люди, яким не байдужа доля міста, то й у них є неабияке майбутнє. Добро ніколи не буває без відповіді – його зерна проростають в душах і повертаються сторицею благополуччя.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---