Дитячі монстрики у животику із назвою «рак», - Вісник&К

 
Лучанка Ольга розповіла «Віснику», як витягувала свого чотирирічного сина Богдана з того світу.
«Спочатку йому почав боліти животик, лікарі стали лікувати підшлункову. Згодом животик  виріс майже вдвічі. Одна лікарка приписала «Еспумізан», але не допомогло – живіт у дитини ріс. Ми ходили у приватний кабінет УЗД і там сказали, що в дитини глисти. Але згодом один хірург сказав, що в Богдана пухлина. Уже пішли метастази і він помре», - розповідає лучанка.
Родина тиждень чекала діагнозу в київському Інституті раку. Нарешті, з висновком лікарів «лімфома Беркітта, четверта стадія» поїхали в «Охматдит»
«У відділенні онкогематології, де лікують рак крові, нас, матерів, муштрували, як спецназ. Одномісна палата мала бути стерильною. Найстрашнішим ворогом для нас стали бактерії та мікроби. Все, до чого я торкалася, доводилося відразу ж обробляти спеціальним розчином. Щоденно мити ним дитину. І ми ладні були вбити ту мамочку, в якої вискакував герпес!», - розповідає Ольга.
На лікування Богданчика пішло близько 50 тисяч гривень. Це за умови, що лімфома Берккіта лікується доволі дешево. Дитина перенесла шість блоків хіміотерапії. За п’ять місяців він лише п’ять разів виходив на вулицю гуляти.
Жодній дитині у лікарні не скажуть лікарі, що це смертельна хвороба. Для молодших дітей «рак» – це монстрики у животику, яких треба вбити. Для підлітків – інфекція, яка чудово лікується
Богдану зробили 25 вливань донорської крові. Онкохворим дітям, особливо з раком крові, потрібна кров тільки молодих чоловіків, які не курять і не п’ють. До всього, не мали хірургічних втручань або татуювань.
«Після тих процедур уже минуло два роки. Найголовніше для Богданка було подолати рубіж в один рік. Але спокійного зітхання не буде ніколи», - каже Ольга.
 

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---