Едуард Стоєв: «Приватизаційні процеси в левовій частині призупинені»

– Едуарде Миколайовичу, які об’єкти на Волині в цьому році виставляються на приватизацію?
 
– Ці об’єкти включені наказом центрального апарату Фонду держмайна в Україні , але, на жаль, в зв’язку з деякими причинами і змінами до законодавства, а також у зв’язку з тим, що до цих пір відсутня постанова Кабінету міністрів, яка регулює порядок продажу земельних ділянок під об’єктами державної власності, приватизаційні процеси в левовій частині призупинені. Окрім продажу часток держави в деяких підприємствах. Мається на увазі, паї, акції і т.д.
 
 – Про які саме підприємства йдеться?
 
– Це міжгосподарські агробуди, міжгосподарські лісгоспи, які створювалися на базі колишніх колгоспів чи радгоспів. Сьогодні вони господарюючі і перетворються у ВАТ чи інші товариства. В процесі підготовки до приватизації визначається частка держави, на зборах засновників вирішується, яка форма власності має бути.
 
– Яку частку має держава у ВАТ «Волиньобленерго» та ВАТ «Волиньгаз»?
 
– У ВАТ «Волиньобленерго» -- 75%, а у  ВАТ «Волиньгаз» – 23,42%.
 
– Чи висталятимуться частки держави у цих підприємствах на продаж найближчим часом?
 
– Жодної офіційної інформації стосовно цього в Регіональному відділенні немає.
 
– В минулому році звучала інформація стосовно продажу окремих нововолинських шахт. Мер міста Віктор Сапожніков відкрито критикував ідею приватизації цих об’єктів. Вони виставлені в перелік об’єктів, які приватизовуватимуться в цьому році?
 
 
– Ще дуже рано говорити про приватизацію цих об’єктів. Навіть, якби сьогодні вони готувалися до приватизації. Поясню, що це означає. На початку минулого року була постанова Кабміну щодо включення до передприватизаційної підготовки  об’єктів  ДП «Волиньвугілля». Потім вийшла інша постанова, згідно з якою ці об’єкти було вилучено зі списку приватизації.
 
– Чому виникла ця інша постанова?
 
– Ця інформація поза моєю компетенцією.
 
– Чому в минулому році не вдалося виконати програму приватизації? Уряд покладав великі надії на надходження коштів до державної казни саме завдяки продажу державного майна.  
 
– Що стосується виконання плану приватизації минулого року, то, вважаю, що українці слідкували за перебігом подій з матеріалів ЗМІ. Голова Фонду давала безліч інтерв’ю з цього приводу. Тому я особисто цієї теми коментувати не буду.
Якщо ж говорити про наше регіональне відділення, то де-юре план приватизації в нас було виконано на 82%, але де-факто вона не відбулася так як кошти до державного бюджету не поступили. Річ в тім, що покупці не виконали своїх зобов’язань. Зараз ведеться посилена судова-процесуальна робота. Конкретизувати цього питання я не хотів би, бо тривають суди. Сподіваюся, що до кінця року ми розберемося з цією проблемою.
 
– Ви вже говорили про  небажання коментувати історію з Фондом держмайна, на яку впливала політика. Але все ж таки скажіть, як працювалося Вам в той період, коли була не зовсім зрозуміла ситуація стосовно керівництва?
 
 
– Я думаю, що в будь-якій установі підлеглим нелегко в такій ситуації.
 
– Як у Вас складаються стосунки з керівництвом Волинської області?
 
 – І з головою облдержадміністрації і з головою облради, з головами РДА та райрад стосунки дуже хороші. Всі відносяться з розумінням до нас. Те ж саме можу сказати про міських голів. На жаль, інколи виникають і непорозуміння. Є ситуації, які заходять у глухий кут. Особливо складною є тема передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
 
– Чи справедливо відбулися процеси приватизації більшості відомчих гуртожитків?
 
–На момент приватизації великих об’єктів, які мали у статутних фондах і гуртожитки було недосконале законодавство і зараз ми пожинаємо його плоди. Ці ситуації в багатьох випадках не лише плачевні, а й аморальні. Тривають суди. Люди не можуть знайти правди і ходять «кругами»  від одного владного органу до іншого.
 
– Чи були випадки, коли люди позивалися саме до регіонального відділення Фонду держмайна?
 
– Як правило, позивається в таких випадках прокуратура в інтересах громади. Вимога – визнати недійсним договір купівлі-продажу в процесі приватизації, в тій частині коли в статутні фонди входили житлові будинки та гуртожитки. Але  на контролі в регіональному управлінні є й гуртожитки, які не повходили до статутних фондів. В цих випадках ситуація ліпша, бо у таких випадках органи місцевого самоврядування можуть дати згоду на прийняття на баланс цього майна. Але законодавство передбачає добровільні засади і дозволяє органам місцевого самоврядування висувати деякі вимоги, чим і користуються сільські та міські голови. Вони вимагають, щоб цей житловий фонд був технічно доведений до певного рівня. Втім, ми всі розуміємо, що балансоутримувачі –це великі підприємства, які на сьогодні страждають від економічної скрути, а тому невиробничі видатки для них майже не можливі. В таких випадках ми намагаємося знайти спільну мову з головами місцевих рад. Дуже прикро, що в той час, коли ми домовляємося з сільськими головами, які погоджуються взяти в комунальну власність майно, не дивлячись на свої скупі бюджети, а от міські голови в таких питаннях відмовляють.
 
– З ким з міських голів виникали такі проблеми?
 
– Є такі випадки по Луцьку і Нововолинську. В Ковелі є порозуміння і повна співпраця з міським головою. Те ж саме можу сказати про Володимир-Волинський. Дуже гостро стоїть питання передачі гуртожитків ВАТ «Оснастка» у Нововолинську. Як відомо, це підприємство знаходиться у процедурі санації. Там призначено арбітражну керуючу. Більше детально впливати на процеси Фонд не має законодавчих підстав. Єдине, що ми маємо    право дорадчого голосу на раді кредиторів.
 
– Чим аргументує свої рішення щодо гуртожитків ВАТ «Оснастка» Нововолинська міська рада та мер міста?
 
– Це банальні претензії, які виставляють всі. Я маю на увазі стан будівель. Ви розумієте, що 80% такого житла у критичному стані. Це стосується дахів, фасадів, фундаментів, проблем комунікацій та опалення.
 
– А про які гуртожитки в Луцьку ви говорили?
 
– Це гуртожитки по вулиці Володимирській. Там трохи заплутана ситуація, б не визначено чіткої межі між містом і селом Великий Омеляник. Балансоутримувач зайняв незрозумілу позицію. Але сподіваюся, що найближчим часом цю проблему буде також вирішено. Ці ж самі проблеми з гуртожитком  на вулиці Можайського, 10, що знаходиться на балансі ВАТ «Волиньводбуд».
 
– Як ви ставитеся до теми реприватизації?
 
– Це болюче і складне питання. У будь-якому разі не хотів би говорити про реприватизацію зі сторони політики. Як державний чиновник я мушу контролювати виконання договорів купівлі-продажу. До інвесторів потрібно відноситися жорстко, але ні в якому разі не жорстоко. Якщо інвестор бере на себе певні зобов’язання і їх не виконує, то на це потрібно реагувати. Є випадки, коли інвестори не дотримуються соціальних зобов’язань. Не вирішуються питання поліпшення основних засобів (обладнання), не звертається увага на проблеми екології, енергозбереження. Тобто я маю на увазі , що говорити треба про це, коли мова заходить про реприватизацію, а не зі сторони політики.
 
 –Даруйте, але Фонд держмайна говорить лише вустами пані Семенюк-Самсоненко, яка також є політиком і без політики в неї коментарів не виходить...
Які приватизовані підприємства зараз знаходяться на контролі у регіонального відділення Фонду держмайна?
 
 – Як правило, по всій Україні продаж підприємств відбувався шляхом корпоратизації, тобто через продаж пакету акцій. Цим займався центральний апарат, а тому він і контролює виконання умов купівлі-продажу на цих підприємствах.
Регіональне відділення продавало у свій час декілька корпусів колишнього заводу «Іскра», власником якого стало  ПП «Модерн-Експо». Це одне з підприємств, яке упродовж тривалого часу не знаходило власника. Сьогодні ж це одне з кращих підприємств в Україні, яке займається виробництвом обладнання для супермаркетів. Ми неодноразово туди виїздили, але до цього підприємства немає ніяких запитань.
 
– Взагалі-то складається враження, що Фонд чи не найретельніше в державі контролює дотримання зобов’язань стосовно заводу «Криворіжсталь», яке публічно продавалося.
 
– Якщо ви помітили, то в цьому інтерв’ю жодного разу не згадав підприємтсва «Криворiжталь». А от журналісти самі про нього говорять, а потім стверджують, що процеси навколо нього заполітизовані.
Щодо контролю інших підприємств, то, скажімо, ми щорічно виїжджаємо на підшипниковий завод Луцьку, контактуємо з директором. Знаємо, що рівень продажів у них немалий, вони вийшли на   закордонні ринки, зарплата там одна з найбільших на Волині. На жаль, на сьогоднішній день в зв’язку з фінансовими та економічними труднощами на підприємстві відбулося скорочення працівників.
 
– Скільки часу такий контроль над приватизованими підприємствами здійснюється?
 
– Умови обумовлені в договорі купівлі-продажу. Скарги ж поступають регулярно. Працівники регіонального відділення відповідно реагують на порушення про які йдеться у скаргах. Після цього приймається рішення по суті.
 
– На скільки ефективно використовується державне майно у Волинській області?
 
– Майно, яке знаходиться в управлінні регіональним відділенням це об’єкти, які не увійшли до статутних фондів. Це – каналізаційні мережі, трансформаторні підстанції, АТС, технічна документація, яка не знайшла реалізації і т.д. 99% цього майна органи місцевого самоврядування не хочуть  брати на баланс. Ці об’єкти соціально важливі, але ніякої цінності вони не мають. Тому майну треба давати раду та знаходити раціональне використання: або знаходити власника, або приватизовувати чи здавати в оренду. Ми спільно з МНС управляємо всіма об’єктами цивільної оборони, які є у Волинській області. Проблеми маємо з трансформаторними підстанціями. Їх би мали брати на баланс спеціалізовані підприємства: або ВАТ «Волиньобленерго», або підприємства електропостачання залізниці. На жаль, є моменти , коли керівництво цих підприємств не розуміють важливості вирішення таких питань  і не хочуть брати на баланс ці трансформаторні підстанції. Є зволікання. Є взагалі абсурдний випадок, коли працівники «Волиньобленерго» написали припис на регіональне відділення щодо поліпшення технічних умов трансформаторної підстанції. Можете собі уявити? Деколи такі моменти заходять у глухий кут. А мали б вирішуватися простим рішенням керівників. Вони ж фактично використовують це майно, продають електроенергію, мають прибуток зрештою. Якби  підприємство ВАТ «Волиньобленерго»  взяло на баланс трансформаторні підстанції, то поповнило б свій статутний фонд, де 75% державної частки.
 
 – Скільки коштів надходить до державного бюджету від оренди державного майна у Волинській області?
 
– Від орендної плати йдуть надходження до державного бюджету і до балансоутримувача. План поступлень до державного бюджету на цей рік уже доведений – 2 мільйони 600 тисяч гривень. План виконується і навіть перевиконується.
 
– Криза не впливає?
 
–Абсолютно. Навіть діюча постанова про пониження орендної плати не впиває на виконання плану. Уряд пішов на зустріч приватним орендарям і ми зробили перерахунок. Це не стосується цілісних майнових комплексів.
 
–Чи є випадки, коли об’єкти здаються орендареві за 1 гривню в рік, а той в свою чергу заробляє кошти на тому, що здає приміщення в суборенду?
 
–Мені про такі факти не відомо, але ми постійно моніторимо дотримання  умов договорів оренди. По одній гривні ми здаємо майно бюджетним організаціям.
 
–Ваше ставлення до ідеї приватизації культурної та архітектурної спадщини.
 
–Держава контролює ці об’єкти. На Волині близько 20 таких об’єктів. Серед них є приміщення, яке знаходиться на вулиці Богдана Хмельницького в Луцьку, на яке претендує єврейська громада. Ця споруда надана їм у постійне користування, але вони клопочуть про передачу у власність. Згідно з чинним законодавством така передача може відбуватися лише через облдержадміністрацію. Процес дуже складний. В нас є порозуміння з облдержадміністрацією.
 
–Кілька років тому в пресі була інформація про закордонних претендентів на Луцький замок. Чи готова наша держава до того, щоб захищатися у європейському суді і відстоювати такі об’єкти, якщо раптом виникне ситуація, що змусить до цього?
 
–Думаю, так.
 
–Які побажання маєте до наших законодавців?
 
–Побажання максимально перейматися проблемами українського народу. На жаль, є багато моментів у діючому законодавстві, які змушують нас звертатися до Верховної Ради України щодо прийняття змін.
 
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---