Газета «День» опитала волинських читачів

Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му.

1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?

2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.

На запитання газети «День» відповіла заступник голови правління фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк», професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Ірина Констанкевич:

1. 2015 – рік, як на мене, великих контрастів. З одного боку, це люди, які демонструють патріотизм, усю велич патріотів, громадян. А з іншого, нице і корумповане керівництво, підступна влада. Тотальна невідповідність. Вкотре революційна ситуація “низи не хочуть, верхи не можуть”.

Вважаю, що наразі Україну змінюють гідні, чесні, непомітні люди, які живуть і працюють усупереч обставинам. А щодо світових амбіцій, то ми, на жаль, лишаємося аутсайдерами. 2015 - це ще й рік втрат. Багато близьких і дорогих мені людей пішли з життя. Світла їм пам’ять.

2. Для мене це був дуже складний і разом із тим знаковий рік. Багато цікавих і нових проектів було започатковано на Фонді Ігоря Палиці “Новий Луцьк”. До прикладу, на культурно-мистецьку сферу виділено коштів більше, ніж міським бюджетом. Яскрава ілюстрація про дієвий патріотизм. Найголовніше для мене особисто - захист докторської дисертації. Підсумок тривалої багаторічної викладацької і дослідницької роботи. І традиційно, “кожен фініш знову старт”. Розпочалася моя діяльність уже в іншій якості, як депутата Волинської обласної ради від партії “УКРОП”. Маю велику надію, що буду корисною для рідного Східноєвропейського університету (особливо у рік 145-річчя Лесі Українки), для освітян і культури Волині, для тих, хто мене обирав по Луцьку.

3. Героями для мене є всі чоловіки, які зараз добровольці чи мобілізовані в АТО. Героями є їхні дружини, діти. Ці герої з нами поруч. Я з ними спілкуюся досить часто. За буденністю життєвих сюжетів часто-густо бачу глибину їх особистих драм, понівечених доль і разом із тим незламність у життєвій позиції громадянина України. Антигерой – Яценюк і його уряд, які нещадно збиткуються над нашими людьми. Мені гірко про це казати, але такою є думка тисячі і тисячі людей, бідних, знедолених у безнадійному очікуванні “ще страшнішого завтра”.

4. Гарно, що читацьке опитування завершиться на оптимістичній ноті. 20-річчя газети “День” – це, на мою думку, ціла епоха і в сучасній журналістиці, і в гуманітаристиці, і в духовному вимірі України останніх десятиліть. Це видання не було і не є “хронікером”, високий рівень аналітики, суспільної обсервації і разом з тим послідовне дотримання задекларованих принципів – це те, що демонструє “День”. У нашому живому суспільному організмі “День” є каталізатором народження нових ідей, думок і явищ.

Моя історія – це уже 10 років з газетою “День”. Саме стільки я перебуваю в її енергетичному силовому полі. Я люблю “День” за високий тонус думки, за стимулювання до мислительних процесів, за спонуки до ревізії власних поглядів. Люблю книжкові серії, які допомагають у викладацькій роботі, фотовиставки як “літописи нашого часу”. Люблю Ларису Івшину за громадянську позицію, інтелектуальні ін’єкції, її шляхетну духовну поставу “великої Волинянки”.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---