USD 26.05 26.25
  • USD 26.05 26.25
  • EUR 31.2 31.35
  • PLN 7.25 7.31

Євангеліє, на якому присягають президенти, створила поліська жінка

 
«Чотири з половиною століття тому одна поліська жінка стала ініціатором та започаткувала справу, яка піднесла не лише її творців і виконавців, а й ознаменувала золоту сторінку історії України, – вважає луцький історик Почесний громадянин Дубровиці Юрій Максименко. – 29 серпня 1561 року в Пересопницькому монастирі на етнічній Волині вийшла у світ святиня українського народу, перший переклад святого письма на живу народну мову, першокнига, на якій присягають на вірність своєму народу Президенти України – Пересопницьке Євангелія».
        
З відродженням незалежності в Україні почалося й відновлення духовної та культурної спадщини нашого народу. Відбулася й своєрідна переоцінка цінностей. До штучно напівзабутих пам’яток почала повертатися їхня давнішня вага. Древнє Пересопницьке Євангеліє крізь сивину століть вперше привернуло до себе неабияку увагу громадскості, коли під час присяги опинилося під правцею першого Президента вже тоталітарно-незалезної України. Цей момент започаткував традицію під час присяги Президента на вірність України поряд із Конституцією  та актом проголошення незалезності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню. Ця традиція була узаконена в переддень присяги нинішнього Президента.
 
Проте присутність Пересопнцького Євангелія на дійстві законотворцями була полишена на волю та сумліня останнього. Призабуте за минулі десятиліття Євангеліє стало новим об’єктом для писак та дослідників здебільшого причетних до тих місць, які так чи інакше були пов’язані з книгою. Бажаючи піднести окрему місцевість над історичною площиною країни, в центрі розвідок опинялася здебільшого сама Пересопниця, в якій було знайдено реліквію. Особливої історичної ваги надавали Двірцю та Заславлю, де розпочиналося та завершувалося написання. Не обминали увагою й писарів, замовників та меценатів вписаних під кінець самого тексту перекладу. Проте більшість дослідників не обтяжували себе пошуком першопричин виникненя Святого Письма тодішньою живою народною мовою в часи вкрай несприятливі для цього.
 
Наш луцький історик Юрій Федорович Максименко, котрому багато літ довелося пропрацювати в Дубровиці, малій батьківщині князів Гольшанських, зумів об’єднати всі розрізнені факти в єдине ціле та у багатогранній мозаїці побачити суцільну картину, на якій на передньому плані чітко вималювувалася постать поліської княгині Анастасії Гольшанської-Заславської, яка, ризикуючи своїм соціальним статусом, за рахунок власних коштів подарувала народу Слово Боже сучасною на той час мовою.
 
– В самому тексті зазначено, що Анастасія Юріївна Заславська-Гольшанська з її зятем та дочкою (князями Іваном Федоровичем та Євдокією Чорторийськими) були замовниками та меценатами перекладу, – каже Юрій Федорович. – Проте основною центральною постаттю в цій богоугодній справі була саме Анастасія. Просслідкувавши та вивчивши її родовід та оточення, в якому зростала та провела юнацькі роки майбутня ігуменя можна з цілковитою впевненістю стверджувати, що саме вона була не лише замовником та фундатором, а й безпосереднім перекладачем святого письма.
 
На час виникнення перекладу Анастасія Дубровицька вже не була княгинею Заславською. Відразу після смерті чоловіка вона прийняла монаший постриг при Святотроїцькому монастирі у Заславлі, де невдовзі стала ігуменею Парасковією. Дубровиця тоді була одним з великих торгових та культурних центрів. Dubrovica olium dukatus як центр великого стародавнього князівства значився на всіх середньовічних мапах, у той час, коли там не було й натяку на інші нині великі центри. Анастасія походила з князів Гольшанських-Дубровицьких. Вийшовши заміж за Кузьму Івановича Заславського, що походив із князів Острозьких, вона об’єднала роди, укріпивши й до того не малу їхню велич. У палаці її батька була дуже велика та цінна на той час бібліотека, яка нараховувала майже двадцять тисяч томів, котрі повністю були доступними Анастасії.
 
– Згідно з історичними даними, саме в цій бібліотеці перебував оригінал Литовського статуту 1506-го року, – веде мову Юрій Максименнко. – Не виключено, що там були Євангелія на грецькій, гебрейській і, можливо, латинській мовах. Дубровицькі князі щедро обдаровували храми та чернечі обителі й часто ставали їхніми будівничими. Батько Анастасії після смерті частину свого добра заповів багатьом церквам та монастирям. Анастасія вважала своїм обовязком підтримати свою церкву та врятувати її від навислої загрози окатоличення.
 
Вона розуміла, що церковнослов’янська мова з плином часу ставала все більш незрозумілою, і в Україні в той час вона вже не мала якогось помітного впливу ані на літературну, ані на живу народну мову. Старословянська мова, якою читалося Святе Письмо під час богослужінь, не могла задовольнити духовних потреб українців. Сам задум перекласти Євангеліє на живу народну мову виник набагато раніше. Звичайно, тут не обійшлося без впливу Острозьких, Заславських та Дубровицьких князів. Проте не так легко було піти всупереч тодішнім канонам. Це були часи, коли навіть російська церковна ієрархія надто довго опиралася перекладам Святого Письма на живу російську мову. А перші російські перекади, як і подальші українські, не лише не діставалися до своїх приходів, а й часто просто спалювалися за наказами вищого консервативного духовенства.
        
Лише ставши ігуменею, Анастасія розвязала собі руки й змогла розпочати втілювати свій задум. Вона набула статусу автономної владики й не потребувала нічиїх благословінь на переклад. Це було цілком самостійне виважене рішення зрілої жінки. Пересопницьке Євангеліє творилося протягом 1556-1561 років. Величезні ресурси були вкладені у цю справу. Слабка поліська жінка розпочала та зуміла завершити справу, на яку до того не відважувався ніхто. Подолавши пятирічну тернисту стежину, Анастасія подарувала людям довгожданне Святе Письмо їхньою рідною, цілком зрозумілою мовою. Саме ця жінка стала лебединою піснею князів Гольшанських та водночас першою ластівкою європейського Ренесансу на Україні. Після такого яскравого спалаху рід Гольшанських канув у небуття.
 
Андрій ПЕТРИК
Фото автора та з офіційного сайту Президента й сайту peresopnytske.org.ua
Загрузка...
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.