Кому належить пам’ятка архітектури у Луцьку?

Волинська обласна організація Національної спілки письменників України просить допомоги у прокуратурі області, аби їх не виселили із займаного приміщення. Натомість в прокуратурі кажуть, що віднині вони не наглядають за дотриманням законності під час прийняття рішень депутатами облради. А тим часом, з’ясовується, що приміщення - пам’ятка архітектури без юридичного статусу пам’ятки архітектури.

Велике переселення

Нагадаємо, 21 листопада під час сесії облради депутати прийняли рішення про продаж чотирьох об’єктів комунального нерухомого майна. Один з них – база відпочинку в селі Тросне Маневицького району. Інший - кордодром для випробування автомобілів, де власники катка «Снігова королева» обіцяють добудувати комплекс. Третій - приміщення на вулиці Романюка, 1, де розташована редакція газети Відомості, балансоутримувачем якого є КП «Волиньенергософт».

А ось в частині приміщення, яку хочуть продати, за адресою вулиця Лесі Українки, 9 перебувають видавництво «Надстир’я» та громадська організація – Волинська обласна організація Національної спілки письменників України. Якщо перший об’єкт став предметом обговорення під час сесії, то про приміщення за адресою вулиця Лесі Українки, 9, детально заговорили вже опісля прийняття рішення.

Продаж цих об’єктів депутати мотивували тим, що утримувати їх балансоутримувачі не в змозі. Відтак, об’єкти комунальної власності будуть винесені на аукціон. А орендарів – видавництво та спілку письменників до закінчення терміну дії оренди виселитися не попросять. Однак термін дії оренди закінчується вже скоро. Видавництву ж пропонують переїхати в інше комунальне приміщення на вулиці Винниченка, 67, де є 2,5 вільних поверхи. Однак видавництво не хоче такого переселення. Вони просять відремонтувати приміщення, де вони зараз розташовані, адже воно знаходиться в будинку, який є пам’яткою архітектури.«Невже немає грошей на ремонт? Обласній бібліотеці Олени Пчілки дали мільйон гривень на ремонт балконів. Філармонії дали кошти на купівлю автобуса. А на ремонт пам’ятки хіба не можна знайти? Ми всі знаємо, що стається з пам’ятками, якщо їх передають у приватні руки. Ми не хочемо переходити, і Спілка письменників теж. Всі це приміщення знають», - обурювалася директор видавництва Світлана Політило.

Натомість в облраді пояснюють, що під час прийняття рішення обласна рада керувалася Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Будівля «між двома світами»

Власне, історія з приміщенням, де перебувають нині Спілка письменників та видавництво, виявилася не зовсім банальною. Адже в проекті рішення йдеться про приміщення за адресою вулиця Лесі Українки, 9. Будинок за цією адресою не належить до пам’ятки архітектури, чим апелюють ті, хто з цим рішенням не погоджується. Проте, фактично, це приміщення належить до будинку за адресою … вулиця Лесі Українки, 7, який є пам’яткою місцевого значення.

Начальник відділу облради з питань управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області Волинської облради Лілія Кашева розповідає, що технічний паспорт виготовлений на це приміщення з прив’язкою до адреси Лесі Українки, 9. І вхід до приміщень, які по факту належать до 7-го будинку, веде з 9-го будинку. Переконує, що такий стан справ надійшов у спадок від попередньої влади, а з цією історією свого часу розбиралися у відділі ще 10 літ тому.

Будинок № 7 – житловий будинок, зразок архітектури початку 20 століття. Згодом до нього впритул добудували будинок № 9. Вхід до приміщення, де раніше «квартирувалося» управління преси та поліграфії (нині – приміщення видавництва та Спілки письменників) вивели з будинку № 9, а вхід з будинку № 7 – замурували. Таким чином, приміщення, площею майже 150 метрів квадратних, опинилося «між двома світами»: по факту воно перебуває в пам’ятці архітектури, а згідно з документацією – ні.Таку штуку втнули задля зручності управління цим приміщенням, припускає начальник відділу охорони культурної спадщини управління культури Луцької міської ради Петро Троневич.

«Будинок № 7 – пам’ятка архітектури, а № 9 – ні. Але балансоутримувач чи власник в якийсь період приписав частину приміщення будинку № 7 до адреси № 9. Але по фасаду це приміщення рахується, що належить до будинку № 7. Можливо, це зробили для зручності управління цим приміщенням, адже й вхід зробили з 9-го будинку. Коли саме це сталося – точно не знаю. Але згідно зі Статутом від 1992 року, видавництво «Надстир’я» ще перебувало за адресою вулиця Лесі Українки, 7», - каже він.З його слів, з приводу цього будинку вже направлений лист у обласну раду, де просять привести до ладу пам’ятку, адже вона нині перебуває в аварійному стані – фасад руйнується, штукатурка і цегла можуть впасти перехожим на голову. Та й варто було привести до ладу адресу пам’ятки і відновити історичну справедливість.

Назад, у майбутнє…

Тим часом, прийняте депутатами рішення про продаж приміщення підписав голова обласної ради. Але «квартиранти» не здаються.

Зокрема, Волинська обласна організація Національної спілки письменників України направила листа до прокуратури області. Голова Спілки Олег Потурай у листі апелює до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», який забороняє приватизацію приміщень, що становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави. «Приміщення на Лесі Українки, 9 є пам’яткою архітектури», - йдеться в листі. От лише завдяки переробленим більш як десять років тому документам, приміщення не належить де-факто до будинку на вулиці Лесі Українки, 7, який є пам’яткою архітектури місцевого значення. А ось будинок № 9 (юридична адреса приміщення) – не пам’ятка.

Олег Потурай згадує в листі й Закон України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок», який забороняє приватизацію приміщень творчих спілок та видавництв.Натомість Лілія Кашева пояснює, що цей Закон був прийнятий у 2010 році, і в прикінцевих положеннях йшлося про те, аби привести у відповідність всі інші закони, які мають стосунок до цього нормативного акту. Так, до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» внесли правку, згідно з якою «не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави, захисні споруди цивільного захисту, та будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, де розміщуються бібліотеки, книгарні та державні видавництва, заклади охорони здоров’я системи екстреної медичної допомоги».

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок», до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» додали слово «державні» видавництва. Інакше власники, які надають в користування іншим видавництвам приміщення, були б позбавлені права продавати своє майно, хоч і приватне.

«Приміром, недержавне видавництво орендує приміщення у приватній будівлі. Якщо так трактувати Закон, як пропонують орендарі цього приміщення, то власник не матиме права продати свою ж будівлю. А це нонсенс. Саме тому й додали слово «державний», аби не було подібних колізій», - каже Лілія Кашева.

Згадане рішення облради, переконують у Спілці письменників, було прийняте ще й з порушенням регламенту обласної ради. «За приватизацію проголосував 41 депутат. Однак депутат Роман Микитюк написав заяву на ім’я голови обласної ради, в якій стверджує: «... я не брав участі у голосуванні по даному питанню, оскільки в той час був відсутній у залі», - пише Олег Потурай. А один голос під час цього голосування був вирішальним. До слова, питання виносилося двічі на розгляд сесії, і позитивне рішення прийняте було під час другого голосування.

Натомість голова облради Валентин Вітер переконує, що в заяві не йдеться про відкликання голосу. Зміст заяви зводиться до повідомлення депутата про те, що він залишав сесійну залу упродовж пленарного засідання. «Але він навіть не вказує, чи голосував за згадане питання. Я дав завдання юристам вивчити цей документ та надати депутату відповідь», - прокоментував голова облради.

Прокуратура більше не наглядає

Та у Спілці письменників сподіваються на допомогу прокуратури у вирішенні спірного питання: «Шановний Вадиме Івановичу! (прокурор області Вадим Максимов – ред.) Спілка письменників України просить Вас відновити закон та справедливість – рішення Волинської обласної ради від 21.11.2014 р. «Про затвердження переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, які пропонуються приватизувати у 2014-2015 роках» визнати неправомірним і опротестувати як таке, що прийняте з порушенням чинного законодавства», - йдеться у тексті звернення.

Звернення нині перебуває на розгляді прокуратури. Та яким чином відреагує прокуратура – поки невідомо. Адже, пояснюють у прес-службі, згідно з новим Законом України «Про прокуратуру», прийнятим 14 жовтня 2014 року, скасовуються функції прокуратури по нагляду за додержанням і застосуванням законів (так званий «загальний нагляд»). Основна роль у виконанні цих завдань відводиться профільним органам державної влади. Повноваження прокуратуриу сфері суспільних відносин, не пов’язаних з кримінальним судочинством, обмежуються виключно її можливістю здійснювати дії, пов'язані з виконанням конституційної функції представництва інтересів громадянина або держави в суді. Тож в прокуратурі нині мізкують як відповісти на звернення і куди саме скерувати його для реагування, зважаючи на нове законодавство.

Що буде з пам’яткою?

Петро Троневич каже, що хороший господар цій будівлі дуже потрібен, аби відреставрувати її, щоб на голову лучанам не сипалася цегла. Тому продати це приміщення можна. Головне – укласти відділу охорони культурної спадщини з новим власником охоронний договір, і аби використання цих 150 «квадратів» узгоджувалося зі статусом пам’ятки архітектури.Але в рішенні обласної ради Про затвердження переліку об’єктів, які пропонується приватизувати в 2014-2015 роках, немає обов’язкової умови укладання охоронного договору. А в умовах договору купівлі-продажу має бути те, що вказане в рішенні облради, каже Лілія Кашева. Тому нотаріус може й не прописати такий пункт. Тож, клопотатися про укладання з новим власником охоронного договору має відділ охорони культурної спадщини. «Але укладання охоронного договору вимагає Закон», - каже вона, переконуючи, що пам’ятку без охоронного договору не продадуть і пам’ятка так просто нікому не дістанеться.

Питання без відповіді

Поки що будівля руйнується. А ось яка буде вартість приміщення, зважаючи на ремонт, якого воно потребує – скаже оцінка. Та орендарі не раз просили обласну раду про ремонт фасаду, відповідь у облради одна: «Грошей немає».Хто і для чого відірвав шматок пам’ятки архітектури і дав йому адресу звичайного житлового будинку? – привід для розслідування компетентними органами.

Чому ж навколо цієї будівлі стільки шуму – в облраді не розуміють. Адже орендарям пропонують інше приміщення – з пластиковими вікнами і яке не потребує ремонту. Натомість в Спілці письменників та видавництві «Надстир’я» кажуть, що приватизація пам’ятки архітектури може коштувати будівлі автентичності. А в управлінні культури Луцької міської ради пишуть листи з проханням власників будівлі відремонтувати її, аби не падала штукатурка.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---