«Любов мусить бути»: 77-річна волинянка вивчила свій родовід і пише мемуари

Надія Киричук із села Бортнів Поромівської громади у свої 77 років багато читає і в’яже спицями. Жінка написала історію села та дослідила свій родовід. Все життя пропрацювала вчителькою в місцевій школі.

Секретом свого довголіття Надія Киричук вважає доброту, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Журналістам жінка показала речі, які в’яже онукам, і свої рукописи.

«Спогади пишу. Написала історію села. Коли ще працювала в школі і була молодша, то старожилів опитувала. Багато мені батьки розказали. Написала історію школи. Написала свій родовід до сьомого покоління. А нещодавно надумала, що треба про свої роки написати. Написала «Мої літа, моє багатство». Почала від дитинства і аж дотепер. Життя минає, залишаються тільки спогади. Навіть не здається, що стільки років прожила. Багато моїх однолітків відійшли у вічність. Мене ще Бог, слава Йому, тримає на цьому світі, дає мені можливості, здоров’я», – розповідає Надія Киричук.

Читати ще: «Як ми працювали, то хай Бог милує і одвертає». Довгожителька з Новоукраїнки – про виселення, Голодомор і роботу в полі

Її мама померла всього три роки тому, на 96-му році життя. Саме розповіді матері дозволили Надії Киричук вивчити родовід і зібрати старовинні фотографії предків. Жінка додає: пише спогади лише тоді, коли має натхнення. А ще вона розробила детальний план села. Йому присвятила все своє життя.

«Тут усе життя прожила. Тут заміж вийшла. Тут у школі вчилася. І тут пропрацювала 46 років учителькою в школі. Маю 48 років стажу. Ветеран праці. Із самого малечку мріяла бути вчителькою», – говорить Надія Киричук.

Вона з ностальгією пригадує, як у давнину святкували дні молоді: «Завжди в лісі збиралися. Приїжджали з навколишніх сіл магазини. Молодь готувала художню самодіяльність. Урочиста частина була. Подарунки давали, відзначали. Продавці між дерев розгортали свої робочі місця. Привозили різні товари».Читати ще: Не п’є таблеток, має добру пам’ять. 94-річна волинянка – про заслання, УПА та довголіття

Надія Киричук розповідає, як познайомилася зі своїм чоловіком і як він зробив їй пропозицію: «Чоловік місцевий. Ми з дитинства разом. Корови разом пасли. А потім разом до клубу ходили. І не треба було знайомитися, бо були знайомі з дитинства. І вийшла за нього заміж. Почали зустрічатися ще тоді, коли я в школі була. Чотири роки зустрічалися. Як вчилася в училищі, він зайшов до батьків і сказав, що будемо одружуватися. Так ми в лютому й одружилися. Весілля відгуляли. Я пішла в невістки».

У парі прожили 43 роки. Народилося троє дітей. Нині в Надії Семенівни – вісім онуків і 12 правнуків. Жінка вважає: щоб довго жити, треба мати добре серце.

«Людина має бути доброю насамперед. Любов мусить бути. Я старалася з кожним бути доброю, до кожного віднестися з милосердям, допомогти кожному, не сердитися. Злості в мене немає. Вірити в Бога, просити в Бога здоров’я для себе і своїх дітей, онуків і щоб мир був в Україні. Зять уже на війні, на нулі три роки. Втомився… Чекаємо, щоб настав мир», – говорить Надія Киричук.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---