Лосі й лисиці підходять до хат: на волинському хуторі живе семеро людей
На хуторі Заверхлісся, що у Камінь-Каширському районі, проживає сім людей. Раніше тут стояло сім хат, а у кожній по п’ятеро-шестеро дітей. Нині зосталися пенсіонери.
Про це Суспільному розповіла 76-річна жителька Ольга Черевко.
«Але ж діти порозходились, а старе повмирали. По сусідству є хата, вона пуста. Там жив мій дядько. Тут живу вже всю жизнь. Тут була баба й мати. Був чоловік, але помер, четверо дітей», – каже Ольга Черевко.
Зараз жінка мешкає з сином, що доглядає за нею. Тримає кобилу Лесю. Пенсіонерка зауважує, що мусово тримати коня, бо потрібно привезти поліна, гній, картоплю. Раніше пекла свій хліб, тепер купує, бо готувати його не здужає, руки болять.Зі слів пані Ольги, до сусіднього села – понад два кілометри. Колись там був медпункт, школа, а зараз залишився лише магазин.
Читати ще: «Життя тут – це постійна праця»: на волинському хуторі залишилися лише чотири сім’ї
«Я вже привикла, десь сиджу в хаті, на двір вийду, полежу. Отака жизнь на хуторі, але хоч спокойно, не стреляють окупанти. Коли война кончиться, не віда. Вже ми старі, то вже жили, але як молодим жити?» – додає вона.
Василь Демидович прийшов жити на хутір у 1972 році. Має п’ятеро дітей: четверо живуть в Любешеві, один в Луцьку. Каже: як треба поміч, приїдуть зберуть картоплю чи сіно.«Ходили в село Березичі, в школу, пішком. Ніхто не возив, не то, що зараз, за одним учнем їде автобус. А колись ми всі ходили шість кілометрів, бо я ту дорогу строїв і замірював. У дорожній фірмі робив», – пригадує хуторянин.
Чоловік тримає 18 овець – у 2017 році привіз самця й розвів отару. Пасе їх зранку та ввечері по дві години. Каже, на худобу часто нападають хижаки з лісу.«Он післявчора вкрав цесара лис. Прийшла жінка, щоб зривати цвіту з дуба, іде назад – уже пір’я лежить. Минулого року скажений лис покусав сучку. А потім той лис здох біля ставка», – каже Василь Демидович.Галина Ковальчук живе у Заверхліссі з народження, зараз їй 62 роки. Займається городом, садить троянди, лілії, гладіолуси та овочі – огірок, помідор, цибулю, буряк, моркву, квасолю, кабачки. Має три сотки картоплі. Каже, саджає, щоб не було нудно. Тримає кота та собаку Арчика.
Читати ще: «Запорожцем» їздить до крамниці: 85-річний волинянин хазяйнує сам на хуторі
«Арчик – мій охранник. Увечері не спить, гонить всі звіри. Лось тої ночі великий з рогами приходив. Стоїть в мене коник на загороді», – каже Галина Ковальчук.Пенсіонерка додала, що останнім часом нікуди не їздить. Якщо потрібно щось отримати чи придбати, звертається до соціального працівника.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це Суспільному розповіла 76-річна жителька Ольга Черевко.
«Але ж діти порозходились, а старе повмирали. По сусідству є хата, вона пуста. Там жив мій дядько. Тут живу вже всю жизнь. Тут була баба й мати. Був чоловік, але помер, четверо дітей», – каже Ольга Черевко.
Зараз жінка мешкає з сином, що доглядає за нею. Тримає кобилу Лесю. Пенсіонерка зауважує, що мусово тримати коня, бо потрібно привезти поліна, гній, картоплю. Раніше пекла свій хліб, тепер купує, бо готувати його не здужає, руки болять.Зі слів пані Ольги, до сусіднього села – понад два кілометри. Колись там був медпункт, школа, а зараз залишився лише магазин.
Читати ще: «Життя тут – це постійна праця»: на волинському хуторі залишилися лише чотири сім’ї
«Я вже привикла, десь сиджу в хаті, на двір вийду, полежу. Отака жизнь на хуторі, але хоч спокойно, не стреляють окупанти. Коли война кончиться, не віда. Вже ми старі, то вже жили, але як молодим жити?» – додає вона.
Василь Демидович прийшов жити на хутір у 1972 році. Має п’ятеро дітей: четверо живуть в Любешеві, один в Луцьку. Каже: як треба поміч, приїдуть зберуть картоплю чи сіно.«Ходили в село Березичі, в школу, пішком. Ніхто не возив, не то, що зараз, за одним учнем їде автобус. А колись ми всі ходили шість кілометрів, бо я ту дорогу строїв і замірював. У дорожній фірмі робив», – пригадує хуторянин.
Чоловік тримає 18 овець – у 2017 році привіз самця й розвів отару. Пасе їх зранку та ввечері по дві години. Каже, на худобу часто нападають хижаки з лісу.«Он післявчора вкрав цесара лис. Прийшла жінка, щоб зривати цвіту з дуба, іде назад – уже пір’я лежить. Минулого року скажений лис покусав сучку. А потім той лис здох біля ставка», – каже Василь Демидович.Галина Ковальчук живе у Заверхліссі з народження, зараз їй 62 роки. Займається городом, садить троянди, лілії, гладіолуси та овочі – огірок, помідор, цибулю, буряк, моркву, квасолю, кабачки. Має три сотки картоплі. Каже, саджає, щоб не було нудно. Тримає кота та собаку Арчика.
Читати ще: «Запорожцем» їздить до крамниці: 85-річний волинянин хазяйнує сам на хуторі
«Арчик – мій охранник. Увечері не спить, гонить всі звіри. Лось тої ночі великий з рогами приходив. Стоїть в мене коник на загороді», – каже Галина Ковальчук.Пенсіонерка додала, що останнім часом нікуди не їздить. Якщо потрібно щось отримати чи придбати, звертається до соціального працівника.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
На війні обірвалося життя лучанина Андрія Нестеренка
Сьогодні 16:12
Сьогодні 16:12
Волинянин хотів ввезти в Україну через «Угринів» комплектувальних до Apple на пів мільйона
Сьогодні 15:56
Сьогодні 15:56
Сили оборони атакували російський завод «Енергія», який виробляє батареї для ракет та авіабомб
Сьогодні 15:06
Сьогодні 15:06
Через несправні димарі на Волині ледь не згоріли дві хати
Сьогодні 14:17
Сьогодні 14:17





Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.