Луцьк буденний: вулиця Стрілецька. ФОТО

Магістральна вулиця, що простяглася від проспекту Президента Грушевського до залізничного переїзду на розвилці вулиць Героїв УПА та Ківерцівської, своїм виникненням завдячує розвитку залізниці.

Вулиця виникла наприкінці XIX століття понад військовим полігоном, вздовж давнього шляху на північ. Приводом для її облаштування стало проведення у 1891 році залізничної гілки з Ківерець до Луцька та будівництво першого залізничного вокзалу, внаслідок чого вона отримала назву Вокзальна.
Спочатку забудова була односторонньою та доволі рідкою, оскільки вокзал був розташований на значній відстані від центру та самої межі міста.










Праву частину вулиці почали забудовувати на початку XX століття – на краю полігону звели муровані військові казарми та гарнізонну церкву. Інтенсивне будівництво розпочалося в 1920-их роках, коли, окрім казарм, тут почали відводити ділянки для індивідуального житла офіцерам та військовослужбовцям. В той час вулиця була частиною магістралі, що починалася від Старого міста (сучасного майдану Братський міст) і вела до околиці, на якій розташовувалася колонія Лідавка. Ця магістраль називалася Ягеллонською.
Наприкінці 1920-их років її розділили майданом Нарутовича (тепер частина Театрального майдану) на два відрізки – власне Ягеллонську та північну частину, до якої належала і вулиця Юзефа Пілсудського.
В міжвоєнні роки розширення міста йшло саме вздовж цієї вулиці. Спочатку межею Луцька була державна колонія Лідавка, в яку впиралася вулиця Пілсудського. Згодом колонію поглинуло місто – тут запланували містечко для молодших військовослужбовців.
З 1939 року вулиця отримала назву Червоної Армії, з 1941 – Північна. У 1950-их роках вулиця, вже під назвою Радянська, знову простягнулася від Старого міста до переїзду. Вулиця за переїздом отримала назву Червоноармійська.

В окрему вулицю Стрілецьку виділили у 1991 році, коли Радянську поділили на три частини (Лесі Українки, Винниченка та Стрілецьку).










Бригадну церкву спочатку освятили як Покровську. Згодом вона називалася Бригадною Олександра Невського. В радянські часи у ній розташовувався військовий клуб та музей бойової слави. У 1999 році храм переосвятили на честь святого Великомученика Юрія Переможця. Церква збереглася у дещо перебудованому вигляді.




Сьогодні вулиця має 1060 метрів завдовжки, на ній забудова XIX - початку XX століття поєднується з радянськими багатоповерхівками. Поряд з залізничним переїздом зберігся будинок залізничника, споруджений у 1910 році. Вціліло також приміщення старого вокзалу – нині тут розташований ресторан.
Вулиця з обох боків обсаджена каштанами. Комплекс старих гарнізонних споруд прихований від людського ока за віттям високих ялин та беріз.

Дотепер вулиця частково зберегла свою військову функцію – тут розташований Луцький прикордонний загін, Волинська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, Волинський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Також тут розташовані залізнична станція «Луцьк», Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, магазини та кафе.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---