Майстер з Волині створює унікальні крихітні фігури з фруктових кісточок

Волинянин із селища Любешів Валентин Поліщук створює унікальні крихітні фігурки.

Валентину Михайловичу під 80 років. Розповідає, як приїхав сюди із Рівненщини – працював у санепідемстанції, очолив місцевий комітет Товари­ства Червоного Хреста, здо­був звання «Почесний донор СРСР» та «Заслужений донор України». Пишається домашні­ми меблями, виготовленими власноруч. Але, каже, є ще одна справа життя, якій від­дався замолоду і яку продо­вжує нині, – створення мі­ніатюр. Про це пише ВолиньPost.

Оселя майстра, наче музей. На полицях шаф красуються філігран­ної роботи експона­ти. Серед них - крихітні столярні інструмен­ти, розміщені у горі­ховій шкаралупі-фут­лярі. Їх навіть важко сфотографувати че­рез те, що техніка відмовляється «лови­ти» настільки дрібні деталі. Також склад­но зазнімкувати мі­ніатюрну скрипочку, яка, наче в колисочці, розмістилася у по­ловинці вишневої кіс­точки.

«Якось почув, що один майстер таке зробив. Думаю, а чи я зможу? Спочатку ви­різав одну – завелика, тоді меншу, ще меншу. Передостання поміщалася у кісточці з абрикоса. Ну, а ця – у вишневій», – усмі­хаючись, розповідає.

Його крихітний музичний ін­струмент, завдовжки сім міліме­трів, «народився» 1977-го. Скла­дається з 13 деталей! На дека скрипки Валентин Михайлович взяв горіхову шкаралупу, для грифа використав шматочок де­рева груші, а струни натягнув з капронового волокна. Йому це вдалося зробити без вико­ристання збільшувального скла.Ще й ускладнив собі роботу – скрипочку розмістив всередині лампочки.

«Це зараз очі не ті, а колись ще й не таке міг. А там переді мною красується ціла шахова дошка з фігурами двох ко­льорів, розміщена теж у лампочці. Це щось неймовірне!», – каже майстер.

Ет, – махає рукою майстер, – то не вершина. Я вам ще щось цікавіше пока­жу.

І простягає бочку у пляшці. А всере­дині її, каже, «закоркований» набір мі­ніатюрних столярних інструментів – від пилки до рубанка.

«Інші роботи не раз повторював, а ця – в єдиному екземплярі. З нею стільки мороки! Не захотів другу таку бочку у пляшці монту­вати», – каже Вален­тин Поліщук.

Зате розп’ять, що розмістилися у пляшках, має багато. Не лише у ємнос­тях з-під вина чи горілки, а й з-під пар­фумів! Одне навіть у лампочку «влізло». З усіма атрибутами – молотком та дра­бинкою, обценьками і фігуркою Сина Божого.

Ще одна унікальна річ – дві чашки, а до них приковані ланцюгом дві лож­ки та виделки. Витесані з суцільного шматка дерева. Оригінальне й «діря­ве» яйце.

«Колись почув, як майстер із Закар­паття запевняв, що більше сотні діро­чок у курячому яйці не просвердлиш, бо воно розкришиться. У моєму рівно тися­ча отворів!» – з гордістю каже.

Одна з останніх робіт Валентина По­ліщука – мініатюрна ножна ступа. Серед дивовиж – і крихітне веретено для пря­діння.

Валентина Михайловича давно охрестили «волинським шульгою». Зате скільки всього ін­шого зробив крихітного, «блошино­го»! Щоправда, за цю свою працю зви­чайний сільський умілець не здобув високих звань, хоч вироби Поліщука експонувалися і в обласному центрі, і в столиці, і навіть у сусідній Білору­сі. Цікаво, що свої унікальні експона­ти чоловік не продає. Навіть за «гру­бі» гроші. А от дарує з радістю рідним та друзям. Найцікавіші ж роботи ли­шає для історії. Мріє, що колись в рай­центрі з’явиться краєзнавчий музей, і мініатюри простого Поліщука стануть його окрасою.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---