Молоді дружини стали вдовами: на Волині попрощалися із загиблими Романом Клецом і Тарасом Семенюком

Жителі Рожищенської громади віддали останню шану землякам – Роману Клецу та Тарасу Семенюку.

Про це повідомили на сайті Рожищенської міської ради.

Вчора Рожищенська громада була у подвійній жалобі, бо одночасно прощалася з двома загиблими Героями – Тарасом Семенюком та Романом Клецом, які втратили життя у війні за Україну.

Обідньої пори в центрі Рожища навколішки зустрічали траурний кортеж з тілом бійця 79-ої гірсько-штурмової бригади Романа Васильовича Клеца.

25-річний Герой загинув при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Мар’їнка на Донеччині 18 лютого.

Віддати останню шану мужньому земляку прийшли рідні, друзі, представники влади, небайдужа громадськість.

Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України священники Православної Церкви України відслужили громадську панахиду.

Як зазначив Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук, котрий знав загиблого особисто, Роман любив життя, мріяв про власний будинок для своєї родини, заради якої і взяв до рук зброю, пішов боротися з ворогом.

Щемливе звернення до Героя у поетичній формі продекламувала від імені родини Тетяна Пархомук.

Далі шлях траурної процесії проліг у селище Дубище. Там у храмі Рівноапостольного князя Володимира було звершено чин похорону.

Біля труни Героя гірко плакала родина – мама, брат, молода дружина. Вони й нажитися не встигли, тільки будували плани на майбутнє, коли знову будуть разом. Він обіцяв обов’язково повернутися, бо покидав удома, в селі Ольганівка, де проживав останнім часом, найдорожче – маленьку доню та кохану дружину при надії.

Бог дарував Романові можливість побачити новонародженого синочка, потримати на руках, забрати дружину з пологового. Та недовгим виявилося їхнє сімейне щастя. Роман Клец знову повернувся у стрій, пішов захищати свою родину та рідну землю, і запевняв, що все буде добре. А кохана вірила йому, збирала кошти, аби придбати автомобіль для Романа та його побратимів, і сподівалася на зустріч.

Чорна звістка про загибель чоловіка назавжди розбила серце молодої вдови, яка залишилася з двома маленькими дітьми, які будуть знати про тата-Героя лише з фотографій та розповідей неньки.

Під звуки військового оркестру захисника України Романа Клеца, який поповнив Небесне воїнство, провадили до місця його останнього спочинку.

Гучний трикратний салют – і земля прийняла Героя в свої холодні обійми.25 лютого у Рудці-Козинській односельці навколішки зустрічали свого Героя – захисника України Тараса Семенюка. Сліз не приховували ні чоловіки, ні жінки, коли траурний кортеж з тілом загиблого прибув до батьківської оселі. Молодий, життєрадісний, повний надій на майбутнє, йому б ще жити й жити, народжувати дітей, допомагати батькам... Та війна забрала його життя, залишивши у серцях найрідніших біль, смуток та незагойну рану втрати.«Загинув наш випускник... Спокійний, врівноважений, старанний, усміхнений, готовий прийти на допомогу – таким назавжди залишиться у нашій пам’яті Тарас Семенюк...

Нехай добрий, світлий спомин про Героя стане сильнішим за смерть і залишиться у серцях усіх, хто знав його, любив і шанував», – так написали про загиблого випускника на сторінці Тихотинської гімназії.

Так, саме за відкритість у спілкуванні та бажання допомогти ближньому поважали Тараса усі, з ким зводило його життя.

23-річний солдат-контрактник загинув на Харківщині.

26 лютого велелюдною процесією Тараса Семенюка проводжали в останню дорогу. Віддати шану оборонцю прийшли рідні, військовослужбовці, друзі, односельці та жителі громади.У місцевому храмі Святого Духа священники Православної церкви України звершили за загиблим Героєм заупокійну службу.Після того під звуки військового оркестру та церковні піснеспіви численні рідні і знайомі, побратими полеглого бійця, сусіди та односельці провели його до місця спочинку.В останню дорогу провадили загиблого захисника України Тараса Семенюка зі сльозами на очах, скорботою та болем від непоправної втрати. Він боровся, як Герой, та загинув, як Герой. Гідний син нашої землі до кінця залишився вірним військовій присязі та своїй Батьківщині.Під залпи почесної варти та звуки Державного Гімну Тараса Семенюка поховали на сільському кладовищі.

Державний стяг, яким була покрита домовина Героя, тепер нагадуватиме батькам та дружині про його великий подвиг заради майбутнього своєї рідної землі та найбільшу і найболючішу втрату, яка до кінця віку краятиме їхнє серце.

Інформаційне агентство Волинські Новини висловлює щирі співчуття рідним загиблих воїнів. Герої не вмирають!

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---