«Ми сміялися, не вірили, що в 21-му столітті може бути війна», – переселенка з Харкова, яка переїхала на Волинь

Колишня будівля санаторію у Колках на Волині з початку російського вторгнення вже прийняла сотні переселенців. Хтось перечекав тут кілька місяців та повернувся додому, а комусь уже й повертатися нікуди, бо дім знищили окупанти.

Про це йдеться у сюжеті 12 каналу.

Усі, хто нині мешкає у колишньому санаторії, втекли від війни, як і Юлія з Харкова. Сюди з родиною вона приїхала у березні, коли місто почали бомбити з літаків.

«Їхали маленькою машиною п’ять дорослих, троє дітей, собака. Також в авто були речі. Ми просто їхали, куди очі дивилися», – пригадує Юлія Куніцина.

Родина подолала 1200 кілометрів і опинилися на Волині. Сім’я була одними з перших мешканців санаторію. Тоді у березні було дуже страшно, бо після вибухів у Харкові, здавалося, будуть бомбити і тут.

«Переважно мої знайомі казали, що буде війна, збирайте речі і втікайте. Ми сміялися, бо не вірили, що в 21-му столітті може бути війна. Тому я навіть не збирала тривожну валізу», – говорить переселенка.За словами сусідів, які залишилися в Харкові, будинок родини вцілів, але сусідні – не всі. На початку вторгнення за кілька метрів від будинку Юлії базувалися росіяни, тоді сім’я жила у підвалі й показували, що вдома хтось є. Тривало так більше тижня.

«Це було дуже гучно, орки тікали геть приватним сектором поблизу нашого будинку. Ми чули стрілянину. Мабуть, усі види озброєнь ми чули», – каже Юлія.

Жінка проживає у Київському районі Харкова, сусідньому із вже розбитою Салтівкою. Його також обстрілювали, але як і в більшості випадків, жодних військових об’єктів там не було.

«Що вони там шукали й навіщо вони тероризують наших мирних людей, навіщо їм смерті наших дітей, я не розумію й дотепер», – зазначає Юлія Куніцина.

Звісно, найболючішою раною Харкова є Салтівка. До вторгнення у цьому житловому масиві проживало понад 400 тисяч людей.

«Люди тільки позаселялися на Північну Салтівку, там проживає дуже багато людей, це, напевно, найбільший район Харкова. Мабуть, немає такого почуття, щоб виразити мою ненависть до країни-агресора», - каже жінка.

На Волині переселенців прийняли добре, допомагають з харчуванням та необхідними речами, спокою додав ліс навколо та природа. Проте жінка зазнається, попри приємні гостини, хочеться додом. Тож як тільки ЗСУ проженуть усіх окупантів, родина повернеться у рідний Харків.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---