На Волині мешкає бджоляр, до якого варто їхати не лише по мед

У сиву давнину українські пасічники встановлювали у своїх господарствах обереги – черепи кінських голів. Ця звичка була притаманна і гуцулам, і покутянам, і волинянам. У наших краях бджолярі чіпляли їх здебільшого з чотирьох боків пасіки. Тоді, вірили, жодна зла сила не могла зашкодити ремеслу і медівники мали добрий ужинок з кожного вулика.

Нині не на кожній із пасік можна знайти такий своєрідний оберіг. Утім вони не перевелися. Конячий череп на жердині ми побачили у знаного та авторитетного бджоляра Василя Наумука із села Дубечного Старовижівського району. Пасічник з діда-прадіда, він дотримується всіх писаних і неписаних законів бджільництва. Може, саме завдяки цьому й ведеться в чоловіка неспокійне господарство, що потребує неабияких знань і працьовито­сті, адже бджоли ледарів не люблять, вони їх навіть цураються. Бо ж здавна відомо, що той, хто ходить біля Божих комашок, має бути миролюбним, працьовитим, мати м’яке серце та непорушний душевний стан. А Василь Васильович саме такий.

Про це йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №29 від 18 серпня 2016 року.

– Спочатку в мене був один конячий череп, – розповідає. – З часом він «зносився», довелося шукати інший. Так робили діди-прадіди.

А ходити у Василя Наумука є біля чого: у його господарстві 55 вуликів, хоч розпочинав лише з двох, при нагоді куплених у старенької жінки, яка за станом здоров’я вже не давала ради роям.

У господарстві Василя Наумука – 55 вуликів

– Поки була живою мама, вона просила узятися за бджільництво, як дід Іван. Воно й не дивно, мама хворіла, а мед вважала панацеєю від усіляких недуг. Я все обіцяв: «Одружуся – тоді й опановуватиму це ремесло». Так воно й сталося. І ось у 1981 році слова дотримав.

Щоправда, Наумукам належало так мало землі біля хати, що не було де й розвернутися з вуликами. Тоді молодий господар осушив болото,

що скрекотало жаб’ячими голосами майже під вікнами, викорчував усіляку непотрібну рослинність довкола оселі, подбав про фруктові дерева, обсадив усю територію дикорослими рослинами, а попід ними по периметру поставив вулики.

– Щоб мати мед, потрібно в пасіці усе робити вчасно, – розповідає Василь Васильович. – Це перша заповідь. Запізнишся з чимось – втратиш медозбір. А ще не підпускати до неї й близько людей, яким не довіряєш, як це велося в давнину. Цей постулат теж перевірений – працює. А головне – любити цих золотих комашок, яких називають Божими.

ОБІГРІВ У КОЖНОМУ ВУЛИКУ – ГАРАНТІЯ БАГАТОГО МЕДОЗБОРУ

Однак бджоляр черпає знання не лише із досвіду бувалих у бувальцях пасічників, зі старовинних книг, він цікавиться новинками цієї дивовижно солодкої галузі. Тут, у господарстві Василя Наумука, довелося побачити нехитре обладнання, що пришвидшує медозбір.

– Коли бджоли після зимівлі вперше вилітають надвір, а це приблизно в середині березня, вмикаю у вуликах спеціально придбану для цього систему обігріву, – пояснює пасічник. – Тому комахам доводиться витрачати з цією метою значно менше власної енергії. Своєю чергою, це дозволяє утричі збільшити розплід бджіл,

вони швидше розвиваються, отже, набираються сили. Систему обігріву вимикаю, коли комахи вже розвинулися. А оскільки основні медоноси в наших краях – дикорослі рослини, кущі та дерева, то тільки-но вони починають цвісти, а це відбувається близько 15 травня, рої вилітають – бджоли вже готові виконувати свою основну функцію. З використанням такої технології в наших умовах пасічник обов’язково буде з прибутком.

Поки згадуваного промислового причандалля для обігріву вуликів не було, окремі пасічники вдавалися до дідівського способу, згадує бджоляр: вставляли одну консервну банку в іншу, всередині вмонтовували звичайнісіньку лампочку, під’єднували до джерела струму. Коли банки від лампочки нагрівалися, вони віддавали тепло насельникам вулика. Тобто таким чином також пришвидшували інкубаційний період розмноження бджіл і їхній розвиток.

– Якщо не таємниця, скільки меду берете за сезон з вулика? – запитую у пасічника.

– Коли в нас були колгоспи, які сіяли гречку, інші медоноси, качав відра по три, зараз, навіть за несприятливих погодних умов (згадує старовинну приказку «Вітри дують – пасіки пустують», – авт.), маю не менш як відро. З обігрівом, звісно, медозбір значно вищий.

ПРО АНГЛІЙСЬКІ ВАЛЬЦІ ТА ДУПЛО ДЛЯ СИНИЧОК

Василь Наумук цікаво розповідає й про інші продукти бджільництва, наголошуючи, що всі вони корисні, а відходів із вулика – жодного. Тут у пригоді стає навіть воскова міль, бо очищає бджолину хатинку від шкідників. А нашу увагу привертає ще одна річ, прилаштована на лаві біля хати, – це вальці для виготовлення вощини. Зробили їх у 30-х роках минулого століття промисловим способом у самісінькій Англії, про що свідчить тавро.

Завдяки вальцям з-під преса викочуються цілі рулони вощини

Такі навряд чи є в багатьох господарствах! Завдяки вальцям з-під преса викочуються цілі рулони вощини, тому колеги не раз звертаються до Василя Васильовича по допомогу.

Неподалік хати ще одна цікавинка: всередині дерева дупло, лаз до якого майстерно облаштований.

– Це хатинка для синичок, вони в нас теж, так би мовити, свої, домашні, – каже господар. – Щоліта в ньому з’являться два виводки пташок. Вони й оберігають наш садок від шкідників. Бувало, в мисливський сезон принесу тушку лисиці, повішу для синиць, то за деякий час вони так її обберуть, що нічого не залишиться. Так і підгодовую.

Дупло для синичок

Садок у Наумуків і справді славний: яблуні, груші, сливи. Біля них також походити треба. І господар пригадує кумедну історію, як він боронив від пташок черешні. Чого тільки не випробував, щоб прогнати надокучливих птахів, які не давали достигнути плодам. Допоміг йому в цьому... кіт, якого Василь Васильович «попросив» деякий час посидіти на дереві. Тварина, звичайно, ображеною не залишилася, а нині ця історія стала приводом, щоб посміятися.

– А що ж дружина, вона теж опанувала ремесло пасічника? – запитую.

– Марія рої ловить, он і крісло в саду стоїть, щоб спостерігати за ними сидячи, але заглядати у вулик не хоче, – усміхається бджоляр, у якого в планах – облаштувати такий вулик, щоб можна було приймати лікувальні сеанси від дзичання Божих комашок. Отож, буде ще один привід зустрітися з досвідченим пасічником, який, здається, знає відповіді на всі питання, що стосуються давнього ремесла.

ЦІКАВО ЗНАТИ:

Після веселого свята, де ви трішки випили зайвого, зазвичай настає похмілля. Аби позбутися дискомфорту, зробіть собі бутерброд із медом. Завдяки тому, що він виводить алкоголь з організму, незабаром ваш стан нормалізується.

Мед не варто нагрівати вище, ніж до 50 градусів. Інакше він втратить усі корисні властивості.

Цей продукт потрібно вживати для профілактики. Він запобігає багатьом захворюванням, які пов’язані з ураженням травної та серцево-судинної систем, а також застудам.

Мед є не тільки профілактичним продуктом проти низки захворювань, але і допомагає алергікам. Згідно з дослідженнями, він сприяє розвитку стійкості до пилку.

Багатьох цікавить питання про те, яким чином пов’язані медовий місяць після одруження і мед. Усе дуже просто. Ця назва «прикочувала» до нас із Норвегії, де молодята мусили вживати мед та медові напої щодня цілий місяць після весілля.

А ось саме слово «мед» прийшло з Ізраїлю і перекладається як «магічні чари».

Наталія ЛЕГКА,

Старовижівський район

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---