Історія монастиря Різдва Христового, що на Волині

Про дату заснування монастиря Різдва Христового, його вплив на долі людей та на розвиток княжого міста Володимира-Волинського дискутували науковці під час науково-теоретичної конференції, присвяченої 260-й річниці комплексу будівель монастиря Різдва Христового.

Відбулась конференція 23 березня у Володимир-Волинському історичному музеї. Участь в ній взяли священнослужителі міста з Київського патріархату, науковці з ДІКЗ «Стародавній Володимир», Володимир-Волинського історичного музею імені Омеляна Дверницького та кандидат історичних наук, доцент СНУ імені Лесі Українки Леся Шваб.

Доповідачі розкрили історію побудови монастиря та величного храму, розповіли про тих фундаторів, які виділяли величезні суми коштів на будівництво. Назвали трьох можливих архітекторів, за чиїми проектами будували комплекс.

А починала будувати монастирський комплекс місія єзуїтів. Саме її прибуття у 1718 році слугувало початком закладання наріжного каменю будівництва костелу Розіслання Апостолів. Після скасування ордену єзуїтів костел перейшов до уніатського ордену василіан, які створили на його базі колегіум – як один з найпрестижніших тогочасних навчальних закладів. У цьому колегіумі у Володимирі-Волинському здобували освіту радник Петра І Феофан Прокопович та винахідник електрофорезу Стефан Стубілевич.

Після уніатів монастир перейшов під юрисдикцію Російської православної церкви. Тут було створено єпископську кафедру. Житловий статус монастирський корпус зберігав аж до 1939 року, після чого його передали під школу. Уже за радянських часів у храм заїжджала вантажівка з різним непотребом. 1960 року церкву надумали підірвати. Єдине, що її врятувало, навколишні будинки в центрі міста. Вибухова хвиля знищила б не тільки собор, а й їх. З початком незалежності України розпочалось відродження і храму, і монастиря.

1995 року зібралась громада з ініціативою відновлення святині. Але для цього необхідно було чимало попрацювати. Жінки, які підтримали цю ідею, готові були допомагати у її відбудові, але приймати постриг не наважувалися. Для відродження ж було важливо, аби там постійно жили люди. Роботи було вдосталь, та найголовніше – треба було відремонтувати дах і знищити грибок на майже метрових стінах. Останню проблему можна було вирішити, провівши опалення. Тепер тут встановлено ванну, газові колонку і плитку, котельню, яка працює весь рік...

Обитель освятили 24 березня 2002 року. Її очолила матінка Варвара, яка до того жила в дубенському монастирі.

Зі слів ігумені, матінки Марії, зараз усі турботи у монастирі спрямовані на підтримку військових та їх родин. У монастирі твердо переконані, що кожен, хто загинув на Донбасі, став мучеником, адже він невинно вбитий.

«До монастиря приходять другі половинки тих, хто боронить Україну. Я усім кажу, що ми нація, яка не прагне вбивати. Ми нація – жертовна. Ми завжди готові простити і помолитися за того, хто нас кривдить, і за це Бог нам швидше дасть спасіння і примирення», - зазначила матінка Марія.

ЧИТАТИ ЩЕ: СКРОМНИЙ ПОБУТ ЧЕНЦІВ У СТАРОДАВНЬОМУ ВОЛИНСЬКОМУ КОСТЕЛІ

На завершення конференції священики піднесли монастирю подарунок до ювілею – велику ікону зі сценою Різдва Христового.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---