«Надслучанська Швейцарія» та рафтери з Луцька. ІНТЕРВ’Ю. ФОТО. ВІДЕО

Андрій з друзями почали захоплюватись рафтингом волею випадку. Як він каже, сплави по річках зближують та дають можливість насолодитись мальовничими пейзажами. В інтерв’ю Волинським Новинам хлопець розповів про те, чим цей вид відпочинку особливий, та хто може ним займатись.

Як давно займаєтесь рафтингом? З чого почалось захоплення?

Все починалось зі звичайного сплаву з другом річкою Чорногузка, на каркасній байдарці. На цій річці, як виявилось, теж є поріг, щоправда, він був штучний і лише один. Хоча наша байдарка була призначена для проходження таких перешкод, ми спробували. І нам дуже сподобалось. З того часу намагались підкорити інші ріки зі складнішими маршрутами, тільки вже на своєму судні-катамарані.

У Луцьку десь тренуєтесь?
На жаль, у Луцьку лише одна річка, на якій ми можемо тренуватись, - це Стир. І то - лише у синхронній греблі. Для проходження порогів та перекатів ми змушені їхати на інші ріки України.

Чим такий вид туризму особливий, що в ньому приваблює?

Я не можу сказати, що водний туризм є кращим за решту видів спорту. Ми також захоплюємось сходженнями в гори, лижним спортом, альпінізмом та іншими видами активного відпочинку. Але у рафтингу дуже багато залежить від командної праці і вміння без слів розуміти одне одного. Це дуже зближує. Ще й до того ж, в нас в Україні - дуже мальовничі ріки та їхні береги.






Як сприймають ваше захоплення знайомі, друзі, сім’я? Серед вас тільки чоловіки, чи є і жінки?

Друзі та близькі як тільки можуть підтримують наше захоплення, беруть участь у наших «вилазках». У нас в командах бувають як жінки, так і чоловіки. Всі охочі можуть взяти участь незалежно від віку чи спортивної підготовки, це не є виснажливим туризмом. Наприклад, до останнього сплаву долучились батько з сином.




Розкажіть про ваш останній сплав: що цікавого, з якими труднощами стикались?

Останній сплав цими вихідними відбувся річкою Случ. Складнощі були, хіба що, з нашими дорогами. Точніше, з їхньою відсутністю.

Перший день проходив від села Лучиця до села Маринин: в цьому місць течія річки спокійна, лише інколи на шляху трапляються невеликі перекати, де течія прискорюється. Берега річки вкриті лісами, безліч рослин... тварин.

Заночували ми на березі села Маринин, де і розбили наметове містечко. Ввечері готували борщ на вогнищі, запікали картоплю з салом, ділилися враженнями від першого дня та співали пісні під гітару.


Другого дня наш маршрут пролягав від села Маринин до села Соснове. Правда, погода зіпсувалась: почався дощ. Але наш командний дух не зламають ніякі погодні умови - всі одноголосно вирішили продовжувати сплав. На цьому відрізку маршруту розпочалась так звана «надслучанська швейцарія» - зелені гори, на яких паслись корови.


За ними простягались «соколині скелі», які височіли над річкою.

Чи доводилось бувати в якихось екстремальних ситуаціях?

Ми намагаємось уникати небезпечних моментів в нашому захоплені. Тому все що ми робимо є цілком безпечним для здоров’я.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---