Що освітяни Луцька можуть змінити у місті*
«Де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинність ісполнять», – цитує класика Ірина Констанкевич – кандидат у депутати Волинської обласної ради від політичної партії «Українське Об’єднання патріотів – УКРОП», керівник депутатської групи «Новий Луцьк» у Луцькій міській раді, заступник голови правління Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк».
У інтерв’ю нижче Ірина Мирославівна розповіла про те, які з проектів під час своєї каденції у Луцькій міській раді вдалося зреалізувати, які – ні. Вона ж прокоментувала брудну піар-кампанію, яка наразі розгортається проти деяких місцевих політиків та назвала основну ідею, яка має об’єднати депутатів як обласного, так і міського рівнів під час прийняття рішень.
– Ірино Мирославівно, ви – людина, яка відбулася у професії, сім’ї, громадській роботі. Для чого ідете у владу?
– Я часто цитую Ігоря Палицю, який тоді, коли його призначали головою Одеської обласної держадміністрації, казав, що треба, бо «хто, як не я». Це його життєва позиція, і вона не стільки амбітна, скільки патріотична і совісна.
Я теж вважаю, що, якщо людина успішно зреалізувала свій потенціал у певній сфері, вона зобов’язана своїм професіоналізмом, досвідом служити громаді.
Мене бентежить, що у місцеву політику знову йдуть малоосвічені люди, безпринципні, з подвійними стандартами. Тому й згуртувалися освітяни, науковці двох найбільших університетів: Петро Савчук, ректор ЛНТУ, декани і завідувачі кафедр Любов Григорівна Ліпич, Ірина Михайлівна Вахович, Мирослава Іванівна Мушкевич, Сергій Ананійович Савчук, Надія Федорівна Хвищун, Вадим Курилюк – ті, хто реально може, знає і вміє бути корисним для громади.
Нагадаємо, минулого року 12 січня 2014 року на проміжних виборах до місцевої ради в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі №5 перемогла Ірина Констанкевич. Вона набрала найбільшу кількість голосів – свій голос за неї віддали 972 лучани.
– Що з задуманого під час вашої депутатської каденції у Луцькій міській раді вдалося зреалізувати, а що ні?
– Найперше, вдалося зініціювати Комплексну програму підтримки учасників антитерористичної операції та їхніх сімей – мешканців Луцька.
На ремонт приміщення для створення реабілітаційного центру Волинського обласного відділення громадської організації жінок-інвалідів «Донна» у Волинському обласному онкологічному диспансер з обласного бюджету виділили понад 200 тисяч гривень.
Вдалося також зберегти доплати працівникам культури, освіти і медицини з міського бюджету.
Низку проектів ми реалізували завдяки Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк».
– Вирішення яких питань давалося найскладніше?
– Найскладніше виявилося вирішувати питання доріг, каналізацій, вуличного освітлення. Адже специфіка мого району – це приватний сектор, де ніколи ніхто цього не робив. Але вода камінь точить. На вулицях Трутовського, Гастелло, Степовій та інших таки вдалося поремонтувати дорожне покриття.
– Яке найбільше розчарування Ви пережили як депутат?
– Бідність, хвороби, невлаштований побут – це я чула постійно на зустрічах. Як сказала нещодавно одна жінка на депутатському прийомі: «Держава нас зробила жебраками». Прикро за своє безсилля змінити, вирішити питання радикально.
Мене просто «вбивали» безгосподарність, лінь і тупість наших окремих комунальних служб. Нагромадження смітників на вулиці Даньшина, гротексний фасад на будинку №61 на вулиці Львівській тощо.
– УКРОП позиціонує себе саме як Українське Об’єднання патріотів. На вашу думку, як виховувати істинний патріотизм, з чого треба починати?
– Наразі патріотизм – у моді. Та цього недостатньо: допоки ми не фінансуватимемо гуманітарну сферу, те, що і робить нас українцями, світ не ідентифікуватиме нас як націю.
Нещодавно я брала участь у роботі комісії при комітеті Верховної Ради з питань освіти, науки. На ній не було ні слова про кошти, які має виділяти держава на українське кіно, українське телебачення, книгу, культуру, школу.
-- Проти багатьох політиків наразі розгортається брудна піар-кампанія. Як на це реагуєте?
– Коли щось про мене вигадують, інколи стає прикро, інколи смішно, але, як казала Ліна Костенко, «Я завелика для капканів....». А ще треба завжди пам’ятати: як ти до людей, так і вони до тебе. Принцип бумерангу ніхто не скасовував.
Я ж не оббріхую своїх опонентів, не застосовую чорний піар, не пишу анонімних коментарів... Це не моє.
– І, насамкінець, що, на вашу думку, може справді об’єднати народних обранців, коли вони прийматимуть рішення у сесійній залі обласної ради? І не тільки обласної...
– Об’єднати повинна головна ідея – любов до батьківщини: і великої – України, і малої – області, району, міста.
А ще – усвідомлення, що зараз тяжкі і небезпечні часи. Згадаймо шкільну класику: «де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинність ісполнять». Патріотизм, але не декларативний, моральні цінності, але не сфальшовані, і професіоналізм – це те, що зараз може нас консолідувати.
Розмовляла Марія САПІГА
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
У інтерв’ю нижче Ірина Мирославівна розповіла про те, які з проектів під час своєї каденції у Луцькій міській раді вдалося зреалізувати, які – ні. Вона ж прокоментувала брудну піар-кампанію, яка наразі розгортається проти деяких місцевих політиків та назвала основну ідею, яка має об’єднати депутатів як обласного, так і міського рівнів під час прийняття рішень.
– Ірино Мирославівно, ви – людина, яка відбулася у професії, сім’ї, громадській роботі. Для чого ідете у владу?
– Я часто цитую Ігоря Палицю, який тоді, коли його призначали головою Одеської обласної держадміністрації, казав, що треба, бо «хто, як не я». Це його життєва позиція, і вона не стільки амбітна, скільки патріотична і совісна.
Я теж вважаю, що, якщо людина успішно зреалізувала свій потенціал у певній сфері, вона зобов’язана своїм професіоналізмом, досвідом служити громаді.
Мене бентежить, що у місцеву політику знову йдуть малоосвічені люди, безпринципні, з подвійними стандартами. Тому й згуртувалися освітяни, науковці двох найбільших університетів: Петро Савчук, ректор ЛНТУ, декани і завідувачі кафедр Любов Григорівна Ліпич, Ірина Михайлівна Вахович, Мирослава Іванівна Мушкевич, Сергій Ананійович Савчук, Надія Федорівна Хвищун, Вадим Курилюк – ті, хто реально може, знає і вміє бути корисним для громади.
Нагадаємо, минулого року 12 січня 2014 року на проміжних виборах до місцевої ради в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі №5 перемогла Ірина Констанкевич. Вона набрала найбільшу кількість голосів – свій голос за неї віддали 972 лучани.
– Що з задуманого під час вашої депутатської каденції у Луцькій міській раді вдалося зреалізувати, а що ні?
– Найперше, вдалося зініціювати Комплексну програму підтримки учасників антитерористичної операції та їхніх сімей – мешканців Луцька.
На ремонт приміщення для створення реабілітаційного центру Волинського обласного відділення громадської організації жінок-інвалідів «Донна» у Волинському обласному онкологічному диспансер з обласного бюджету виділили понад 200 тисяч гривень.
Вдалося також зберегти доплати працівникам культури, освіти і медицини з міського бюджету.
Низку проектів ми реалізували завдяки Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк».
– Вирішення яких питань давалося найскладніше?
– Найскладніше виявилося вирішувати питання доріг, каналізацій, вуличного освітлення. Адже специфіка мого району – це приватний сектор, де ніколи ніхто цього не робив. Але вода камінь точить. На вулицях Трутовського, Гастелло, Степовій та інших таки вдалося поремонтувати дорожне покриття.
– Яке найбільше розчарування Ви пережили як депутат?
– Бідність, хвороби, невлаштований побут – це я чула постійно на зустрічах. Як сказала нещодавно одна жінка на депутатському прийомі: «Держава нас зробила жебраками». Прикро за своє безсилля змінити, вирішити питання радикально.
Мене просто «вбивали» безгосподарність, лінь і тупість наших окремих комунальних служб. Нагромадження смітників на вулиці Даньшина, гротексний фасад на будинку №61 на вулиці Львівській тощо.
– УКРОП позиціонує себе саме як Українське Об’єднання патріотів. На вашу думку, як виховувати істинний патріотизм, з чого треба починати?
– Наразі патріотизм – у моді. Та цього недостатньо: допоки ми не фінансуватимемо гуманітарну сферу, те, що і робить нас українцями, світ не ідентифікуватиме нас як націю.
Нещодавно я брала участь у роботі комісії при комітеті Верховної Ради з питань освіти, науки. На ній не було ні слова про кошти, які має виділяти держава на українське кіно, українське телебачення, книгу, культуру, школу.
-- Проти багатьох політиків наразі розгортається брудна піар-кампанія. Як на це реагуєте?
– Коли щось про мене вигадують, інколи стає прикро, інколи смішно, але, як казала Ліна Костенко, «Я завелика для капканів....». А ще треба завжди пам’ятати: як ти до людей, так і вони до тебе. Принцип бумерангу ніхто не скасовував.
Я ж не оббріхую своїх опонентів, не застосовую чорний піар, не пишу анонімних коментарів... Це не моє.
– І, насамкінець, що, на вашу думку, може справді об’єднати народних обранців, коли вони прийматимуть рішення у сесійній залі обласної ради? І не тільки обласної...
– Об’єднати повинна головна ідея – любов до батьківщини: і великої – України, і малої – області, району, міста.
А ще – усвідомлення, що зараз тяжкі і небезпечні часи. Згадаймо шкільну класику: «де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинність ісполнять». Патріотизм, але не декларативний, моральні цінності, але не сфальшовані, і професіоналізм – це те, що зараз може нас консолідувати.
Розмовляла Марія САПІГА
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.