На Волині - виставка люльок та самоварів

До 85 річниці Волинського краєзнавчого музею зібрали колекцію люльок і самоварів, - повідомляє Урядовий кур'єр.

Колекцію збирали кілька поколінь музейників — з перших днів закладу й донині. Тому, зі слів директора Анатолія Силюка, ювілейна виставкова експозиція стала своєрідним звітом про їхню працю.

Про історію виникнення самоварів і традиції використання їх у минулі роки розповів краєзнавець Микола Слатов: «Прототипом цього прекрасного винаходу стали описані ще в римські часи посудини, в які кидали розпечені на вогні камені, від чого вода миттю закипала. А самовари двох минулих століть стали ідеальними пристроями для кип’ятіння води. Кілька сухих трісок і жменя шишок, що дають сильний жар, не лише прискорювали подавання чаю гостям, а й робили його ароматнішим, із присмаком димку».

Цікаво, що одна з найновіших колекцій самоварів інтенсивно почала поповнюватися в останні два десятиліття завдяки добрій роботі волинських митників, які не допустили вивезення старожитностей за кордон.

"Готуючи виставку, ми дослідили побутування на Волині трав’яних та інших традиційних напоїв. Предмет попереднього вивчення — зокрема різновиди посуду для споживання напоїв, шляхи їх потрапляння на Волинь, а також рецепти, кулінарні звички. Можливо, відкриттям для відвідувачів виставки стануть сюжети про культуру вживання чаю, кави та інших напоїв у Луцьку та околицях, які переказали волинські історичні особи", — розповіла керівник Музею Луцького братства Олена Бірюліна.

"Досі лишається загадкою, чи не був прихильник Луцького Хрестовоздвиженського братства Юрій Колчицький, який вписався до братства в 70-ті роки XVII століття, тим чоловіком, який першим ознайомив європейців із віденською кавою. Або, що подивувало Пантелеймона Куліша, коли він пив чай, перебуваючи у Луцьку. Тут - ще чималий простір для подальших досліджень", - продовжила Олена.

Не залишили відвідувачі без уваги й колекцію люльок. Вони, як і самовари, не лише допомагали волинянам екстрагувати корисні речовини з тютюну та інших трав, з користю використовувати дари цілющого рослинного світу, а й тривалий час були своєрідним атрибутом чоловічої незалежності.

Мініатюрні керамічні витвори надходили здебільшого як подарунки, меншою мірою як результати археологічних розкопок. Найцінніші люльки, які мають географічну прив’язку до місця їх виявлення. Відомо про знахідки люльок, наприклад у Перемилі, Коршеві, Володимирі-Волинському і Луцьку.

Люлька східного типу, яку українське козацтво використовувало як індивідуальний інгалятор, стала продовженням дуже давніх місцевих традицій обкурювання лікувальними травами. Адже до найвідоміших в Україні махоркових сортів самосаду, аби відбити такий сморід, додавали за рекомендацією цілителів різні запашні трави.

Сушені верхівки з листям і квітами буркуну, до речі, містять у великих кількостях речовину кумарин, що має протисудомні властивості. Однак кумарин пригнічує нервову систему і має наркотичний, точніше, галюциногенний ефект. Отож знаючи про нього, козаки курили тютюн з домішкою буркуну після бою, якщо січовик «не міг забути виду мертвого ворога або вмираючого побратима».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---