«Найкапризніша – волинська ліра»: лучанин у гаражі виготовляє музичні інструменти

Лучанин Дмитро Березюк у гаражі виготовляє народні музичні інструменти. Перевагу віддає тим, які в побуті колись використовували українці та, зокрема, волиняни. Оригінальні вироби знаходить у музеях та відтворює їх.

Суспільному майстер розповів про матеріали, улюблені інструменти і їх звучання.

Музичні інструменти Дмитро Березюк виготовляє орієнтовно 10 років. За фахом він – дизайнер і не має музичної освіти. Зізнається: ніколи не міг подумати, що це ремесло стане його професією. Нині чоловік вміє виготовляти 15 видів музичних інструментів. Самотужки опанував базові навички гри на них.

«Роблю їх, розвиваю і відроджую. Мій прадід робив колись скрипки, я дізнався про це, коли сам почав їх робити», – розповів Дмитро Березюк.Скільки інструментів уже виготовив, майстер гадки немає. Каже, що найбільше зробив сопілок. Зараз виготовляє їх для Центру туристичної інформації та послуг міста Луцька. Інструмент як сувенір купують туристи. Зі слів майстра, вабить подорожувальників те, що сопілки виготовлено із Лесиного ясена.

Найскладніше, зі слів майстра, йому було виготовляти волинську колісну ліру. На неї витратив приблизно два місяці. За зразок узяв інструмент, який зберігається у Волинському краєзнавчому музеї. Оригінал походить з Шаччини.

«Найкапризніший інструмент, з яким доводилося працювати, – волинська ліра. Ліри дуже тяжко робити, бо вони мають багато нюансів. Впливає на звук все: від вологості у приміщенні до температури повітря», – пояснює майстер.

Читати ще: Крафтовий Луцьк: музичні інструменти з Лесиного ясена, ЛуАЗ на браслет Pandora, БДСМ аксесуари, Bean-to-bar шоколад і вишиванки з душею. Відео

Зі слів Дмитра, він також вивчає історію інструментів, які виготовляє. От, наприклад, ліра – це український традиційний народний інструмент. Але походить він з Іспанії. Ліри використовували в жіночих монастирях.Найпростішим інструментом майстер називає волинський бекач, або вабік. Це сигнальний інструмент, який використовували пастухи. Його роблять зі скрученої кори вільхи та пищика, який дає звук.

«Чого пастухи? Бо його можна було зробити на місці, сидячи біля корів на пасовищі. Його використовували замість телефона. Могли там корови пасти, типу, дудіти: давай додому!» – каже Дмитро Березюк.

Ще один волинський інструмент, який нині виготовляє майстер та намагається його популяризувати, — це волинський ріжок. Він знайшов наукову статтю про те, що на Любешівщині був майстер Яків Любежанин, який їх виготовляв у 70-х роках.

Оригінального інструмента, як розповідає Дмитро Березюк, він навіть в руках не тримав. Але є фотографії, аудіо записи, як ріжок звучав, та стрій. І цього йому було достатньо, щоб відтворити інструмент.

Майстер каже, що його вироби під час повномасштабної війни стали більш популярними. На його думку, усе через те, що українці стали більше цікавитися своєю культурою.

«Є багато інструментів, які існували, але забулися. Їх просто витіснили гармошки чи гітари. Люди під час війни більше стали цікавитися культурою і якось вникати. Довідуватися, що в нас було, якісь інструменти відкривати, гурти», – додає майстер.Одна із робіт, над якою нині працює майстер, – це скрипка, яку виготовляє із Лесиного ясена. Каже, що це буде інструмент із суцільного шматка деревини.

«Це буде скрипка-довбанка. Зараз я працюю над тим, щоб вивести форму, потім виберу серединку. Я думаю, що вона в мене займе десь місяці два-три. Це буде перша скрипка з Лесиного ясена», – запевняє Дмитро.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---