Несподівані імена у партійних списках: ТОП-10

Партії закінчили презентувати своїх кандидатів, яким довірили представляти себе у місцевих радах Волині. «Потрібні люди», «публічні авторитети», «спонсори»… Логіка добору партійних облич могла бути різною. Й часто прогнозованою, а тому й результати мало кого дивували.
Але окремі імена, «засвічені» після партійних конференцій, стали цілковитою несподіванкою. У перших номерах з’явилися люди, яких раніше більшість не підозрювала у намірах стати обранцем громади і звалити на себе важкий тягар – покращувати життя людей, не шкодуючи здоров’я і часу…
«ВН» пропонує список найбільш несподіваних, на думку видання, імен у партійних списках.

Одна з особливостей облич у партійних списках – на виборах-2010 перейти на бік політиків наважилося чимало представників журналістської братії. Навіть якщо частина з них відкрито чи не дуже працювали у штабах політичних сил вже кілька років, усе ж їх присутність в авангарді виборчих списків стала несподіванкою.

Кандидати, які викликали у нас здивування, часто є новачками не лише у «своїй» політичній партії, а й взагалі у політиці. Очевидний для місцевих партій брак «незаплямованих» фігур дав про себе знати.

Є й інша тенденція. Йдучи у списках певних політичних сил, фігуранти ТОПу зачасту сором’язливо не стали повноцінними членами відповідних партій. Може тому, що відповідати за те, що сьогодні роблять політики, навіть якщо вони – твої однопартійці, справа часто невдячна. Але наскільки в такому разі, кажучи про «списочників», доцільно говорити про «команди однодумців»?

1. Віталій Кварцяний, головний тренер ФК «Волинь», №3 у списку «Фронту змін» до Луцької міської ради.

Очевидно, через конфлікти навколо стадіону «Авангард» між футбольним клубом та міською радою, підтримати інтереси спортсменів вирішив і Віталій Кварцяний.

З огляду на запал головного тренера Волині на полі, його виступи в раді у випадку проходження обіцяють бути не менш цікавими та несподіваними, як і особа Кварцяного загалом.
У чому несподіванка? У міськраді може з’явитися власний «Жириновський».

2. Анжела Масиник, начальник управління освіти Луцької міської ради, №3 у списку партії «За Україну!» до Луцької міської ради.
Прийшовши навесні 2010-го на місце начальника управління освіти, Масиник не стала таким бажаним для «чиновницького болота» реформатором. Одне з найдражливіших питань для усіх луцьких батьків – питання грошових поборів і корупція у школах – при новому начальнику не стали ні на йоту пріорітетнішими. Натомість, у відповідь про проблеми сфери, від Масиник почули: «Ми б хотіли кращого і більшого фінансування».
Масиник каже, що не є членом партії «За Україну!». Проте вирішила балотуватися, аби представляти інтереси освітян у міськраді, оскільки зараз такого представництва недостатньо.
У чому несподіванка? Масиник, очевидно, потрапила у список партії «За Україну!» за умовною «квотою» першого номера – мера Богдана Шиби. Новоспечена чиновниця опинилася на теоретично прохідному місці. Виявляється, більш надійних «бійців» у Шиби не лишилося.

3.Віталій Собко, прес-секретар Волинської єпархії УПЦ КП, №4 у списку ВО «Свобода» до Волинської обласної ради.
Несподіваною є участь у виборах прес-секретаря Волинської єпархії УПЦ Київського патріархату Віталія Собка. Служіння Богу він вирішив урізноманітнити служінню волинській громаді у стінах облради.
Можливо, на рішення священнослужителя брати участь у перегонах вплинуло бажання лобіювати інтереси церкви Київського патріархату, на яку, за словами опозиції, зараз чиниться тиск. Або ж прагнення підвищувати духовність колег-депутатів.
Як пояснив сам кандидат, членом партії він не є. Проте отримав від «Свободи» пропозицію бути їхнім кандидатом та благословення від владики на цю справу.
Собко пояснює, що погодився брати участь у перегонах, тому що бажає «попрацювати над духовним розвитком волинян». Каже, що храму для цього недостатньо. Адже такі питання, як робота ринків у неділю, викладання християнської етики в школах, пропагування програм духовного розвитку найреальніше поставити, саме будучи депутатом.
У чому несподіванка? Є сподівання, що скоро депутати будуть любити своїх ворогів, як самих себе...

4. Олександр Вікторов, директор КП «Луцький спецкомбінат комунально-побутового обслуговування», № 6 у списку ВО «Свобода» до Волинської обласної ради.

Він у 2005 році встиг покерувати Луцькою міською організацією «Батьківщини». Тоді в інтерв’ю ЗІКу Вікторов казав, що ставиться до вибору партії дуже серйозно і сподівається, що це його остання політична сила. Як виявилося, ні. Адже вже через два роки він пристав до лав Європейської партії. А тепер балотується від «Свободи».
Вікторов зізнався, що у «Свободі» лише з 2010 року. На запитання, чому вирішив піти в депутати, відповів, що вже спробував у 2002-му та в 2006 роках стати обранцем громади. Проте тоді йому це ніяк не вдавалося. Тому вирішив спробувати знову.
У чому несподіванка? У тому, що Вікторов не втратив надії таки якось прилаштувати себе у політиці...

5. Олександр Плісецький, директор рекламного агентства «Марк Медіа» № 4 списку партії «Фронт змін» до Луцької міської ради.
Хоча Олександр Плісецький і був одним з активістів організації, що долучилися до створення осередку «фронтовиків» на Волині, відомий рекламіст, ім’я якого асоціюють з радіостанцією «Наше радіо», виданням «Волинські оголошення» та кількома інтернет-ресурсами, від політики публічно був далеким.
Посвідчення члена партії Плісецький отримав декілька місяців тому. Проте зізнався, що є прихильником політичної сили ще з літа 2009 року.
Він пояснює, що «втомився боротися з проблемами як людина, яка займається бізнесом: зі свавіллям депутатів, нерозумною, неправильною політикою нашої міської влади». Як приклад наводить рішення міської ради щодо рекламного та видавничого бізнесу, розповсюдження преси, розміщення кіосків з пресою, які нібито відбуваються «по домовленостях».
У чому несподіванка? У депутатах ще не було представників медійного бізнесу.

6. Іван Корсак, шеф-редактор газети «Сім’я і дім» №6 списку партії «Сильна Україна» до Волинської обласної ради.
Іван Корсак каже, що йому до вподоби саме ця політична партія, членом якої він, проте, не є. Каже, що йому імпонує менеджер-економіст Сергій Тігіпко. Разом з тим, не забуваючи про імідж патріота, Корсак додає, що йому імпонтує і заступник Тігіпка - науковець Кость Бондаренко, який не дозволить Тігіпку зійти на антиукраїнський курс.
Кандидат у депутати каже, що вкотре йде до влади, аби довести до кінця незавершені справи, зокрема, добудувати музей імені В’ячеслава Липинського – найбільшого філософа 20 століття у Східній Європі.
На запитання, чи вірить у власну перемогу, Корсак каже, що «це питання виборців у хорошому розумінні цього слова».
У чому несподіванка? Іван Корсак – не пліч-о-пліч з Борисом Клімчуком.
7. Олег Чернецький, бізнесмен, №2 у списку ВО «Свобода» до Луцької міської ради
Поява номером два у списку від «Свободи» бізнесмена і донедавна претендента на мерське крісло Олега Чернецького виглядає як чергове авантюрне або ж нав’язане бізнесмену рішення. Адже чільні місця у списках «Свободи» обійняли переважно керівники та активісти партії.
Чернецький є членом «Свободи» з 2010 року і в свою перемогу «вірить на сто відсотків».
У чому несподіванка? У тому, що багато хто очікував від Чернецького на цих виборах більш самостійної гри, не знаючи, що Чернецький і партія Тягнибока – заодно.

8. Ірина Комлик, керівник прес-служби Волинської обласної організації Партії регіонів, №3 у списку до Луцької міської ради.
Схоже, «вершителі списків» врешті зрозуміли, наскільки важлива для партії робота прес-секретаря. Адже відразу кілька політсил взяло на перші місця у свої списки своїх штатних чи позаштатних прес-секретарів. Ірина Комлик – одна з таких фігур.
Вона працювала на партію у ненайкомфортніших для регіоналів волинських реаліях президентських виборів 2010 року. І не пішла услід за своїми шефами на Київський майдан, 9, лишившись робити все ту ж прес-секретарівську роботу в обласній організації. Чому – для багатьох лишилося загадкою. Проте третє місце у списку провладної партії все ж можна вважати винагородою партії за віддану роботу.
Комлик каже, що є членом партії з 2009 року. Пояснює, що вирішила балотуватися, оскільки саме з цією командою, яка представлена у першій луцькій п’ятірці регіонів, вони працювали на виборах президента, створювали осередки на Волині. Тому хочуть такою ж командою йти й у міську раду.

У чому несподіванка? Чекали на перших місцях у провладній Партії регіонів вкрай необхідних цій політсилі людей публічних професій.

9. Віктор Трофимчук, редактор комунальної газети «Луцький замок», №2 у списку партії «За Україну!» до Волинської обласної ради.
До керування «Луцьким замком» Трофимчук працював на Волинському телебаченні та в активних політичних іграх помічений не був. Можливо, кандидатура редактора – це «квота» номера першого в списку до міськради Богдана Шиби? Чи бажання Трофимчука показати власні амбіції та перейти з влади четвертої до першої...
Трофимчук не є членом партії, проте пояснює, що погодився представляти цю політичну силу, оскільки «любить свою мову, батьківщину, культуру».
Претендент коментує, що «не є людиною, яка мріяла про депутатське крісло». Але йому запропонували місце у списку, і він погодився.
У чому несподіванка? У тому, що три роки спілкування з владою у якості керівника комунального підприємства не відбило у Трофимчука бажання самому спобувати побути владою.

10. Андрій Калахан, член Луцького міського комітету Всеукраїнського об'єднання «Свобода». №6 у списку до Луцької міської ради.
За його словами, він у «Свободі» з 2006 року, а політиці з – 14 років. «Як би це не банально звучало, я хочу змінити життя на краще», - коментує Калахан. У свою перемогу не лише вірить, а впевнено заявляє, що пройде.
У чому несподіванка? Навіть у наших реаліях важко поєднувати відкриту приналежність до конкретної політичної сили і роботу журналіста. Тим більше це, очевидно, важко робити, будучи у статусі депутата міськради

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---