Ніхто не напише історію за вас, – Вахтанг Кіпіані у Луцьку

Український журналіст, історик і головний редактор «Історичної правди» Вахтанг Кіпіані розповів, про важливість дослідження феноменальних явищ минулого, про створення сайту «Історичної правди», про колекціонування періодики, про єдиний в Україні музей преси та про необхідність «записувати історію».

До Луцька Вахтанг Кіпіані прибув 5 квітня, щоб презентувати дві нові науково-популярні книги, підготовлені за сприяння «Історичної правди», – «ОУН і УПА. Зродились ми великої години…» та «Українська канадіана. Збірник матеріалів з історії українців Канади».



Ці видання містять праці науковців, журналістів і громадських діячів про те, «хто ж такі «бандерівці» і за що вони боролися», та про українсько-канадську історію відповідно. Вахтанг Кіпіані виступив укладачем і одним із авторів книг.

Про «Історичну правду»

Кіпіані розповів, що задум створити сайт «Історичної правди» більше шести років тому виник через відсутність в Україні інфраструктури історичної пам’яті, адже «країна, яка не має інфраструктури історичної пам’яті, не має майбутнього тому, що, як сліпе кошеня чи щеня, б’ється, не знаючи, що відбувається навколо».

Він зауважив, що в усіх країнах «навколо нас» є історичні телеканали, популярні історичні місячники, історичні передачі, історичні вкладки до газет, журналів. В Україні практично ж нічого цього немає.

Тому «виникла ідея зробити щось самому – приєднатися до «Української правди», яка в той момент уже була перший сайтом, що писав про політику. Ми фактично створили незалежний проект під чужою «парасолькою».

Ініціатор проекту відзначив, що редакційний колектив намагається творити важливі для українського суспільства тексти, «йти шляхом історичної просвіти».

«Історична правда» зосередила свої зусилля, здебільшого, на ХХ ст., адже, на переконання Кіпіані, «ми всі родом із Радянського Союзу», подобається це нам чи ні. «Розуміючи, що ми можемо лише частину осіб переорієнтувати, створюємо допоміжні ресурси, щоб люди розуміли, що, крім шкільної програми, потрібно ще щось прочитати», – підкреслив він.



Про видавничу діяльність

Працюючи над додатковими проектами від «Історичної правди», головна ідея, яку намагається реалізувати колектив під керівництвом Вахтанга Кіпіані, – це «повернення до вдумливої дискусії».

Історик повідомив, що книга про українських націоналістів «ОУН і УПА. Зродились ми великої години…» – це своєрідний підсумок публікацій на сайті «Історичної правди», яких на відповідну тематику зібралося близько 200. Частину, 30 текстів, було адаптовано під книжковий формат для того, щоб читач міг сам із собою провести діалог, «впустити в себе правду про діяльність українських націоналістів протягом Другої світової» на додачу до того, що вже знає, зокрема з родинних історій, чи про що вже читав.

«Ми хочемо, щоб про це говорили, адже це дуже важливо. Якщо ми у ХХІ ст. не будемо із гуманістичних, із історичних дзвіниць на це дивитися, ми не вивчимо ті уроки, які нам дала історія. Адже зброєю не завжди можна вирішити всі проблеми».



Своєю чергою «Українська канадіана» – це видання про українсько-канадський досвід, який показує, що країна стає успішною тоді, коли людина працює у рамках системи, де дотримуються законів, де приписи діють для всіх, а не для окремої групи.

Також Кіпіані анонсував створення чергових видань, зокрема книжки про Волинську трагедію та каталогу «Українська друкована канадіана».

Про важливість написаного

Розповів Кіпіані й про своє хобі – він протягом 34 років колекціонує друковану продукцію, періодику. Уже зібрав 33 тис. найменувань газет, журналів, буклетів і т. д. Збирає все, починаючи від «Зорі Галицької», видань самвидаву (яких має понад 800 назв) і закінчуючи глянцевими журналами із кафе, «щоб просвітники майбутнього могли писати наукові роботи на широкому джерельному матеріалі».

Із такого захоплення й виник задум створення єдиного в Україні Музею-архіву преси.



Неодноразово протягом заходу Кіпіані наголошував на важливості записувати інформацію, знімати відео, дописувати до архівів навіть побутові речі, спогади, те, «що бачите», а також зберігати матеріали, збирати документи, фото. «Якщо ви думаєте, що хтось за вас напише політичну історію Волині, то ви дуже помиляєтеся. Архіви нічого не зберігають. Питання – в тому, аби не втрачати матеріали».

Так, він згадав про співпрацю зі свідками історії, повстанцями у рамках телепрограми «Історичної правди»: «Три роки тому, коли розпочався проект, була можливість вибрати, кого запрошувати на ефір. На сьогодні, однак, ми уже не маємо кого кликати. Історія тих сучасників закінчилася на наших очах. У мене було вікно можливостей, ми спілкувалися з кількома десятками осіб, котрих уже нема».

На заході теж підняли тему декорацій останніх програм «Історичної правди» – Кремль у вогні та червона зірка, що розбивається на друзки. Кіпіані пояснив, що таку заставку обрали, бо останні ефіри були присвячені розпаду СРСР, а також тому, що таким чином журналісти намагалися втілити свою мрію – наблизити повалення Кремля, чого безпосередньо добиваються українці на сході.

На зустрічі з Кіпіані присутні могли заодно придбати примірники презентованих книг, інші екземпляри передано для продажу в книгарню «На Волі».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---