Нові маразми законодавства «Про захист прав споживачів» або Новинка луцьких супермаркетів – «обвітрена» ковбаса

Україна була першою з-поміж республік колишнього Радянського Союзу, яка прийняла Закон «Про захист прав споживачів». Водночас наша країна стала й першою серед тих, хто зумів обернути цей закон проти покупців. Від часу його прийняття до сьогодні наші політики-бізнесмени встигли майже десяток разів переглянути цей закон та перемінити його на свою користь.
Із запитанням, на який захист своїх інтересів, крокуючи до європейської спільноти, може сьогодні сподіватися український споживач, ми звернулися до начальника Волинського обласного управлiння  у справах захисту прав споживачів Геннадія Кожевнікова.        
– Пане Геннадію, наскільки сьогодні в нашій країні реалізується законодавство про захист споживачів?
– Закон про захист прав споживачів у нашій країні сьогодні виконується приблизно всього на двадцять п’ять відсотків. Водночас, хочу зазначити, що до вісімдесяти відсотків звернень споживачів нам вдається задовольнити. Переважно люди приходять зі скаргами на невиконання їхніх законних вимог. Тобто, коли людина просить пред’явити супроводжуючі документи на товар або відомості про сертифікацію (якщо підлягає їй товар), то їй цього просто не дають. Також дуже часто порушують гарантійні умови.
Я вважаю, що в усьому винне старе законодавство. Якщо взяти цивілізовані країни, куди ми прагнемо, то там, окрім адміністративної відповідальності і штрафних санкцій, існує ще й кримінальна відповідальність за порушення законодавства про захист споживачів. Там захист споживачі віднесений до захисту прав людини. У нас може бути заведена кримінальна справа лише тоді, коли випустять  якусь продукцію, котра призведе до великих збитків та значних отруєнь. В усіх інших випадках у нас платять адміністративний штраф й продовжують займатися тим чим займалися.
 
Вважаю, що необхідно посилити наше законодавство у плані відповідальності. Щоправда, якщо рахувати від 90-го року, то вже відсотків п’ятдесят наших споживачів  знають про свої права й про те, як поступити у тій чи тій ситуації. Проте добитися виконання цих законних прав у нас дуже тяжко. Тішить те, що на сьогодні вже є досвідчені підприємці та продавці, які не перший рік працюють і котрих ми перевіряли й штрафували (декого навіть не один раз). Вони добре знають, що кожного наступного разу штрафні санкції збільшуються, то тепер самі намагаються швиденько розв’язати питання зі споживачами. Вони розуміють, що коли людину «вітфутболять», а  вона піде й напише скаргу – однозначно, що буде перевірка.
– У більшості наших супермаркетів існує така запущена хвороба як невідповідність цін на цінниках і на касі. Я розумію, що можна не встигнути або забути змінити цінника, але коли на двох чи трьох товарах водночас касир пробиває іншу вартість або коли хвилину тому тобі зважили продукт, а касир заявляє, що за цей час встигла змінитися ціна – це починає дивувати.
– У нас це називається введення в оману споживачів. Це є недостовірна інформація про товар, за що відповідно потрібно штрафувати. Справа в тому, що наш парламент сьогодні  дуже обмежив нас у повноваженнях. Наші важелі впливу обділені як чисельністю так і правами. Наприклад, планову перевірку ми можемо провести лише, офіційно повідомивши суб’єкт за десять днів про те, що у нього має бути перевірка протягом такого-то терміну. А після цього п’ять років ми не маємо права туди ходити й перевіряти.
Прийняли також зміни щодо скарг. Раніше, коли  людина писала скаргу, відразу наш спеціаліст ішов на перевірку. Тепер, коли я отримую скаргу, спочатку мушу відправляти її в Київ, в Державний комітет технічного реагування споживчої політики, який протягом п’яти днів буде розглядати її й вирішувати, чи дозволити нам реагувати, чи ні. Інакше як дурницею це нововведення назвати не можна. Терміни минають і все затягується. А якщо підеш перевіриш не дочекавшись дозволу, то прийде прокуратура і складе акт про корупцію чи яку іншу річ. Наші люди не обізнані з законодавством. Коли порушують їхні права, вони вимагають реакції вже і негайно. Коли до нас телефонують і ми пропонуємо написати письмову заяву, то доходить навіть до прокльонів на нашу адресу.
– Останнім часом у магазинах побільшало прострочених продуктів. Деякі супермаркети дозволяють собі протягом кількох тижнів поспіль реалізовувати й доставляти на полиці лише прострочений певний вид продукції. Нещодавно довелося повернути до магазину щойно зважені й запаковані сардельки, тому що окрім того, що були зморщені та на третину всохлі (мабуть від віку), вони були ще слизькими й клеїлися до рук. Адміністратор сказала, що вони «просто обвітрені», через те й зазнали таких змін, але їсти їх можна, проте гроші повернула.
–  Такого поняття як обвітрена ковбаса не існує. Взагалі варені ковбаси дуже швидко псуються. Максимальний термін зберігання таких – три доби від завершення процесу виробництва. У нас колись діяла система по підтримці реалізації продуктів, що швидко псуються. Продавці мали можливість списати прострочений продукт й держава відшкодовувала збитки. За рахунок цього зменшувалася ціна й терміни.
На сьогодні такого немає. Власники магазинів зацікавлені лише у прибутку, й вимагають будь-якою ціною продати товар. Тому і змушують продавців перебивати гарантійні терміни, перетирати продукти, для того, щоб вони мали якийсь товарний вигляд. Витирають плісняву з ковбаси, а потім говорять, що вона «обвітрена». І не продавці у тому винні, а їхні господарі. Це не лише наша культура, а й економічні важелі.
В кінці ХІХ на початку ХХ століття в Одесі існувала ціла мережа підробки харчових продуктів. Реалізація неякісної продукції також свого роду бізнес. Нам необхідно прийняти відповідне рішення на високому рівні і закрити це питання. Я завжди, коли купую дивлюся на терміни, бо може бути й таке, що вони будуть переклеєні. Якби ми мали хоча б такі повноваження, як раніше, і в будь-який момент могли прийти, проконтролювати й оштрафувати, то такого б не було.
– Буває таке, що самі продавці псують товар, а потім намагаються «спихнути» його. Або що робити, якщо в щойно купленій речі виявили брак? А якщо придбали на базарі? Там взагалі на більшість товарів ні чеків, ні гарантій не дають. Чи є які зміни в законодавстві в плані продовольчих товарів?
– Найбільше скарг від споживачі на сьогодні щодо купівлі мобільних телефонів, складної побутової техніки, меблів, віконних рам та метало-пластикових блоків.  Якщо людина не користувалася і збережені всі ярлики, протягом двох тижнів вона може повернути товар. Якщо споживач виявив недолік під час користування, то згідно змін до закону 2006 року, який провели наші бізнесові хлопці у Верховній Раді – тільки ремонт. Якщо річ не підлягає ремонту, то лише тоді можуть повернути кошти чи обміняти на інший товар. І все це лише за результатами проведеної технічної експертизи.
В законі, окрім відповідальності продавця, чітко передбачена й відповідальність споживача. Раніше цього не було. Покупець, перед тим як придбати товар, повинен уважно ознайомитися з інструкцією, перевірити його роботу там на місці, в магазині, і лише після цього купувати. Потрібно брати лише особисто перевірену річ, а не ту, що стоїть запакована збоку. Буває, що купують, привозять додому, розпаковують, а там – поломка. Тоді щось доводити можна лише в суді. Є випадки, коли здають річ у ремонт, а повертають ще більш зіпсовану. Коли здаєте товар, вам повинні в накладній акту прийому зафіксувати весь зовнішній вигляд. Лише тоді можна захистити свої права.
Згідно закону про захист прав споживачів на базарі зобов’язані видавати товарні чеки. Базар не базар, якщо не чек, то повинна бути розписка письмової форми. В разі чого – це документ, який бере до уваги суд. Якщо не видають чека, то не треба там купувати. Якщо продавець нагліє, то можна написати нам скаргу, ми підемо й перевіримо. Не видає – отримає штраф. Інакше з ними боротися неможливо.
Записав Андрій ПЕТРИК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---