Нові правила місцевих виборів - 2: проблеми і люди

У минулій публікації ми присвятили увагу законодавчому механізму висування кандидатів на місцевих виборах та проаналізували можливості висування і підтримки волинських топ-політиків політичними партіями.

Цей же матеріал висвітлює найбільш суперечливі позиції нового закону про місцеві вибори, з точки зору авторитетних громадських інституцій. Також ми проаналізуємо поведінку «молодих та перспективних» волинських політиків, які претендують на ключові політичні позиції у регіоні.

Позиція активної громадськості

Минулого тижня відбувся всеукраїнський круглий стіл «Місцеві вибори - 2010: виклики для громадськості», організований Громадянською асамблеєю України (ГАУ)*. Учасники круглого столу прийшли до однозначного висновку, що сьогодні в Україні існує реальна загроза спотворення результатів місцевих виборів внаслідок вступу в дію ряду положень нового Закону, а це – встановлення надто коротких строків підготовки та проведення місцевих виборів; неврахування вимог та пропозицій громадськості, зокрема щодо запровадження відкритих списків та забезпечення можливості самовисування кандидатів; створення передумов для монополізації влади у місцевих радах кількома найбільшими політичними силами; збільшення можливостей для фальсифікації результатів виборів, застосування «адміністративного ресурсу».
Попри впровадження змішаної системи виборів, новий закон не забезпечив реалізацію конституційного права громадян обирати та бути обраними і зберіг за партіями визначальну роль у висуванні кандидатів, про що ми згадували у попередньому матеріалі.
Особливу загрозу також становить обмеження прав виборців на доступ до інформації про кандидатів та політичні партії, зокрема про їх передвиборні програми – відтепер місцеві партійні організації та окремі кандидати не зобов’язані подавати свої програми при їх реєстрації відповідними виборчими комісіями, а отже, і мати такі програми. Дозволено не публікувати передвиборні програми місцевих партійних організацій на інформаційних плакатах. Більше того, для кандидатів у депутати сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад інформаційні плакати взагалі не повинні виготовлятись. Це значно посилить безвідповідальність майбутніх новобраних депутатів місцевих рад та зробить неможливим громадський контроль за їх роботою в органах самоврядування.
Виходячи з вище викладеного представники ГАУ звернулись до Президента України Віктора Януковича з вимогою невідкладно застосувати право вето на цей Закон, і повернути його для повторного розгляду парламентом для усунення найбільш суперечливих моментів. На даний момент відомо, що Віктор Янукович не дослухався до жодних закликів експертного середовища і громадськості та 27 липня підписав Закон.
Ще більш деталізованою та ґрунтовнішою є позиція Мережі підтримки реформ, висловлена в заяві у зв’язку з ухваленням Верховною Радою України нової редакції Закону «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 22 липня. Представники Мережі наголошують, що підготовка та ухвалення нового виборчого Закону відбулись без залучення науковців, експертів та представників громадянського суспільства. У тексті цього Закону не було належним чином відображено спільні позиції представників органів місцевого самоврядування та громадянського суспільства, висловлені під час парламентських слухань «Реформування законодавства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад», що відбулись 12 травня 2010 року і були ініційовані самим парламентом.
Представники Мережі особливо проблемною вважають організацію ефективної роботи виборчих комісій оскільки визначені Законом строки підготовки та проведення виборів є надмірно короткими, а це не дозволить ефективно організувати виборчий процес та забезпечити ефективний захист і поновлення порушених прав суб’єктів виборчого процесу. Так, за 49 днів до дня виборів партійні організації повинні будуть внести подання щодо кандидатур до складу обласних, районних, міських (міст обласного значення) виборчих комісій, а за 45 днів до дня виборів (тобто протягом 4 днів) ЦВК має утворити близько 800 виборчих комісій. За 37 – 32 дні до дня виборів мають бути утворені всі виборчі округи, за 30 днів до дня виборів – виборчі дільниці, за 28 днів до дня голосування – висунуті всі кандидати на місцевих виборах, за 22 дні до дня голосування – завершитись їх реєстрація. На оскарження рішень, дій і бездіяльності, пов’язаних з виборами, Закон відводить лише 2 дні, що навряд чи сприятиме ефективному захисту порушених прав.
Закон лише рамково окреслює процедуру утворення територіальних та дільничних виборчих комісій. Це створює поживний грунт для формування складу цих комісій за власним розсудом виборчих комісій вищого рівня. Як наслідок - існує цілком реальна загроза того, що членами виборчих комісій призначатимуться представники лише певних партій. Цілком імовірною є й ситуація, за якої на керівні посади у виборчих комісіях призначатимуться представники одних і тих же партій.
Ще один проблемний момент Закону – регулювання порядку складання і уточнення списків виборців, а також виготовлення виборчих бюлетенів, створює можливості для порушення виборчих прав громадян. Так, складання і уточнення списків виборців здійснюється низкою органів, засади взаємодії між якими чітко не визначено. Закон дозволяє вносити зміни до списків виборців у переддень та у день голосування. Належним чином не визначено і порядок здійснення контролю за виготовленням виборчих бюлетенів, Законом передбачена можливість друкування бюлетенів без зазначення номерів виборчих дільниць.
Хоча Закон і закріплює за громадськими організаціями право здійснювати спостереження за виборами, однак відповідні норми Закону заслуговують на критичну оцінку. Перелік організацій, які здійснюватимуть спостереження за виборами, обмежується лише всеукраїнськими організаціями, при цьому обсяг прав спостерігачів від таких організацій Закон суттєво звужує. Фактично, їх роль зводитиметься до фіксації фактів порушень шляхом аудіо- або відеозапису чи фотозйомки, а також спостереження за роботою виборчих комісій.
Також Мережа підтримки реформ звернулась до Верховної Ради України схвалити нову редакцію Закону «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», передбачивши у ній, зокрема: 1) внесення змін, які збільшуватимуть як загальний строк підготовки до місцевих виборів, так і тривалість основних організаційних заходів, пов’язаних із підготовкою до виборів; 2) обов’язковість подання для реєстрації кандидатів відповідними виборчими комісіями передвиборних програм кандидатів та місцевих організацій партій, забезпечення належного доступу виборців до інформації про кандидатів та їхніх передвиборних програм; 3) можливість самовисування кандидатів на місцевих виборах.
Сподіватись на те, що Президент і парламентарі прислухаються до закликів громадськості особливо не доводиться, але заслуговує на увагу те, що відповідне середовище не залишається осторонь проблем, які мають суттєвий вплив на державотворення та становлення демократії в Україні.

Молоді та перспективні

Приємно, що на Волині є когорта молодих політиків, які вже досягли певних здобутків на виборах і в подальшому ставлять перед собою високі політичні цілі. Більшість цих політиків є вихідцями з громадських організацій та доволі добре підготовлені до політичної діяльності. Вони очолюють осередки політичних партій, або мають певний вплив у них. Деякі з них готували альтернативні політичні проекти, у вигляді місцевих виборчих блоків, але українські парламентарі «відкорегували» їхні прагнення. Компетентність цієї групи кандидатів, їх позитивні та негативні риси будуть оцінювати волинські виборці 31 жовтня. Але, без сумніву, це та категорія кандидатів, які можуть суттєво попсувати нерви політикам-важковаговикам, які не звикли програвати. В довільному порядку спробуємо проаналізувати поведінку на місцевих виборах найбільш відомих з них.
Депутат Волинської обласної ради Ігор Гузь, який нещодавно очолив обласну організацію партії «За Україну!», попри свою молодість вже двічі обирався депутатом місцевих рад, і зупинятись на досягнутому не збирається. Ігор Володимирович є доволі активним депутатом та громадським діячем, що відстоює питання національно-патріотичного виховання молоді. Основною проблемою для пана Ігоря, є те, що його політична сила, відповідно до законодавчих новацій, не зможе брати участь у виборах на Волині. Ігор Володимирович, перебуваючи у команді діючого міського голови, буде рахуватись з позицію свого шефа, та швидше всього буде висуватись у депутати обласної або Луцької міської ради від тієї ж політичної сили, що й Богдан Шиба. Найімовірніше, що це може бути Українська народна партія або ВО «Свобода».
Уже доволі давно розпочав свою виборчу кампанію Андрій Козюра, голова фракції «Наша Україна» у Луцькій міській раді. Андрій Григорович також позиціонується як голова громадської організації «Громадська ініціатива» і є одним з найактивніших депутатів Луцької міської ради. Найбільш ймовірно, що пан Козюра буде висунутий кандидатом на посаду міського голови та одночасно очолить виборчий список на виборах до Луцької міської ради від партії «Наша Україна».
Олександр Мартинюк, депутат Луцької міської ради, голова обласної організації партії «Реформи і Порядок» та громадського об’єднання «Варта громади» ще рік тому був непримиренним опозиціонером до діючого міського голови та міг серйозно претендувати на цю посаду у згаданій якості. Сьогодні Олександр Іванович у роздумах стосовно продовження своєї політичної кар’єри. Оскільки у боротьбу за крісло міського голови вже вв’язались ряд відомих і небідних політиків, то для Мартинюка може бути відведена лише роль технічного кандидата. Навряд чи на таку роль погодиться пан Олександр, швидше всього, що він очолить список своєї партії на виборах у міську раду і паралельно піде по одному з мажоритарних виборчих округів.
Екс-заступник Луцького міського голови, депутат міської ради Святослав Зелінський також не збирається відпочивати на наступних місцевих виборах. Святослав Олексійович може зосередитись на веденні виборчої кампанії одного з кандидатів на посаду Луцького міського голови, а також побореться за депутатський мандат на виборах до Луцької міської ради на мажоритарному виборчому окрузі або за списком ВО «Батьківщина» чи іншої політичної партії.
Депутат Луцької міської ради попереднього скликання Антон Сосновський, який у свій час перебував у лавах декількох «перспективних» політичних партій («Реформи і Порядок», «ПОРА», «Фронт змін»), а останнім часом очолював ГО «Волинський Блок» має намір повернутись до складу Луцької міської ради на наступних виборах. Швидше всього він буде балотуватись по мажоритарному виборчому окрузі у Старому місті, де він перемагав у 2002 році. Яка політична сила висуне пана Антона наразі невідомо.
Ще один екс-заступник Луцького міського голови Владислав Стемковський має намір спробувати свої сили на виборах міського голови у рідному Володимирі-Волинському. Пан Владислав, будучи членом ВО «Батьківщина», може сміливо претендувати на те, що його підтримає ця, найрейтинговіша на сьогодні, політична сила. Діючий міський голова Петро Саганюк після президентських виборів залишив лави партії Тимошенко, чим позбавив себе ряду прихильників. Разом з тим Стемковський не єдиний претендент на висунення від «Батьківщини» у Володимирі, суттєву конкуренцію йому може скласти місцевий бізнесмен і депутат міської ради Микола Юнак.
Ковельський міський голова Сергій Кошарук, за свою нинішню каденцію розпочав ряд цікавих гуманітарних та соціальних проектів у своєму місті, але беззаперечної підтримки від якоїсь з потужних сьогодні політичних сил не здобув. Його ідеї громадського висунення кандидатів у депутати міської ради та на посаду міського голови неможливо реалізувати у рамках діючого виборчого законодавства. Швидше всього, що пана Кошарука висуне відповідна партійна організація якоїсь не надто популярної політичної сили. Боротьба за посаду Ковельського міського голови обіцяє бути не менш жорсткою ніж на виборах 2006 року.
Ми, в свою чергу, бажаємо зазначеним політикам реалізувати свої плани на наступних місцевих виборах, та закликаємо всіх вести чесну політичну боротьбу.

Михайло НАХОД, голова Центру політичного аналізу та виборчого консалтингу

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---