«Одна гра на хорошому рівні заміняє місяць тренувань», – волинський тренер

Розвиток дитячого баскетболу в Україні має низку серйозних проблем. Відсутність належного фінансування та тренувальної бази, нестача кадрів… Без будь-якої іронії можна сказати, тримається він на ентузіазмі небайдужих людей.

Тренер з двадцятирічним досвідом Сергій Смітюх – один з тих, хто знає про ситуацію зсередини. Тривалий час він був головним тренером баскетбольної команди «Волиньбаскет». Зараз навчає баскетбольної майстерності вихованців Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №1 Луцької міської ради (КДЮСШ) та є президентом ГО «БК «Волиньбаскет». Сергій Смітюх розповів про проблеми та перспективи розвитку баскетболу на Волині, зокрема серед дітей. Про це інформують у прес-службі Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».
– Сергію Володимировичу, чим вирізняється баскетбол з-поміж інших ігрових видів спорту?

– Баскетбол – динамічна інтелектуальна гра. Його ще називають швидкими шахами. Тут відведений певний часовий відрізок. Якщо за 24 секунди гравець не ухвалив правильного рішення, він просто втрачає м’яча. За останні п’ять років цей вид спорту дещо видозмінився в бік атлетизму. Під час гри відбувається багато силової і контактної боротьби. Це єдиний з видів спорту, де індивідуально сильний гравець один в один обіграє конкурента.

– Чи популярний баскетбол серед сучасних дітей?

– Є дуже багато дітей, охочих грати в баскетбол. Проблема в іншому – бракує тренерів. На таку зарплату ніхто не хоче йти працювати. Адже тренер не лише навчає дітей. На його плечі лягає купа проблем: відсутність тренувальної бази, інвентарю, коштів… Набрати групи дітей не проблема, але потрібно, щоб були відповідні умови для тренувань. На Волині для розвитку дитячого баскетболу немає бази. Ми тренуємося у школах, де майданчики не відповідають стандартам. Є ігрові моменти, які просто неможливо опанувати в таких умовах.

– Дитяча команда «КДЮСШ – Волиньбаскет’03» взяла участь у Всеукраїнській юнацькій баскетбольній лізі. Розкажіть про ці змагання. Чи були готові до таких результатів?

– На цих змаганнях представлена кожна вікова категорія. Команди, які мають фінансування, заявляються кількома групами. Волинь представили юнаки 2003 року народження й молодші. Ми не попали в дванадцятку. Зіграли один тур у Вінниці, в Житомир не поїхали – не було коштів. Команда пропустила чотири гри й не отримали залікових балів. Якби навіть і програли, то отримали б по одному очку за кожну гру. Ми дуже мало грали. Розумієте, можна тренуватися до досконалості, але тренування змагань не замінять. Одна гра на хорошому рівні заміняє місяць тренувань. А якщо ти їдеш на турнір, граєш три-чотири гри. Діти мають змагатися, їздити, грати. Інакше їм стає нецікаво. А все зводиться до того, що нема коштів. Тренери змушені самі шукати спонсорів. А як їх шукати, якщо держава не стимулює, не створює жодних передумов для того, щоб заохотити меценатів?

– Що потрібно для того, аби підняти рівень дитячого спорту в Україні?

– Головна проблема – відсутність коштів. Як можна розвивати спорт, якщо на одну вікову категорію юнацької ліги на рік потрібно 100-150 тис. грн? У мене зараз дві вікові категорії, то треба хоча б 200 тис. грн. За ці гроші я відвозив би команду на змагання. Нам усього на баскетбол дали 110 тис. грн на весь рік. Це дуже мала сума. Добре, що є люди, які допомагають. Котрий рік поспіль кошти на одну вікову категорію виділяє Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом». Ця підтримка для нас дуже важлива. Має бути якесь консолідоване рішення. Батьки, які віддають дитину на баскетбол, мають бачити, яка в неї перспектива. Буде тренуватися вона п’ять-сім років, а що далі? Має бути в Луцьку хоча б одна професійна команда. Де діти з міста й області мали б змогу, не виїжджаючи нікуди, досягнути в баскетболі певного рівня. Це й імідж міста, і корисне дозвілля для його жителів.

– Для досягнення певного результату потрібно, щоб і сам гравець доклав чимало зусиль. Який режим юного баскетболіста?

– У баскетболі дуже довга дорога до визнання. Для того щоб заробляти нормальні гроші, потрібен час. Деколи варто й самому вкладати кошти в себе, щоб досягти якогось рівня. З великого потоку гравців професійними стають одиниці. Не всі спроможні й мають бажання тренуватися двічі на день. Не всі здатні терпіти. Щодо тренувань, то, приміром, гравці 2003 року народження мають тренуватися щодня. Максимум може бути два вихідні – відновлювальні дні. По можливості двічі на тиждень ми відвідуємо басейн. Вода має відновлювальну властивість, виганяє молочну кислоту з м’язів. Це хороший релакс, після якого потрібен відпочинок. Що старший вік дітей, то більше тренувального процесу має бути. А змагання мають бути щовихідних.

З 2016 року Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» реалізовує проект «Підтримка команд з ігрових видів спорту». У рамках цього проекту юнакам, молодіжним командам надають підтримку для участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Це дає їм можливість покращувати спортивні навики та в перспективі поповнювати лави збірних команд України, клубів Суперліги та Прем’єр-ліги.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---