Пережили одну війну і застали другу: історії довгожительок із Луцького району
Від нацистської окупації, примусових колгоспів і до сучасних ракетних ударів. Довгожителі зберегли в собі генетичний код української мужності та витривалості.
88-річна Катерина Калита з села Котів Луцького району пригадує дитинство та розпал Другої світової війни, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«До мами каже: «Матка, май яйка, масло?» А мама знала, як сказати, що хвора. А він відповів, що, мовляв, якщо хвора, то нічого не треба. Вони дуже боялися того тифу. Я плакала на печі, а він мене прикладом стусонув», – розповідає про німецьку окупацію в роки Другої світової пані Катерина.
Пригадує також ворожі літаки: «Як чули наближення літака, то ховалися в схрон. Мали такий, викопаний у садку. І я так біжу до тієї ями, а літак низенько біля нашого садка летить. Я помітила, що він був чорний із білими хрестами».
Післявоєнні часи також були непростим випробуванням для людей.
«Як стала колективізація, прийшла та червона чума і забирала в людей усе зерно. Забирала все в батьків, що вони заховали в клуню. Шпичкою проколювали, шукали, де зерно люди ховали. Грабували людей», – говорить Катерина Калита.
Пані Катерина мешкає зі своїми дітьми. Вони обіцяють берегти її спогади, переповідати наступним поколінням.
Як каже син Василь, мама навіть у свої 88 років господарює, рубає дрова, підгодовує птахів.
«Я вже навіть ховаю сокиру, щоб не рубала ті дрова. Отака вона. Не знаю, чи ми стільки років і в такому здоров’ї проживемо», – говорить Василь.Читати ще: «Любов допомогла нам здолати біду». Історія волинян, які відсвяткували 64-річчя шлюбу
Ще одна довгожителька села Котів – 94-річна Ніна. Вона зі сльозами на очах пригадує своє дитинство.
«Пам'ятаю, як тата забрали на фронт. Я залишилася з мамою. Нас троє було. Німці спалили наше село. Наша хата згоріла. Мусили будуватися. Всяке було. Тяжко було. Мусили і під голим небом спати. Всякі біди були. Добра не було. Як вже стало так, що можна жити, то немає коли», – каже пані Ніна.
Зараз для неї справжня підтримка – онуки та правнуки. Вони – її сенс не здаватися і жити.
Старожилів у селі Котів залишилося небагато. Їм допомагає, зокрема, соціальна працівниця Світлана.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
88-річна Катерина Калита з села Котів Луцького району пригадує дитинство та розпал Другої світової війни, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«До мами каже: «Матка, май яйка, масло?» А мама знала, як сказати, що хвора. А він відповів, що, мовляв, якщо хвора, то нічого не треба. Вони дуже боялися того тифу. Я плакала на печі, а він мене прикладом стусонув», – розповідає про німецьку окупацію в роки Другої світової пані Катерина.
Пригадує також ворожі літаки: «Як чули наближення літака, то ховалися в схрон. Мали такий, викопаний у садку. І я так біжу до тієї ями, а літак низенько біля нашого садка летить. Я помітила, що він був чорний із білими хрестами».
Післявоєнні часи також були непростим випробуванням для людей.
«Як стала колективізація, прийшла та червона чума і забирала в людей усе зерно. Забирала все в батьків, що вони заховали в клуню. Шпичкою проколювали, шукали, де зерно люди ховали. Грабували людей», – говорить Катерина Калита.
Пані Катерина мешкає зі своїми дітьми. Вони обіцяють берегти її спогади, переповідати наступним поколінням.
Як каже син Василь, мама навіть у свої 88 років господарює, рубає дрова, підгодовує птахів.
«Я вже навіть ховаю сокиру, щоб не рубала ті дрова. Отака вона. Не знаю, чи ми стільки років і в такому здоров’ї проживемо», – говорить Василь.Читати ще: «Любов допомогла нам здолати біду». Історія волинян, які відсвяткували 64-річчя шлюбу
Ще одна довгожителька села Котів – 94-річна Ніна. Вона зі сльозами на очах пригадує своє дитинство.
«Пам'ятаю, як тата забрали на фронт. Я залишилася з мамою. Нас троє було. Німці спалили наше село. Наша хата згоріла. Мусили будуватися. Всяке було. Тяжко було. Мусили і під голим небом спати. Всякі біди були. Добра не було. Як вже стало так, що можна жити, то немає коли», – каже пані Ніна.
Зараз для неї справжня підтримка – онуки та правнуки. Вони – її сенс не здаватися і жити.
Старожилів у селі Котів залишилося небагато. Їм допомагає, зокрема, соціальна працівниця Світлана.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
28 липня: свята, події, факти. Всесвітній день охорони природи і День пам’яті закатованих або загиблих у полоні
Сьогодні 00:00
Сьогодні 00:00
Коли українці зможуть побачити Оленячий Місяць
27 Липня 2026 23:52
27 Липня 2026 23:52
Вигорання стало нормою: кожна друга українка працює на межі виснаження. Дослідження
27 Липня 2026 23:33
27 Липня 2026 23:33
У Луцьку та в Ковелі виявили мотоцикли, які перебувають у міжнародному розшуку
27 Липня 2026 23:14
27 Липня 2026 23:14
Знімав відео для OnlyFans: у Хмельницькому через інтим-скандал звільнили прокурора
27 Липня 2026 22:55
27 Липня 2026 22:55
Як Олицька громада покращує тендерні закупівлі
27 Липня 2026 22:36
27 Липня 2026 22:36
У ДР Конго від спалаху Еболи померло вже понад 1400 людей
27 Липня 2026 22:17
27 Липня 2026 22:17
У Луцькій громаді 18 сховищ не готові для укриття населення
27 Липня 2026 21:58
27 Липня 2026 21:58
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.