Підполковник з позивним Майор: історія командира Камінь-Каширського батальйону Волинської бригади ТрО

Підполковник Роман Остапчук на позивний Майор – командир Камінь-Каширського батальйону Волинської бригади тероборони. Пана Романа сміливо можна називати одним із облич нової української армії. Хоча все могло б скластися зовсім інакше – якби не війна.

Ровесник нашої Незалежності – народився 13 вересня 1991 року в сім’ї учителів. Тато Василь Тимофійович викладав географію і хімію, мама Тамара Георгіївна – біологію. А Роман марив історією, пишуть на сторінці 100-ї бригади ТрО у Фейсбуці.

Тож 2008-го, відразу після закінчення школи, подався з рідного Каменя-Каширського аж на Буковину – вчитися на історичному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Читати ще: Попри бронь, став до лав ЗСУ: у волинській бригаді ТрО служить педагог-стрілець на псевдо Дєрік

Та невдовзі після закінчення вишу – 18 березня 2014 року – 22-літнього молодшого лейтенанта запасу Остапчука мобілізували до лав ЗСУ.

«В університеті у нас була хороша військова кафедра, тож дечого мене таки навчили. Пам’ятаю свою першу посаду в армії – командир взводу матеріально-технічного забезпечення. У моєму підпорядкуванні була сила-силенна машин і водіїв», – усміхаючись, згадує Роман Васильович.

Спочатку молодий офіцер служив у першому батальйоні територіальної оборони, що був сформований на Волині навесні 2014-го – на початку російського вторгнення. Брав участь в АТО, зокрема у боях за Дебальцеве. Згодом служив на різних посадах у військкоматі, вже звідтіля кілька разів знову виїжджав на схід.

«Після створення Волинської бригади тероборони мене було призначено командиром кадру Камінь-Каширського батальйону – власне, командиром цього підрозділу я є і дотепер», – каже 32-річний підполковник з позивним Майор.

Читати ще: «Після кожного бойового виходу проводимо «роботу над помилками», – головний сержант з волинської бригади

На сході України, за понад тисячу кілометрів від рідної Волині, душу Романа Васильовича гріють думки про двох його діток – другокласника Михайла і першокласницю Олесю. А ще додає сил відповідальність за понад пів тисячі людей, які перебувають у його підпорядкуванні.

«Уперше потрапивши в зону бойових дій у 2014 році й подивившись на ситуацію очима історика, я озвучив друзям свій прогноз: це не на рік і не на два – ця війна надовго. Вже майже 10 років, як Україна бореться з російськими окупантами – і доведеться поборотися ще. Як комбатові мені хочеться, аби кожен мій боєць живим повернувся на Волинь. Вони ж – наші люди – зміцнюють і віру в Перемогу. Своїми морально-світоглядними рисами ми феноменально відрізняємося від здичавілих орків. Правда за нами – і ми неодмінно переможемо!» – упевнений командир волинських тероборонівців.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---