Сало, найкрасивіші дівчата і дружина напрокат: відвертості від Дмитра Комарова

Окрім розповідей про захопливі пригоди, екстремальні ситуації на зйомках в екзотичних країнах, секрети планування подорожі своєї мрії, більш ніж 4-годинна зустріч із Дмитром Комаровим лучанам запам’ятається щирими відповідями ведучого на численні запитання від публіки.

Нагадаємо, що творча зустріч із ведучим популярної програми «Світ навиворіт» відбулася 28 січня у РЦ «Промінь».

Інформаційне агентство Волинські Новини, своєю чергою, пропонує ознайомитися з відповідями на найцікавіші запитання, які ставили лучани відомому українському мандрівнику.

Що означає логотип програми «Світ навиворіт»?

Це не ми намалювали чи придумали цей логотип. Це стародавній знак Землі, який символізує нашу планету.

Побувавши в багатьох країнах, чи виникло у Вас бажання переїхати з України?

Скоріше, навпаки – чим більше я подорожую, тим менше мені хочеться кудись переїхати. Усі ці країни годяться для того, щоби їх побачити, відчути, спробувати цей колорит і все. От наприклад, приїхав я у Болівію, перші два тижні – нові враження, все добре. Потім повернувся, всі запитують, як тобі Болівія, сподобалася? Так. Хотів би ще з’їздити? Ніколи в житті.

Там просто все настільки чуже й не наше. Для програми це круто, добре для того, щоб працювати журналістом, але ця територія абсолютно чужа нам, це світ, про який не варто мріяти. Загалом не варто думати про переїзд в екзотичні країни, незважаючи на наявність там райських пляжів і красивих гір, адже це все чуже.

Це стосується й питання змішаних шлюбів. Ми досить багато знімали змішаних родин, і українки, адже переважно жінки виїжджають, зустрівши іноземця, не на камеру говорять: дівчата, не ходіть гуляти у Африку. Тому що це досить різні культури, різні менталітети, ми виховувалися на різних мультиках, книгах, казках, історіях і в абсолютно різних середовищах. І після того, як проходить пристрасть, починається рутина, де важко співіснувати мешканцям двох різних планет.Ви досі неодружений, чому? Якщо це через розлуку, Ви могли би взяти дівчину з собою в експедицію.

Не знаю чому, але тема одруження цікавить усіх найбільше. Спробуйте уявити собі сімейне життя людини, яка знаходиться 120 днів підряд в експедиції, і часовий пояс, як правило, відрізняється від українського,

тобто день і ніч – завжди навпаки. А коли ця людина приїздить в Україну, то сидить у офісі 1+1 до 2–3 годин ночі й монтує матеріал. Тобто дівчина повинна справді бути бойовою та готовою їздити в експедиції.

Де найкрасивіші дівчата?

Без перебільшення – в Україні. І якщо я навіть десь у віддаленому регіоні світу запитаю, що ви знаєте про Україну, мені зразу скажуть: Шевченко. Андрія Шевченка знають усі, Кличка знають менше і третє – найкрасивіші дівчата. Ще хочу сказати, що після 2014 року Україну нарешті почали асоціювати з Україною й не плутати її з СРСР чи Росією.

Скільки маленьких Комарових бігає по світу?

Що відповісти? Невідомо, і на це запитання немає відповіді. Думаю, що не бігають (усміхається). Я ж говорив, що я – за українок.

Сашина дружина не проти ваших близьких стосунків?

Ми ж у Європу йдемо. Толерантність (сміється). Якщо відкинути жарти, то найбільше в експедиції ми боїмося спати разом. Ми дуже втомлюємося одне від одного. Уявіть, ми прокинулися в 4–5 годин, зустрілися в 5–6, ми разом мінімум до 11–12 вечора і вже не хочеться навіть розмовляти. Я йому набрид, він мені набрид, ми бачити одне одного не можемо. Це зараз тур Україною нас знову зблизив.Що означає для Вас час? Коли і де він, на Вашу думку, зупиняється?

Що таке час, ми бачимо, коли подорожуємо в різні куточки планети: коли ми бачимо плем’я аборигенів, переносимося в минуле, ми бачимо, як живуть люди, які не знають, що таке телефон, інтернет, електрика; вони живуть на дереві, мають кам’яні сокири. І вони живуть у той час, що й ми, це одна планета, вони такі ж люди, як і ми. Ми прокидаємося й займаємося своїми справами, як і вони. Але вони прокидаються в лісі, ідуть рубати дерева, шукають там хробаків, щоби поснідати, потім труть це дерево на муку, яку теж їдять, ходять на полювання з луками на диких кабанів. Вони не знають, що таке дорога чи машина, адже ніколи цього не бачили. Вони знають тільки, що існує їхній ліс, і можуть навіть не знати, що знаходиться в протилежному від ліса боці.

Майбутнє – це напевно Японія, куди приїжджаю і бачу ті потяги, які в нас будуть, дай Бог, через років 50.

Чи привезли Ви з Японії книгу про какашку?

Книга про какашку – це шеститомник, фактично буквар. Так, для того, щоби спілкуватися японською, потрібно знати більше 2 тисяч ієрогліфів, кожен із яких означає окреме слово. А дитині в цій книзі, аби вона запам’ятала ієрогліф, запропоновано скласти речення зі словом, яке потрібно вивчити, і зі словом «какашка». Наприклад, я взяв какашку й відніс її мамі.

Нас, звичайно, це дивує, але там це абсолютно нормально. Я не міг відійти від шоку, і, так, я купив цю книгу, в мене в домашній бібліотеці є всі шість томів видання про какашку. Я їх показую друзям.Японія. Дружина напрокат. Чим закінчився проект?

Проект закінчився тим, що ми подякували дівчині, виплатили їй гонорар, і вона поїхала далі чекати нових замовлень. Можу сказати, що вразило мене те, наскільки багато таких замовлень… Дружина напрокат – це те, що реально існує.

Як там дівчина з Фудзіями?

Цей випадок мені врізався в пам'ять, тому що, уявіть, я беру інтерв’ю на тему самогубства й очікую запитання-відповіді, аби дізнатися, як це сталося, чому вона хотіла покінчити з життям, і тут вона говорить, що не відмовилася від цієї ідеї й таки скоїть самогубство. Уявіть себе на моєму місці, я почав заїкатися й не знав, що робити. Просто закінчити інтерв’ю і сказати дякую, до побачення? Я не міг так вчинити, тому запропонував їй піти разом із нами на Фудзіяму, і вона погодилася. Ми ще досі підтримуємо з нею контакт. Із нею все добре. Вона сказала, що до того, як зустріла перших іноземців, тобто мене із Сашою, на світ дивилася досить обмежено.Як часто телефонуєте батькам під час подорожей?

Я часто телефоную батькам у поїздках, і я завжди батьків обманюю. Наприклад, коли ми з Сашою будуємо дім на дереві в людоїдів, мої батьки, звичайно, не знають, де я знаходжуся. У мене з собою є супутниковий телефон, я залажу на якесь високе дерево, намагаюся зловити зв'язок, набираю й кажу: мам, привіт, ми зараз у Джакарді снідаємо в ресторані, все добре. Якщо ми йдемо в гори, я набираю й кажу, що найближчі дні ми будемо на віддаленому, дуже шикарному пляжі, де немає зв’язку. Потрібно берегти нерви батьків.

Як Ви провозите сало в експедиції?

Сало – це наш спосіб домовитися. Ми намагаємося взяти з собою орієнтовно 10 кілограм сала в багаж, у Борисполі я маю можливості домовитися, а під час прильоту потрібно обманювати: багато пакетів, пакет у пакет, парфуми, аби собака не вчула. Також просимо земляків привозити сало під час експедиції. Окрім сала, беремо ковбасу, шпроти, помідори, огірки, ікру. І мене часто запитують про гидоту, яку я їв; так-от, для більшості іноземців ікра – така ж гидота, як для нас смажені павуки.

Щодо моїх гастрономічних кошмарів – то це прахок. Це паштет, який роблять у Камбоджі з тухлої риби й намазують на хліб. А загалом мій принцип такий: якщо місцеві мешканці це їдять, то й нам можна це з’їсти, і нічого страшного в цьому немає.

Що би Ви ніколи не відважилися спробувати?

Собаку. Я дуже люблю собак. У мене вже було безліч ситуацій, коли я міг би спробувати собаку; у В’єтнамі смажених собак продають просто на базарі. Але це моя внутрішня заборона.Який вид спорту Вам подобається найбільше?

Горні лижі. Карпати. Альпінізм. Взагалі альпінізм – це той вид спорту, який тренує тебе найбільше. Коли ти піднімаєшся на вершину, неодмінно проходиш кілька етапів… І коли ти проходиш усі ці етапи й опиняєшся нарешті на вершині, відчуваєш увесь кайф. Альпінізм дозволяє відчути всі необмежені можливості організму. Потім усе це можна переносити на реальне життя. По-перше, після тривалого сходження буденні проблеми вже не здаються проблемами. Також це тренує, показує, що, коли нічого не виходить, не потрібно здаватися.Чи буде сезон «Світу навиворіт» у Західній Європі?

Напевно буде, потрібно лише дійти до цього. Я би взагалі сказав, що будь-яке місце на глобусі підходить для «Світу навиворіт». І коли мене запитують, коли завершиться програма, коли закінчяться країни, я завжди відповідаю: ну, як можуть закінчитися країни? Ми уже знімаємо більше 7 років і відзняли лише 12 країн.

Що можна сказати, побажати, зробити, аби прищепити дитині віру в те, що подорожувати може кожен і що найкраще, що може бути, – це мандри?

Наприклад, маємо ми якусь суму, неважливо яку саме. Ми її можемо потратити на щось фізичне – новий телефон, машину. Але, як ви думаєте, що більше запам’ятаєте: iPhoneX, який через рік стане немодним, чи два місяці життя в Індії? Чи, до прикладу, нові диски для машини, чи подорож у Африку?

Нематеріальна подорож, на мою суб’єктивну думку, набагато цінніша. Адже, якщо річ у будь-якому випадку рано чи пізно застаріє, то подорож із вами залишається на все життя. Ви все життя будете її згадувати. Цей досвіт залишиться з вами назавжди. Це те, що ніколи не загубиться, не знеціниться, тому кожна копійка, потрачена на подорож, потрачена не дарма. Кожен магнітик, який ви десь купили, куплений не дарма, кожна кафешка чи ресторан, який ви відвідали, ви відвідали не дарма. Тому, якщо маєте гроші, їдьте вивчайте екзотику, не маєте – досліджуйте рідну Україну, рідну область.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---