Шість «міфів» про генеральний план Луцька

Уже півтора місяці Луцьк живе з новим генеральним планом. Документ цей – масштабний, без перебільшення, епохально важливий для міста. Проте, як часто буває, у конструктивний процес роботи фахівців та цілком відкрите, законне й демократичне обговорення громадськістю втрутилися некомпетентність, політика та чутки. Як наслідок – про генплан стали говорити те, що до реальності не має жодного стосунку. Утім, необґрунтованій критиці, хибним висновкам та некомпетентним оцінкам, не знаючи суті питання, цілком можна повірити. Тому такі «міфи» потребують окремого «розвінчання»…
 
Генплан – якісна еволюція, а не бурхлива революція
 
Помиляються ті, хто чекає епохальних, революційних змін одразу після затвердження Генплану. Прийнятий генплан – документ, який не передбачає жодних «різких рухів» в плані зміни існуючого стану речей у місті.
Хоч потреба у такому документі у місті назріла уже давно – як тільки Луцьк перетворився на обласний центр незалежної України. Втратили своє значення колишні плани промислової розбудови міста, союзна система координат змінилася на українську.  Відтак, від 1991-го до 2009 року місто фактично жило в режимі ручного керування.
Економічні негаразди вкупі з політичними довгий час не давали змоги це зробити. По-справжньому взялися за це питання лише тоді, коли до влади в Луцьку прийшла нова команда на чолі з Богданом Шибою, архітектором за освітою. Створення якісного, глибокого та реального Генерального плану стало одним із пріоритетів міської влади відразу – ще в 2006 році.
Загалом генплан коштував для міського бюджету 1,5 мільйона гривень. При тому в межах цих робіт була зроблена ще й грошова оцінка луцької землі.
 
Півтора мільйона гривень «окуплять» себе дуже швидко
 
«Гроші потрачені невідомо на що, місту непогано жилося і без генплану», – каже дехто. Насправді ж генеральний план розвитку міста – річ така ж стара, як і науки про архітектуру, соціологію чи економіку. Допоки люди не зрозуміли, що розвиток такої складної багатофункціональної системи, як місто, потрібно планувати наперед – міста всього світу жили практично від катастрофи до катастрофи. Пожежа, епідемія чи війна просто знищували міста вщерть, лишаючи живим хіба замок із вельможами.
Розвиток був хаотичним, тож не враховувалися пожежна та епідеміологічна безпека, неможливо було провести інженерні, транспортні та інші  комунікації, розмістити виробничі приміщення, подбати про екологію. І місто ставало беззахисним.
Тому планувати розвиток міста, вводити правила його забудови почали близько чотирьох століть тому. А самі генплани як комплексні документи, з’явились уже у ХХ столітті. І з того часу жодне місто без цього документу не розвивалося.
Якщо ж казати про інвестовані у виробництво генплану кошти, то порівняти їх можна хіба з потребою забезпечити «здорове» життя міста найближчі три десятиліття. Тож така інвестиція видається цілком вигідною.
 
Місто змінюватиме межі лише з добровільної згоди прилеглих територій
 
Численні звинувачення міської влади у намаганні «захопити» сусідні землі не витримують жодної критики. Згідно з чинним законодавством, змінювати межі міста може тільки Верховна Рада України, причому за умови добровільної згоди суміжних територій. У цьому випадку – коли якась із сусідніх селищних рад буде готова передати, а Луцькрада – прийняти територію в склад міста.
Сьогодні місто займає приблизно 41 кв. км території. А найдальша перспектива, передбачена планом – 57 кв. км. Населення ж, згідно з розрахунками фахівців, у Луцьку має вирости приблизно до 220 тисяч. Погодьтеся – зміни незначні.
Насправді жителям цих перспективних сільських територій ВИГІДНО, аби вони були включені у межі міста. Адже це відразу дасть змогу залучити їхні оселі в систему комунального, транспортного та іншого обслуговування міської інфраструктури. На багатьох із приміських забудованих територій немає садочків, шкіл, амбулаторій. Цим ніхто не займатиметься, крім міста. Адже й люди, які там мешкають – здебільшого лучани, які працюють у нашому місті.
Майже всі сільські ради без відома міста позмінювали цільове призначення своїх земель. Скажімо, «ліпінське поле» – це землі сільськогосподарського призначення, проте зараз воно все забудоване. За законом прилеглі до міста землі можуть змінювати свої функції лише за погодженням з містом. На справі з ніхто цього не робив. А й частка уже приватизованої землі в межах тої, яка мала б відійти до Луцька, – близько 80% .
Та час розставить усе на свої місця, адже збільшення меж міста розраховане не чиновниками чи політиками, а науковцями – саме вони передбачили, що для комфортного розселення лучан потрібна саме така територія.
 
Генплан – документ, з яким звіряються кожен день
 
«Генплан лишиться тільки на папері», – стверджують скептики. Як доказ – наводять факти про попередній генплан, який було виконано менш, аніж наполовину.
Проте насправді будь-яка стратегія переживає коригування в ході реалізації, і це скаже будь-хто, хто хоч трохи розуміється в управлінських принципах.
Попередній генплан Луцька не був виконаний через зміну суспільного ладу в Україні. Відійшов у історію радянський лад із його гіпертрофованим наголосом на індустріалізацію, відтак, і Луцьк втратив потребу посилено розвивати промисловість.
Та попередні генплани міста зреалізували кілька положень, за які лучанам доводиться сьогодні тільки дякувати. Наприклад, було правильно визначене розташування міських промислових вузлів, що, практично, стало справжнім подарунком міській екології. Північний, східний та південний промислові райони знаходяться з підвітряної сторони, адже переважні вітри у нас – північно-західні. От і маємо зараз третє місце в Україні за чистотою повітря.
Інші позитиви попередніх генпланів – вдале прокладання основних міських магістралей, а також «консервування» Старого міста: адміністративний центр був винесений за межі території, яка згодом стала історико-культурним заповідником.
Тому генплан – це аж ніяк не документ на папері, а сукупність принципів і правил, за якими місто живе і розвивається кожен день.
 
Генплан не порушує права приватної власності лучан
 
Найбільше бояться якогось «переділу» чи «відбирання землі» ті, хто свого часу в обхід різних норм і правил незаконно будувався, ставив паркани і розширяв власні території, заднім числом їх узаконюючи. І сьогодні ці лабіринти самовільного будівництва створюють інколи просто неподоланні проблеми, коли ні підвести необхідні комунікації, ні проїхати швидкій чи пожежникам немає змоги…
Генплан розроблявся з чітким принципом збереження приватної власності. Звичайно, потреба будувати на місці старих жител нові красиві будинки, фабрики чи дороги існувала завжди. Проте сьогодні в Україні не врегульована соціальна необхідність знесення будівель. Немає закону, який би розумно врегульовував, яку адекватну компенсацію має утримати власник будинку чи землі, на місці яких передбачена, приміром, дорога загальнодержавного значення. Сьогодні ж усе врегульовується виключно договірними умовами.
А Генплан міста Луцька строго обпертий на чинну законодавчу систему України, тому порушувати право приватної власності він ніяк не може.
 
Луцьк – місто європейське
 
За лавиною цифр і професійних термінів не всі в генплані міста Луцька угледіли основоположні принципи, які враховувалися при його розробці. Отож, іще раз їх нагадаємо.
Луцьк – місто з серйозним економічним потенціалом. При цьому найсерйозніші надії місту варто покладати на розвиток високотехнологічного машинобудування, де велику частину займатиме автомобілебудування. Для цього ми маємо і потужну виробничу базу – Луцький автозавод, і вигідне розміщення для ринку збуту такої продукції, чому сприяє прикордонне розміщення міста.
По-друге, у генплані враховано максимум можливостей міста Луцька як великого транспортного вузла, який знаходиться на півшляху між столицями найбільших країн центральної Європи – Києва а Варшави. Найкоротший шлях у Європу зі сходу – через Луцьк.
Й, по третє, Генплан розглядає Луцьк як культурну столицю великої Волині. Неповторна аура середньовіччя, культурна база, багата історія – усе це разом робить Луцьк дійсно лідером на території етнографічної Волині.
Тож можемо стверджувати, що Луцьк – сучасне і розвинуте середньоєвропейське місто. Саме таким його бачили і архітектори, і науковці, які працювали над генпланом.
 
Георгій ШЕВЧУК,
директор департаменту містобудування Луцької міської ради,
 
Юрій РИЧУК,
зав. інформаційно-аналітичним сектором департаменту інформаційної політики

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---