«Спілка – це не лише про творчість. Це про співжиття»: інтерв’ю голови волинських спілчан до Дня художника

Напередодні Дня художника України в Галереї мистецтв ВО НСХУ відкрився традиційний Осінній салон – творчий звіт митців, які сьогодні формують культурно-мистецьке життя Волині.

Цьогоріч 44 художники різних поколінь академічного та мистецького досвіду, жанрових уподобань представили понад 100 творів у Великій залі галереї.

Відгукнулися на подію представники міської влади: теплими привітаннями та квітами привітали винуватців свята заступниця міського голови Ірина Чебелюк і директорка департаменту культури міськради Тетяна Гнатів. Народний художник України Тетяна Галькун побажала колегам міцного здоров’я і нових творчих здобутків.Важлива мистецька подія до професійного свята стала приводом для розмови про сьогодення спілки з Володимиром Марчуком - незмінним головою правління Волинської організації Національної спілки художників України з 1994 року.Володимире Павловичу, 27 років на чолі творчого осередку волинських спілчан – це переконливе визнання вашого авторитету серед колег, неабиякого досвіду керівництва. А як починався ваш шлях у мистецтві, спілці?

Я родом з Турійська, з простої родини: мій батько Павло Леонтійович працював художником районного Будинку культури, а мама Антоніна Андріївна – швачкою в місцевому Будинку побуту. Після служби в армії і навчання на підготовчих курсах я вступив до Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтва, а після його закінчення у 1980 році живу і працюю в Луцьку.До Спілки художників вступив 10 років потому – у 1990 році. Волинська обласна організація почала діяти з листопада 1989 року, а до того художники кількох регіонів, включно з лучанами, належали до Львова. Біля витоків нашої організації у ті роки стояли заслужені художники України Олександр Байдуков, Анатолій Клімов, Карел Якубек, Тетяна Галькун,а також Григорій Чорнокнижний, Микола Гевелюк, Михайло Савицький. Першим головою нашої регіональної організації був Анатолій Клімов, потім на цій посаді були Іван Кузуб, Олександр Байдуков. Я прийняв, так би мовити, кермо управління спілкою від Олександра Васильовича і працюю дотепер.Чи змінилася відтоді процедура прийому до членів Волинської організації Національної спілки художників України? Яким критеріям має відповідати претендент?

Саме в наші непрості карантинні часи на зустрічах голів регіональних організацій в Києві вже йде мова про дистанційний прийом в спілку, відповідаючи на реалії цифрового ХХІ століття. Але головні вимоги залишаються незмінними для усіх: відповідна освіта, участь митця у не менш як семи всеукраїнських виставках, які організовує Національна спілка художників України, три рекомендації від членів організації за місцем проживання і проведення таємного голосування в регіональній організації. Потім пакет документів з фотографіями основних робіт претендента подається до Києва, де відбувається ще одне таємне голосування в Раді голів. За її рішенням художник стає (або і не стає – і таке буває) членом Національної спілки.

Скільки сьогодні митців налічує очолювана вами організація?

У нас ведеться облік, згідно з яким за всю історію в лавах Волинської організації НСХУ було 47 членів. На сьогодні ми маємо 32 спілчан, серед яких більшість складають жінки. За якісним складом, у спілці є народний художник України Тетяна Галькун, заслужені художники України Леонід Литвин і Тетяна Ядчук-Богомазова, а я маю звання заслуженого діяча мистецтв України.Найповажнішими за віком спілчанами є Валентин Кирилков, Леонід Хведчук, Петро Собко, а наймолодшим – Артем Лук’янчук. Щороку подають документи на вступ до наших лав нові претенденти, і я радію, що спілка поповнюється свіжими творчими силами.Очевидно, що головним мотивом вступу митця до творчої спілки є його визнання у фаховому середовищі на національному рівні. Як далі складається життя митця в колі спілчан? Які можливості для творчого зростання дає спілка?

Так, вступ до будь-якої творчої спілки, чи то художників, чи письменників, журналістів, є важливою кар’єрною відміткою в творчості митця, саме тому інтерес до Національної спілки художників України досі існує, як це практикується і в європейських національних творчих спілках. Це природний процес об’єднання однодумців у свої професійні «цехи», де є більші можливості. Головним завданням члена спілки є його подальший творчий поступ. Для цього є у нас великий, нещодавно оновлений виставковий простір – Галерея мистецтв, яку великими зусиллями вдалося зберегти в той час, коли багато регіональних організацій в силу складних економічних обставин їх втратили. Наші виставкові зали загальною площею понад 300 квадратних метрів поділені на велику, малу та нижню на цокольному рівні. І всюди відбуваються виставки, які змінюють одна одну майже щомісяця. Не менш важливою складовою життя спілки є постійна творча комунікація і конкуренція, що рухає вперед внутрішню еволюцію художника, не дає йому застоятися і відстати від свого часу. Це спілкування поширюється за межі регіонального осередку, охоплює всю країну, стимулює до спілкування з колегами з-за кордону.

Якщо ж художник вступив до спілки і, скажімо так, творчо «заспокоївся», не бере участі в житті нашої організації, то у мене виникає питання, чи має моральне право ця людина називатися членом ВО НСХУ.

В Галереї мистецтв вирує творче життя, персональні та групові виставки художників Волині, України, з-за кордону змінюють одна одну. Підраховуєте, скільки заходів проводите щороку?

Звичайно! Кожна подія обов’язково фіксується на сайті Галереї мистецтв https://volart.com.ua/ukr/, де є фотозвіт про роботи митця і презентації, публікації у ЗМІ. До слова, в нас виставляють свої роботи вільні художники, студенти мистецьких вузів. Тому я точно можу відзвітувати про організовані спілкою події не лише в стінах галереї, а й поза ними. Були роки, коли кількість виставок досягала до 50, і навіть в часи карантину Галерея мистецтв не припиняла роботи і відкрилася, як тільки це стало можливим в нових обставинах.

Ви особисто є організатором великої кількості виставок в стінах Галереї мистецтв. Поділіться тим, як відбувається підготовка виставки.

Підготовча робота починається задовго до презентацій згідно з річним планом виставок. Для цього потрібно багато спілкуватися з різними художниками, щоб знати, над чим вони працюють і що можуть показати публіці – чи нові твори, чи ретроспективу тощо. Художник надає роботи, а далі потрібно сформувати експозицію і змонтувати її, зазделегідь зробити і роздрукувати афішу події, запросити колег, глядачів, журналістів. Якщо виставка групова, то роботи стає ще більше. Потрібно також подумати про те, хто буде чергувати в залі під час роботи виставок. Ми почали практикувати чергування художників та їхні зустрічі з глядачами, і це виявилося успішним задумом.

І це тільки видима частина діяльності спілки, яка становить 35% її реальної роботи…

А що утворює, за вашими словами, більшу і невидиму публіці діяльність спілки?

Утримання приміщень, господарчі справи – це питання, які постійно стоять на розгляді правління спілки. Будинок художника, де знаходяться майстерні і виставкові зали, побудований в 1962 році за дольовою участю 60% спілки. Спілка – це творча громадська організація, яка не фінансується державою і утримує себе сама згідно зі статутом і законодавством. У спілки нема жодної пільги на оплату комунальних послуг. Навпаки, кілька років тому додався ще один земельний податок, якого не було раніше. Колись працював Художній комбінат, який мав доходи. Тепер утримувати ці приміщення набагато важче. Наприклад, ремонт виставкових залів першого поверху 2019 року був здійснений за рахунок продажу частини майна організації за рішенням Ради голів НСХУ. Дуже ускладнив ситуацію карантин і локдауни. Очікуємо на допомогу міськради, де вже складено кошторис на оновлення фасаду і входу до галереї, яка розташована на головній пішохідній туристичній вулиці Луцька і є тут чи не єдиним культурним закладом.

Тобто, у голови правління переважають господарські турботи над творчими?

Насправді так. Це важливі проблеми самого існування спілки. Бо якщо ми не зможемо забезпечити утримання наших залів, то про які творчі проєкти можна буде говорити? Тим більше, що культурна інституція має виглядати відповідно, щоб бути привабливою для сучасного глядача. Спілка художників – особливо! І ці проблеми потребують зусиль кожного спілчанина, а не лише членів правління – цікавитися, брати участь у вирішенні проблем. Тобто, не лише називатися членом спілки, а й віддати спілці частину свого часу і праці. Адже саме слово «спілка» означає «спільне». І коли в зал пригодять на виставку глядачі, то ми всі разом приймаємо гостей – ми тут господарі.

А що б ви відповіли на закиди про те, що творчі спілки «віджили своє» і є пережитками «совка»?

В культурно-мистецькому середовищі з часів незалежності України точиться дискусія про те, наскільки «совковими» є такі творчі об’єднання, вони згадуються як «сталінські структури». Але творчі союзи митців успішно працюють в країнах Європи, і в нас вони необхідні. Як інакше об’єднати національні творчі сили? Національна спілка художників відіграє головну роль у формуванні єдиної національної школи українського мистецтва. А це – мистецький імідж України у різноманітті культур світу. Тому я переконаний, що спілка існуватиме і розвиватиметься в реаліях ХХІ століття.

Вітаю вас з Днем художника і бажаю міцного здоров’я, невичерпної енергії, успіхів у всіх починаннях.

Дякую. Я хочу привітати всіх колег-художників з професійним святом, побажати їм здоров’я, творчої наснаги і довгих років життя. І хочу запросити глядачів до Галереї мистецтв на перегляд Осіннього салону.Маша ПИЛИПЧУК

Фото події та експозиції – Віктор ЧУХРАЙ

Архівні фото надав Володимир МАРЧУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---