Терапевтична ротація: як українські військові мандрували осіннім волинським краєм

«Та їду вже, везуть мене на ротацію… терапевтичну ротацію», – з усмішкою каже військовий у слухавку. Терапевтична ротація, як її жартома називають самі військові – вже традиційна туристично-реабілітаційна подорож, що її організувала Волинська ОВА для захисників України, які проходять лікування та відновлення у медзакладах області.

«Хлопці, всі уже? Перевіримо, хто звідки», – звертаються організаторки.

«Донбас, Ізюм, Бориспіль, Світязь…»

«Так на Волині, здається, всю Україну зустрінемо», – сміються координатори подорожі. До речі, серед українських військовослужбовців цього разу був присутній воїн інтернаціонального легіону родом із Колумбії.У салоні автобуса чути сміх, жарти, живі чоловічі розмови. Такі заходи – це можливість відновити сили, змінити обстановку, побачити нові місця й відчути підтримку людей, заради яких вони боронили країну.Читати ще: Ліс, каністерапія та поезія: як військові проходять екореабілітацію на Волині

Цього разу захисників гостинно приймали в селі Княгининок. У місцевому Будинку культури гостей зустрічали з ароматом домашньої випічки, усмішками й щирими словами вдячності.Тут військових уже чекала зустріч із майстром народних ремесел Андрієм Бондаруком. Він розповів про традиційні іграшки Волині й Полісся, які відтворює власноруч. У музеї безліч дерев’яних виробів: дзиґи, свистки, головоломки, булави. Серед них і «Сорока» – іграшка, яку колись запускали батогом, і дерев’яна фігурка починала рухатися.«О, у мене така в дитинстві була! Тільки ми називали її ракетою», – згадує один із військових.

«А свистки ми робили з верби», – додає інший.Сміються, згадуючи, запускають дзиґи, дивуються простим, але геніальним механізмам. У цих коротких моментах відчувається певна психологічна реабілітація, коли душа відпочиває від фронтової реальності.Вибухом емоцій став виступ народного аматорського фольклорного ансамблю «Княгининські хорошухи». Вони подарували військовим справжнє свято української пісні. Звучали народні мелодії та хіти Володимира Івасюка. Атмосфера була неймовірною, військові підспівували та знімали артистів на відео.«Своїм скину, хай побратими почують, як гарно тут співають», – усміхається один із них.

Читати ще: Іпотерапія біля Луцька: як з ветеранами та їхніми близькими працюють гривасті терапевти. Фото

Після концерту для військових провели майстерклас із виготовлення воскових свічок. Це був тихий, спокійний, майже медитативний момент. Майстриня Ірина Сардак-Бондарук пояснила, що такі заняття мають терапевтичний ефект.«Я неодноразово проводила такі майстеркласи для військових, – поділилася вона. – Творчість допомагає зняти напругу, заспокоїтись і відчути гармонію».Спочатку дехто вагався, чи брати участь, але варто було взяти віск до рук, як усі зосереджено й натхненно взялися до створення медової свічки.Опісля представниця обласного центру зайнятості розповіла про перспективи для ветеранів: навчальні програми, участь у грантових проєктах для започаткування власної справи та варіанти працевлаштування після служби.Про можливості для військовослужбовців від обласного управління з питань ветеранів поінформувала його очільниця Віта Прокопчук. Це й оздоровлення для самих ветеранів та членів їхніх родин, і парні реабілітаційні ретрити для подружжя, ветеранський спорт тощо.Учні Княгининівського ліцею підготували для військових саморобні листівки з подяками та побажаннями швидшого одужання. А після теплого прийому в громаді подорож продовжилася до Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря.Тут військових зустріла Мирослава Якимчук і провела екскурсію давнім монастирем, місцем спокою та сили, де кожен клаптик землі наповнений історією.Гості побували у підземеллі, торкнулися святинь, почули історії про духовні скарби цього місця. І, звісно, кожен мав можливість помолитися – про своє, про побратимів, про мир.Далі відбулася зустріч із Юлією Дащук, яка розповіла про «тихі книги» – видання з малюнками без тексту. У них кожен може побачити свою історію.

«У цих книгах немає правильних чи неправильних відповідей, – каже Юлія. – Головне, що ти відчуваєш, дивлячись на малюнки».До слова, під час розмови з пані Юлією один із військових раптом згадав спільного знайомого, священника Жидичинського монастиря, який нині служить військовим капеланом у 14-й окремій механізованій бригаді. Для обох це стало приємною несподіванкою.

На завершення екскурсії воїнів пригостили узваром і солодощами. Напій власноруч приготував отець Лазар, місцевий священник, який повністю втратив слух і частково зір.

Туристично-реабілітаційна подорож – це не просто зміна обстановки. Це можливість знову відчути себе частиною життя, яке триває, завдяки кожному із учасників поїздки, кожному захиснику і кожній захисниці України.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---