Терапія словом: у Луцьку відбулися поетичні читання з Дмитром Лазуткіним

У неділю, 26 лютого, у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбулися поетичні читання, під час яких поет і воєнний кореспондент Дмитро Лазуткін презентував нову збірку «Закладка». Цими поетичними читаннями «Фронтера» відкрила новий сезон – попри виклики, які ставить перед кожним воєнне сьогодення.

Під час презентації, гостями якої стало чимало поціновувачів художнього слова, Дмитро Лазуткін пригадав, як почувався і що робив рік тому.

«Я, як і багато хто з українців, намагався вирішити, ким бути в новій реальності, що робити та яким чином адаптуватися до нових реалій, – зазначив він. – Перше, про що я подумав, – врятувати дітей і йти захищати Батьківщину. У військкоматі мене записали і сказали чекати. Затим я отримав акредитацію від Міноборони й поїхав робити сюжети на деокуповані території як військовий журналіст. Потім став їздити до військових у зону бойових дій».

Поетична збірка «Закладка» мала вийти ще рік тому, але війна внесла корективи у плани автора.

«Книжка вийшла не такою, якою я її планував. Та й презентаційний тур геть не такий, яким я його очікував, – зізнався Дмитро. – Від початку це була книжка про кохання, стосунки. Я думав, що зроблю такий літній тур фестивалями, виступатиму на відкритих майданчиках і терасах, мене приходитимуть послухати панянки в красивих легких сукнях».

Натомість, додає автор, книга змінилася.

«Я вже й не сподівався, що вона вийде. Але у ВСЛ сказали, що вирішили її видати. Запропонували, якщо є бажання, щось додати. А в мене за цей час абсолютно змінилася поетика, змінилися тексти, – провадить автор. – І я вагався, чи видавати їх окремо потім, адже це бринить, вібрує і відгукується саме зараз. Тож вирішив скомпонувати книгу, виходячи з тих реалій, що в мене з’явився цілий блок текстів, які є сюжетними верлібрами, такими собі поетичними репортажами із зони бойових дій та деокупованих територій».

Читати ще: Через війну попит на українські книги у світі зріс майже удвічі. Назвали найпопулярніших авторів

Кожен текст із цієї серії – якась реальна історія, чиєсь життя, чийсь розпач і біль.

Щодо назви книги, то, як зауважив автор, її можна трактувати по-різному.

«Найзрозуміліше – це, звісно, ота книжкова закладка, яку можна покласти між сторінками з текстами, що сподобалися чи де завершив читати. Друге значення – із кримінальної площини, про яке всі знають і яке мені не імпонує. А третє – зі сленгу військових і означає залишення боєприпасів у певному місці на майбутнє, – пояснив поет. – Ця назва, до речі, стала певною мірою пророчою: книга мала вийти у березні 2022-го, а пролежала до жовтня – як та закладка, й вийшла зміненою».

«Одна з важливих місій літератури – фіксувати події, що відбуваються зараз, аби наші діти, онуки, ті, хто поза межами України, усвідомлювали, що відбулося, аби все це запам’ятати, проговорити, а згодом – пережити. Адже ще одна важлива місія літератури – терапевтична», – вважає Дмитро Лазуткін.

Із його слів, сила українського народу в тому, що він здатен гуртуватися заради того, аби до останнього боронити своє: родину, дім, землю. А ще – простягнути руку допомоги тому, хто її потребує, прихистити, обігріти, нагодувати. Це і розчулює, і вражає увесь світ.

Утім є в книзі й розділ, присвячений коханню. Більшість із цих віршів автор написав до війни. Але вони не втрачають актуальності й у воєнні часи. Адже попри все, життя триває, люди зустрічаються, закохуються, вибудовують стосунки і, власне, продовжують саме життя, незважаючи на бомби, які ранять нашу землю.

До речі, цього вечора не обійшлося без прем’єри: Дмитро Лазуткін прочитав гостям імпрези вірш, що його написав у потязі дорогою до Луцька. Звісно ж, про любов – усепереможну та життєствердну.

Оксана ГОЛОВІЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---