Тут починається життя без бар’єрів: як навчають у Крупівському НРЦ
За 20 кілометрів від Луцька, у селі Крупа, є місце, де дитячі очі світяться надією. Крупівський навчально-реабілітаційний центр – особливий простір, де кожен день наповнений маленькими перемогами.
Нині тут навчаються 99 дітей із різних куточків області, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Крупівський навчально-реабілітаційний центр – це не інтернат для сліпих, як багато хто думає. Уже понад 10 років, як відбулася перекваліфікація. Тут – діти з дуже різними діагнозами. В нашому навчально-реабілітаційному центрі перебувають діти з різними розладами, зокрема аутистичного спектру, з синдромом Дауна. Із ними працюють учителі, які піднімають їхні рівні знань і соціалізації. Спершу дитина взагалі боїться комунікувати з людьми, а в нас, у дружньому колективі, де діти одне одного підтримують, де вони спілкуються, де постійно присутні педагоги, поступово соціалізується. І результат полягає в тому, що кожен з вихованців має змогу по завершенню навчального закладу жити далі своє життя», – коментує директорка закладу Юлія Гринчук.
До дня вишиванки та сім’ї тут влаштували свято. Лунають гарні слова для рідних матусь і шкільних мам, які об’єднали цих дітей у велику родину. Тут кожна дитяча усмішка здобута в боротьбі, кожне слово – виплекане терпцем, кожні обійми – немов нагорода за роки зусиль.
«Мені дуже подобається малювати в школі, гратися. У мене тут є друзі», – зізнається учениця шостого класу Наталя.
Разом з дівчинкою тут навчається її старший брат Олександр.
«Наша школа дуже гарна. Наші вчителі дуже добрі. В мене – найвищі оцінки», – хвалиться школяр.
Крупівський центр – це не просто школа. Тут діти з інвалідністю вчаться не тільки читати й писати. Тут вони вперше знаходять друзів, вчаться довіряти, пізнають світ через дотик, звук, ласку і сприйняття.
«Я люблю навчатися, дізнаватися щось нове, а також розважатися і відпочивати. Мій улюблений предмет – математика. Я люблю додавати, віднімати, множити, ділити, розв’язувати різні рівняння, задачі. Учителі хороші, вони допомагають, підказують», – каже учень п’ятого класу Дмитро.
Кожна дитина тут – доказ того, що любов, турбота й віра творять справжні дива.
«Ми працюємо в такій школі, де кожна дитина особлива. І справді, щоб працювати в школі, насамперед потрібно любити дітей, а таких дітей потрібно любити вдвічі сильніше. Кожна дитина індивідуальна. До кожної потрібно шукати підхід. Дуже приємно, коли в коридорі діти підходять вітатися, обійматися. Напевно, це – найкращий результат. І коли ти бачиш цей результат, на душі стає тепліше, хочеться більше самому навчатися, бо поряд із цими дітьми навчаємося й ми», – зазначає вчителька Любов Федорівна.
Для багатьох батьків важливо, що їхня малеча – не в ізоляції, не на узбіччі, не в очікуванні милосердя. Мама п’яти дітей Світлана пишається тим, що завдяки педагогам саме цього центру її діти повноцінно живуть життя.
«Моя старша донька тут провчилася і вступила в Острозьку академію. Хлопчик тут вчився, а зараз – у ЗСУ. Другий син, який тут вчився і закінчив одинадцятий клас, ось вступив у київський військовий виш. Ще одна донька пішла у військовий ліцей. Нині тут у сьомому класі вчиться моя найменша дочка», – каже Світлана.
У Крупівському центрі не просто навчають. Тут відчиняють двері у світ. Світ, у якому кожна дитина важлива й має майбутнє.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Нині тут навчаються 99 дітей із різних куточків області, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Крупівський навчально-реабілітаційний центр – це не інтернат для сліпих, як багато хто думає. Уже понад 10 років, як відбулася перекваліфікація. Тут – діти з дуже різними діагнозами. В нашому навчально-реабілітаційному центрі перебувають діти з різними розладами, зокрема аутистичного спектру, з синдромом Дауна. Із ними працюють учителі, які піднімають їхні рівні знань і соціалізації. Спершу дитина взагалі боїться комунікувати з людьми, а в нас, у дружньому колективі, де діти одне одного підтримують, де вони спілкуються, де постійно присутні педагоги, поступово соціалізується. І результат полягає в тому, що кожен з вихованців має змогу по завершенню навчального закладу жити далі своє життя», – коментує директорка закладу Юлія Гринчук.
До дня вишиванки та сім’ї тут влаштували свято. Лунають гарні слова для рідних матусь і шкільних мам, які об’єднали цих дітей у велику родину. Тут кожна дитяча усмішка здобута в боротьбі, кожне слово – виплекане терпцем, кожні обійми – немов нагорода за роки зусиль.
«Мені дуже подобається малювати в школі, гратися. У мене тут є друзі», – зізнається учениця шостого класу Наталя.
Разом з дівчинкою тут навчається її старший брат Олександр.
«Наша школа дуже гарна. Наші вчителі дуже добрі. В мене – найвищі оцінки», – хвалиться школяр.
Крупівський центр – це не просто школа. Тут діти з інвалідністю вчаться не тільки читати й писати. Тут вони вперше знаходять друзів, вчаться довіряти, пізнають світ через дотик, звук, ласку і сприйняття.
«Я люблю навчатися, дізнаватися щось нове, а також розважатися і відпочивати. Мій улюблений предмет – математика. Я люблю додавати, віднімати, множити, ділити, розв’язувати різні рівняння, задачі. Учителі хороші, вони допомагають, підказують», – каже учень п’ятого класу Дмитро.
Читати ще: Навчально-реабілітаційний центр на Волині запрошує учнів
Кожна дитина тут – доказ того, що любов, турбота й віра творять справжні дива.
«Ми працюємо в такій школі, де кожна дитина особлива. І справді, щоб працювати в школі, насамперед потрібно любити дітей, а таких дітей потрібно любити вдвічі сильніше. Кожна дитина індивідуальна. До кожної потрібно шукати підхід. Дуже приємно, коли в коридорі діти підходять вітатися, обійматися. Напевно, це – найкращий результат. І коли ти бачиш цей результат, на душі стає тепліше, хочеться більше самому навчатися, бо поряд із цими дітьми навчаємося й ми», – зазначає вчителька Любов Федорівна.
Для багатьох батьків важливо, що їхня малеча – не в ізоляції, не на узбіччі, не в очікуванні милосердя. Мама п’яти дітей Світлана пишається тим, що завдяки педагогам саме цього центру її діти повноцінно живуть життя.
«Моя старша донька тут провчилася і вступила в Острозьку академію. Хлопчик тут вчився, а зараз – у ЗСУ. Другий син, який тут вчився і закінчив одинадцятий клас, ось вступив у київський військовий виш. Ще одна донька пішла у військовий ліцей. Нині тут у сьомому класі вчиться моя найменша дочка», – каже Світлана.
У Крупівському центрі не просто навчають. Тут відчиняють двері у світ. Світ, у якому кожна дитина важлива й має майбутнє.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
У Луцьку стартував велопатруль
Сьогодні 12:50
Сьогодні 12:50
Луцька громада втратила на війні ще двох Героїв – Олександра Чирука та Віктора Мельничука
Сьогодні 11:26
Сьогодні 11:26
Обраний президент Польщі проти вступу України до ЄС
Сьогодні 10:02
Сьогодні 10:02
Незламний оптиміст і вірний присязі воїн: історія Героя-лучанина Максима Жидкова на псевдо Фокус
Сьогодні 09:34
Сьогодні 09:34
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.