У 77 років лучанка босоніж бігає по снігу і приймає крижану купіль

Життя не раз гартувало Ірину Поліщук. Адже народжена 1939 року біля польського Грубешова, маленька Іра разом із батьками та молодшим братом зазнали примусового переселення. Потім, уже на Волині, довгі роки облаштовували побут. А оскільки мама господарювала вдома, а гроші заробляв лише тато, то статків великих родина не мала.

Утім це не завадило Ірині Йосипівні здобути фах учителя, чотири роки пропрацювати за направленням у Любешівському районі. Там же знайти другу половинку, вийти заміж та разом із чоловіком переїхати жити на масив Великий Омеляник біля Луцька, йдеться в матеріалі щотижневика Волинські Новини №2 (50).

«Так склалося, що хоча жили ми з чоловіком та дітьми майже в Луцьку, працювати я їздила в село Забороль Луцького району. А щоб мала більше годин, то мені – вчителю математики – доручили вести ще один предмет – валеологію (науку про духовне, моральне та фізичне здоров’я людини). Ось тоді, 27 років тому, – уточнює жінка, – я і стала читати багато спеціалізованої літератури. Зацікавилася, скільки прихованих ресурсів має наш організм. А позаяк була доволі хворобливою, то вирішила здобуті знання випробувати на собі».
ОСНОВНІ ЗАСТОРОГИ ЩОДО МОРЖУВАННЯ

Перше, що стала робити вчителька, аби рідше страждати від застуди, – загартовуватися, у помічники собі взявши сніг.

«Починати сніготерапію треба з розумом, – попереджає Ірина Йосипівна. – Перш ніж піти босоніж по снігу, дотримуйтеся трьох правил: виходити треба з теплого приміщення та з теплими ногами, ходити для початківців – не більш як хвилину (достатньо порахувати до 60), після процедури ноги потрібно відразу ж помістити в тепло (у вовняні шкарпетки чи під ковдру). І ще, як показав мій досвід, загартовування найкраще проводити зранку. Бо організм отримує стільки адреналіну, що потім тонусу вистачає геть до вечора. А якщо вибігти на сніг перед сном – потім дуже важко заснути».

Аби не лише розказати, а й показати, Ірина Йосипівна хутенько надягає пальто, шапку, чоботи і вже разом ми біжимо з нею на вулицю, на сніжок (хоча дорогою продовжуємо балакати).

«На зиму я перебралася до дочки в багатоповерхівку. Тому моржувати у снігу мені незручно (сусіди з вікон заглядають). Буває, за машину сховаюся і трохи снігом походжу. Буває, вийду сміття викинути, заодно в торбу снігу візьму і вже, повернувшись до квартири, розтираю ним ноги у ванні, – сміється зі своїх експериментів жінка. – А от коли я в приватному будинку на Омелянівському масиві, то там уже і бігаю по снігу, і розтираюся. Щоб більшим адреналіном зарядитися – в тонкому одязі качаюся. Це так збадьорює, що словами не передати!»А торік Ірина Поліщук, якій тоді виповнилося 76, уперше в житті вирішила на Водохреще зайти у крижану купіль.

«Таку мрію – зануритися в освячену воду та ще й на велике свято – я плекала давно. Тільки щоразу щось стримувало. А торік мою ідею підтримала подруга. Разом ми пішли до Стиру, перехрестилися і таки зайшли у воду, яка, кажуть, набуває на Водохреще унікальних властивостей, – каже наша смілива оповідачка. Хоча сама вона своїм учинком аніскільки не хизується. Навпаки: дивується, чому публічні люди так багато піару довкола цієї події створюють. Мовляв, не на камеру це треба робити, а для власного тіла та душі».

НІ ДНЯ БЕЗ ФІЗЗАРЯДКИ!

Оскільки сніг – задоволення сезонне, а загартовування – процес цілорічний, то в інші пори року Ірина Поліщук альтернативні методи використовує. Улітку разом із подругою-ентузіасткою стараються щодня купатися в Стиру. Якщо на дачі – обливається холодною водою («Тільки голову не намочую!» – зауважує).

«А восени та навесні я щодня приймаю контрастний душ. Таким чином стимулюю геть усі судини до роботи, забезпечую їх еластичність, а завдяки цьому кров добре циркулює і тиск нормалізується», – із власного досвіду знає Ірина Йосипівна.

Крім того, жінка щодня робить зарядку, качає прес, не менш як десять разів присідає.

«Оскільки пенсіонери – люди незаможні, то я й масаж роблю собі самостійно. Маю ось дерев’яні пристосування для точкового масажу, розтирання тіла, качалочку, яка допомагає стимулювати нервові точки на ступнях, а ще килимок, який називається іплікатор Кузнєцова, – демонструє жінка свої нехитрі засоби для оздоровлення. – Ще пораджу людям старшого віку придбати м’яч для великого тенісу і щодня качати його в руках. Адже ця проста вправа допомагає у боротьбі з артрозом і синдромом «пластмасових пальців».
Слухаючи, скільки корисних процедур проводить щодня Ірина Поліщук, запитую, чи багато часу потребує така «профілактика проти всіх недуг».

«Що проти всіх – це факт. Бо почуваюся я (тьху-тьху-тьху) чудово! А часу треба зовсім небагато: як для мене – фізкультурника з досвідом – то на зарядку, масаж, контрастний душ іде хвилин тридцять. Хто ж тільки буде починати, тому знадобиться до 20 хвилин. Хіба це затрати для нас, пенсіонерів? Та й грошей ніяких не треба».

НАЙКРАЩІ ЛІКИ БЕРЕ НА ГОРОДІ

А ще жінка дуже любить працювати на городі. Щойно сонце блисне – вже вона коло хати: сама перекопує три сотки поля, сама всі городні культури висаджує та доглядає. Сумно, каже, що без чоловіка, який помер 12 років тому. Але саме праця на природі додає сили фізичної та духовної.

«Земля ж мені віддячує натуральними овочами, фруктами, ягодами. Не забуваю я сіяти лікарські трави: м’яту, мелісу, ромашку, петрів батіг. Саме вони стають моїми «пігулками» для того, щоб почуватися здоровою та бадьорою», - розповідає жінка.

Важливу роль у підтримці хорошого самопочуття жінка відводить харчуванню. У теплу пору року споживає якомога більше овочів та фруктів, навесні влаштовує собі дієту на основі березового соку, а восени – на основі кавуна.

«Я стараюся не вживати свинини, магазинних напівфабрикатів. Щоб приготувати натуральний кефір чи йогурт, молоко купую у знайомого фермера, який щотижня продає натурпродукцію на базарчику біля загсу», – ділиться порадами Ірина Поліщук.

Тож не дивно, що наша героїня фактично ніколи не вживає таблеток, перевагу надаючи природним лікам. А відколи почала загартовуватися, то й від застуди страждає хіба раз на два роки.

«Коли горло прихопить – полощу сіллю, содою та кількома крапельками йоду. Коли температура підніметься – не збиваю, тільки п’ю багато чаїв, дотримуюся постільного режиму і даю організмові можливість виробити імунітет проти недуги, – додає Ірина Йосипівна. – Я, до речі, і внуків своїх загартувала. Коли мали десь по п’ять рочків, разом ми щозими ходили по снігу, й діти, дякувати Богу, не хворіли».

ЛІТА ІДУТЬ, А ДУША МОЛОДІЄ

Та не меншу, ніж загартовування, роль відводить Ірина Поліщук здоров’ю душі. Чимало порад запозичує у книгах мудреців. До церкви, каже, ходить не щотижня, але щодня молиться перед трапезою та сном.

«А ще еліксиром молодості став для мене клуб «Неспокійні серця», де збираються такі ж енергійні, як я, пенсіонери, – усміхається жінка, згадуючи друзів і товаришок. – Ми ж там і тематичні бесіди проводимо, і дискотеки влаштовуємо. Особливо любимо поскакати під Вірку Сердючку. А коли трохи потомимося, сідаємо і затягуємо пісні своєї молодості, або й сучасні розучуємо».

Та найбільше Ірина Поліщук цінує «Неспокійні серця» за те, що разом вони забувають про негаразди, підтримують одне одного.

«Ви знаєте, коли я переступаю поріг нашого клубу, всі клопоти лишаю за дверима, усмішка сама з’являється на обличчі і я щоразу кажу нашим уже не юним дівчатам і хлопцям: «Життя прекрасне! Бережіть його».
ПОРАДИ ВІД ІРИНИ ПОЛІЩУК

Якщо ви молоді й не хочете клопотів із дітьми – все одно народжуйте, бо на схилі літ саме діти й онуки стануть сенсом вашого життя.

Життя так швидко минає, що кожну його хвилину старайтеся використовувати з користю: для себе і для світу.

Щодня змушуйте себе робити фізичні навантаження, навіть коли дуже ліньки.

Хай як сильно сердитеся, поважайте думку інших: це хороший спосіб уникнути конфлікту.

Любіть людей – і вони любитимуть вас. Перевірено!

Оксана БУБЕНЩИКОВА

Фото автора

Луцький район

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---