У Луцьку Оксана Забужко представить літопис Майдану. Цитати. Парадокси

Українська письменниця, лучанка Оксана Забужко презентує проект про Революцію Гідності.

Як уже повідомляло Інформаційне агентство Волинські Новини, 11 грудня до Луцька приїде письменниця Оксана Забужко та вокальний дует «Сестри Тельнюк». Останні серед усіх своїх пісень виконають відому «Хлопчику, хлопчику», яку після подій на Майдані присвятили усім загиблим героям.

Як в пам’ять про тих, кого вбили, так і для тих, хто залишився жити і має розбудовувати вже нову Україну, Оксана Забужко видала книгу «Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву».

Нагадаємо, зустріч відбудеться 11 грудня, о 18:00, у Палаці культури міста.

ЧИТАТИ ЩЕ: ЯК ВИГРАТИ КВИТКИ НА ПРЕЗЕНТАЦІЮ ОКСАНИ ЗАБУЖКО В ЛУЦЬКУ

Мільйони українців у XXI столітті, як одиниці з них– літописці – в XI століття минулої зими почали писати сучасний літопис – Літопис Самовидців. Самовидцем в Україні став кожен українець, росіянин чи просто громадянин нашої держави, який вийшов на Майдан сам, або ж підтримував його іншим чином – добрим словом, грошима, матеріально. Який вірив в Україну і хотів її змінити.

«Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву» – книга-калейдоскоп, яка складається із сотні розрізнених фрагментів – свідчень очевидців та думок учасників революційних подій. Сотні постів – сотні розрізнених пазлів, скласти докупи які може (та чи зможе?) лише сам читач. Складність завдання полягає у тому, що багатьох частин не вистачає. Книга не змогла вмістити всього того, що пережив кожен із нас минулої зими. І першого пазла, якого не вистачає – це вашого власного. Це відчуваєш, коли дочитуєш «Літопис…» до кінця. Тому книга ні в якому разі не претендує на вичерпність.

Проте вона як ніщо інше дасть можливість знову пережити всі ті емоції радості, розчарувань, болю, ненависті, безпорадності, всеохопного щастя, братерства, взаємодопомоги і ще багато чого, які українці разом, як єдиний організм, переживали з листопада 2013 по липень 2014 років. Саме такий проміжок часу охоплює книга.

Як це не парадоксально, але як би ти не любив Україну, книга дасть відчуття, що є люди, які люблять її більше, і готові заради неї на більше. Тоді хочеться самому ставати кращим, бо ж такі герої – не на шпальтах газет чи екранах телевізорів, вони – по сонних домах, вкладаючи свою дитину спати, розказують про Майдан і співають з нею гімн. Вони пишуть зворушливі листи Миколаю і просять не крутих подарунків, а щоб припинилася литися кров. Вони самоорганізовуються і влаштовують локальні акції, про які говорить весь світ – коли 700 музикантів в аеропортах шести найбільших міст України виконали офіційний гімн Євросоюзу – «Оду до радості»; коли дівчата взяли люстерка і пішли з ними до «стіни» Беркуту – щоб ті подивилися на власне відображення і вжахнулися: «Невже це я?». Є вони навіть серед найбідніших, люмпенів, які не мають де жити і що їсти, але збирають гроші і купують «нашим хлопцям» бронежилети і каски.

Мова в книзі: упорядники проекту залишили орфографію та стиль усіх записів такими, якими їх написали самі автори, тому їхня мова жива та яскрава. Пости російською не перекладали на українську – книга вийшла білінгвістичною.

Цитати, що запам’яталися:

* Кольцо «девятки», сегодня [[/i]Донецьк]. Жду трамвая, слушаю оживленную дискуссию двух бабуль, каждой лет по 70 минимум. Тема сама собой разумеющаяся, Славянск. Дальше у каждой своя версия: «Слов’янськ здали, тепер там хунта, котра його розбомбила, місто продадуть американцям», и т. д. Другая бабка патриотка: «Да не сдали, а освободили от бандитов!!!». Прелесть в том, что патриотка говорит на русском, а «колорадка» – на украинском! Путин бы чокнулся (с) Darya Zorina.

* Сегодня ночью мой шестилетний сын дожидался меня с Майдана. Сонное чудо сразу затащило меня в постель и:

– Мамочка, как там НАШИ? Стоят?

– Стоят, сыночка, спи… давай сказку расскажу…

– Ты мне, мамочка, сказку не рассказывай, ты мне гимн тихонечко спой (с) Наталія Байкалова.

* Між іншим, у кого зірка в лобі, хто надто вживається в роль маленького наполеончика, не затримується на Майдані.

Взагалі на Майдані дуже популярне слово «ротація» (с) gloria_ma.

* Ця революція вже остаточно поділила людей не лише на своїх і чужих, прогресивних і відсталих, а що більш важливо – на тих, хто має серце, і тих, хто ніколи його не мав (с) Sashko Liutyi.

* Я русскоговорящий, одесский историк, написавший для российского ТВ сценарии «Истории Государства Российского», «Время Победы» и «Битвы за Москву», не могу уложить в свои мозги словосочетание «РОССИЙСКИЕ ОККУПАЦИОННЫЕ ВОЙСКА НА УКРАИНЕ»!!! НЕ МОГУУУУУ!!!!!»

* Мы откровенно презираем все империи, но безудержно любим все Республики (с) Ivan Khrapak.

* Мы универсальны, полилингвистичны, разобщены, разбросаны по свету, индивидуальны, мы каждый сам по себе уже боевой отряд – и в этом наша Сила. Только у нас могут бандеровцы охранять синагоги, евреи создавать сотни самообороны, русские быть украинскими националистами, а крымские татары скандировать «Крим – це Україна!» (с) Ivan Khrapak.

* Донбасс – странный край, населенный несчастными людьми, которые не умеют улыбаться. Людьми, которые не умеют работать, но умеют уставать. Не умеют зарабатывать, могут только выбивать и клянчить. Пассивно-агрессивная биомасса, которая колышется и пузырится в полудреме и видит сны о мифическом геройском прошлом (с) Катерина Мола.

* Проблема в том, что избавиться от Донбасса никак нельзя, как бы далеко ты не уехал. Он оседает каменноугольной пылью на легких, это какая-то почти химическая зависимость, у которой есть такая странная побочка, как у любого расширителя сознания (с) Катерина Мола.

* Мне эта Украина, эта нищая, грязная, насквозь дырявая Украина, дала лечение, образование, возможность учиться зарубежом, дала работу, карьеру и зарплату. Провела канализацию в мою квартиру. Загранпаспорт мне вручила и поработала с другими странами так, чтобы они мне долгосрочные визы шлепали. Дала лаукосты и возможность видеть мир. Дала мирную жизнь и отсутствие страха на ночных улицах. Дала земляков, которые не называют людей хачами и чурками. Дала общество, которое меньше матерится и больше улыбается. Дала возможность самовыражения и волеизъявления. Дала свободу слова. Дала то неловкое чувство, когда эту свободу отбирают и за нее приходится бороться. Дала возможность бороться. И дала необходимость бороться. Даже желание вернуться из сытого ЕС в голодную нее. Значит, что-то все-таки в ней, кривой и хромой, есть (с) Aleksandra Kovaleva.

Вирок: Книга, яку не прочитаєш «залпом». Вона складається з безлічі моментів, які читач мусить пережити. Навіть один короткий допис змушує відкласти «Літопис...» щонайменше на день і думати-думати-думати та справлятися із власними відчуттями.

А ще книга – вона наче брама, за якою – принципово нова Україна – незалежна, успішна, зі щасливими людьми, а поки – ти стоїш перед цими воротами, на яких наче стікерами наліплені усі ці фрагментарні спогади, дописи, уривки з пам’яті, і поки ти не перечитаєш і не переживеш (!) їх всі – зайти всередину тобі – зась. Бо там – вже перероджена нація. Переродитися треба і тобі.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Повідомити

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---

Читайте також

Оксана Забужко та сестри Тельнюк у Луцьку: згадували Майдан 12 Грудня 2014 09:24

Куди піти в Луцьку: від четверга до четверга. Огляд 9 Травня 2024 15:53

«Діти війни» в Луцьку досі платять за проїзд, попри обіцянки 22 Лютого 2014 09:00

Наметове містечко в Луцьку перетворилось на «притон»? 4 Березня 2014 17:16