У Луцьку – показ фільму «Острів» про Миколу Голованя

Насправді прем"єрний показ "Острова" Наталії Красильникової відбувся у Луцьку у серпні минулого року У Галереї мистецтв спілки художників. Микола Головань з родиною був там присутній. Про це писали Волинські новини http://www.volynnews.com/news/culture/vechirniy-perehliad-ukrayinskykh-korotkometrazhok-v-halereyi-mystetstv-mariyi-pylypchuk/ Багато лучан тоді жалкували, що не втрапили на нього. Чудова нагода все таки побачити цей фільм!!! Завершував вечірній показ фільм «Острів» («Wyspa») про луцького скульптора Миколу Голованя – дебют у документальному кіно випускниці Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого Наталії Красильникової, прем’єрний показ якого відбувся в рамках програми 55 Краківського міжнародного кінофестивалю, куди на запрошення директора фестивалю Кшиштофа Герата прибув і сам Микола Головань. Робота над стрічкою тривала 3 роки, було відфільмовано 24 години матеріалу, які сконцентрувалися у надзвичайно насичені 20 хвилин чорно-білого фільму-притчі про філософію життя скульптора. Тема картини надзвичайно проста – творчий процес, праця митця в його майстерні. Зйомки епізоду «зима – рання весна» в «будинку з химерами» Миколи Голованя, одному з найпопулярніших атракцій нашого міста, відбувалися за досить екстремальних обставин – саме тої весни Стир розійшовся повінню до самої творчої домівки скульптора, що надало стрічці співзвуччя з Всесвітнім потопом. По коліна у мутній воді, серед хаосу кам’яних фігур, готових скульптур і необтесаних брил, у резинових чоботах ходить пан Микола і намагається дати лад усьому цьому безладдю. Він ловить руками плаваючі у воді пляшки, складає їх на купи сміття і скульптур, потім заходить у майстерню, знімає мокрі шкарпетки і … починає творити. Безладдя та хаос напівзатопленого двору митця починають дивним чином трансформуватися у конкретні рухи, мудрі дії мозолястих рук скульптора, напругу м’язів, біль у ногах, ломоту в спині, обпечені весняним сонцем плечі, сиву щетину на обличчі. Безформне місиво під міцними натисками долонь майстра спочатку опирається і відлякує брудом, та нарешті поступається його наполегливості та вмінню, переконане його силою та баченням кінцевої довершеної форми того, що зветься твором мистецтва. Для декого, мабуть, це стане шокуючим прозрінням, а інший може і здогадувався, але не усвідомлював до кінця, що творчий процес – це щоденний «адський труд», піт і біль, які роками віддає творець заради краси та досконалості форми. І такою є проста філософія його життя. Життя Миколи Голованя, скульптора.