У Луцьку виступили легенди музики Тарас Петриненко та Тетяна Горобець. Фоторепортаж

До Луцька з великим сольним концертом завітали народні артисти України, справжні легенди музики, чиї пісні пронизані глибоким змістом, любов’ю до рідної землі та вірою у краще майбутнє – Тарас Петриненко та Тетяна Горобець разом з гуртом «Гроно». Концерт, який відбувся у четвер, 27 листопада, в стінах драмтеатру, зібрав повну залу шанувальників.

Зі сцени звучали відомі хіти «Пісня про пісню», «Україна», «Господи, помилуй нас», «Ми не закінчили розмову» та багато інших композицій, які давно стали частиною української музичної історії.

Окрім мистецтва музики, Тарас Петриненко створює чуттєву поезію, тож одразу перед виходом на сцену пролунав один з віршів артиста.Я не найкращий, я – не найгірший,
Я – просто я, а не хто-небудь інший.
До неминучого тяжко звикаю,
Та неминуче потроху зникаю,
Зникну колись і мене вже не буде,
Але прийдуть новостворені люди,
Будуть хороші, будуть і гірші,
Будуть чудові, та все ж таки інші.
Все, про що мріялось, марилось, снилось,
Власне, це все, що зі мною лишилось.
Під сивиною – дитинство зелене,
Власне, це все, що лишилось від мене.
Я не найкращий, я – не найгірший,
Я – просто я, а не хто-небудь інший.
Не переплутайте тільки ні з ким,
Запам’ятайте мене ось таким.

Як тільки музиканти зʼявилися на сцені – зал вибухнув гучними оплесками. І, привітавшись з глядачами, Тарас Петриненко проанонсував першу пісню.«Зараз дуже важко не тільки трудитись, воювати, але й співати на сцені, коли в тебе збирається у горлі клубок від того, що робиться навколо, наче не співається, але якщо люди приходять – значить це комусь треба. Я думаю, що всі, хто в цьому залі визначились, що вони на стороні правди, а не на стороні небезпек. Та знаю, у Москві теж хочуть миру, тільки вони хочуть «русского мира», цього ми ніяк не можемо дозволити. Давайте стояти міцно, зараз важко, і ще, мабуть, буде досить тривалий час, але ми знайшли себе в цій юрбі, тримаємося в купі», – сказав артист і розпочав концерт піснею «Знайди себе в юрбі».

Одразу після цього артист висловив подяку за відданість глядачам, які пройшли його творчий шлях ледь не від початку.«Помітив, що коли вже йде восьмий десяток, все стає по-іншому. Все таке несподівано трепетне, і кожен раз, коли бачу скільки людей приходять на наші концерти, хочеться всіх обійняти. Мода як і музика змінюється, але є ті, хто зі мною десятки років, дякую вам за все», – звернувся до присутніх артист, виконавши композицію «Я не забуду вас».

Наступною зі сцени залунала пісня «Любов моя», як зазначив Тарас Петриненко – «допоки наші серця гріє любов, значить все у нас попереду буде якнайкраще».Також артисти виконали композиції «Самотній птах» та «Ми не закінчили розмову». Згадали і ті пісні, з яких починався творчий шлях майбутніх артистів, Тарас Петриненко пригадав що тоді найбільшими взірцями були «The Beatles», саме тому зʼявилося бажання створити щось подібне, лиш українською. Одними з таких стали композиції «Зоряний острів» та «Не забувай мене ніколи».Оплески й вигуки «Браво!» із залу не вщухали. Далі виконавці представили свою недавню композицію «Порожніх нот полова», яка є відзеркаленням сучасного світу.Наступною стала пісня, яка була створена за часів Помаранчевої революції – «Абориген». Перед її виконанням Тарас Петриненко зачитав ще один свій вірш, присвячений незламності українського народу та його безкінечній боротьбі за свободу та незалежність.«Мені казали: «Ти не вмієш жити,
Життя прожив- нічого не нажив!»
Мені казали: «Треба послужити,
Щоб і собі ти дещо заслужив»
Мені казали поруч з ким стояти,
Щоб вистоять собі життя легке.
І радили яких пісень співати,
І на каком, даруйте, язикє.
Та є таке, що я не хочу вміти.
Й не вмітиму од роду і повік.
А доведеться в безвість відлетіти,
То й відлечу, як чесний чоловік…», – йдеться в уривку з вірша.

Однією з найочікуваніших стала легендарна «Пісня про пісню» – і зал вибухнув оплесками вже з перших акордів.Після представлення музикантів, артист особливо тепло розповів про свою дружину та сценічну партнерку – Тетяну Горобець. І знову у поезії, а потім і у пісні – «Для Тетянки».

Ми з тобою ще й досі, мов діти,
Нам ще хочеться квітів і неба,
Ми ще можемо всесвіт зігріти
І нічого нам більше не треба.
Ми з тобою ще й досі, мов діти,
Не практичні, наївні, комічні,
Лише вміємо щиро радіти
І не віримо в те, що не вічні.
Ми з тобою ще й досі, мов діти,
В цьому світі безумства і болю.
Та якщо нас примусять старіти,
Я старітиму поруч з тобою.

Після низки композицій Тараса Петриненка мікрофон перейшов до Тетяни Горобець.«Друже, не бійся перегортати сторінку, тому що попереду найцікавіше», – прозвучало перед виконанням пісні «Перегорни сторінку».

Продовжуючи концертну програму, Тетяна Горобець підвела до наступної композиції словами:

«А зараз прозвучить твір, який ми присвячуємо нашим воїнам, які зараз на передовій і ще тим, хто зараз їх чекає вдома, і нехай вони повертаються живими», – так презентувала наступну пісню Тетяна Горобець – «Романс».Після цього артисти заспівали «Земля – блакитний мʼячик» у спільному виконанні. А вже далі Тарас Петриненко додав трохи настрою жартівливої іронії.

«Я не так давно переконався, що я живу правильно, бо у мене зʼявилася хейтери у Фейсбуці, непоміченою моя робота не залишилася. А для тих хто мене хейтить треба заспівати відповідну пісню – «Караван», – пожартував виконавець.Далі прозвучала композиція «Червоний вітер», яка, попри роки існування, сьогодні набула нового змісту. Перед її виконанням Тарас Петриненко звернувся до глядачів з промовою.«Сьогодні ця пісня раптом стала потрібною, тоді її не помітили, а може якби помітили, то не було б і такої трагедії, але зараз, через 30 з лишнім років, вона стала потрібною і хлопцям на передовій, і вам, глядачам», – виголосив виконавець.

У залі запанувала тиша – та сама, що народжується лише тоді, коли мистецтво торкає болючі теми. Настав момент, коли весь зал піднявся в знак шани захисникам.

«Знаєте, коли десь по телебаченню чи радіо хлопці кажуть, що завтра буде тяжкий бій і вони можливо не повернуться, вони кажуть: моліться за нас. І ця фраза, не знаю як вас, але мене дуже пробиває. Бо що ми ще можемо тут, в тилу? Молитися, донатити, що ми, власне кажучи, і робимо. Але те, що роблять там наші воїни, це не просто подвиг, вони стоять горою проти зовнішніх ворогів. І не забуваємо, що у нас ще до біса внутрішніх ворогів. Якось ми про це перестали говорити, думати, але вони є. Отже, люди добрі, молімося, донатимо і будемо наближати хто як може нашу перемогу. Боже, зглянься над нами, допоможи нам», – пісня «Господи, помилуй нас».Насамкінець артисти вирішили виконати знану пісню «Україна», виконання якої підхопив увесь зал.«Дякуємо що ви приділили нам час, сподіваємося ми ще зустрінемося, але за інших обставин. Або перемога, або нас не буде, тому тримаймося купи, тримаємо оборону і робімо все, щоб наші воїни затоптали ворогів, нехай Господь оберігає, будьте здорові!», – попрощалися артисти.

Христина КРОТ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---