У пам'ять про бійця на стіні луцької школи відкрили меморіальну дошку

Меморіальну дошку бійцеві Максиму Гринчишину відкрили на приміщенні луцької школи № 9, де свого часу навчався атовець.

Нагадаємо, Максим Гринчишин був командиром зенітно-ракетного взводу 1-го механізованого батальйону 72-ї бригади ЗСУ. Він загинув у лютому від кулі снайпера в Авдіївській промзоні. Посмертно нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня, похований на Алеї слави у Луцьку.

Читайте ще: ГЕРОЯ МАКСИМА ГРИНЧИШИНА ПОХОВАЛИ НА АЛЕЇ СЛАВИ

«Ми зібралися тут із сумної нагоди, аби відкрити меморіальний знак нашому випускнику Максиму Гринчишину. Це людина, яка безмежно любила свою Батьківщину й ні хвилини не задумувалася, де вона повинна бути, коли над нашою країною нависла небезпека. Тому такі люди, як Максим, а також сотні тисяч воїнів АТО, волонтерів, героїв Небесної Сотні, які відстоювали незалежність нашої держави, – це яскраві зорі, які освічують нам шлях та з яких ми повинні брати приклад», – із такими словами звернувся до присутніх директор навчального закладу Олександр Дубина.Та додав, що школа № 9 уже поховала одного свого випускника – Рустама Хамраєва, пам’ятну дошку якому відкрили у 2015 році.

Радник Луцького міського голови, депутат Ігор Поліщук, своєю чергою, відзначив, що Максим Гринчишин – це приклад того, як сильно потрібно любити свою землю, свою Батьківщину та як потрібно віддаватися справі власного життя. Окрім того, Ігор Поліщук відзначив, що пам’ятати про наших героїв, зокрема й про Максима, – це наш священний обов’язок.

«Ця меморіальна дошка – це не лише нагадування про подвиг Максима, це й ще нагадування нам про те, що потрібно жити так, аби бути гідним його подвигу. Щоб те, про що він мріяв, за що він боровся на сході, за що він поклав своє життя, а це – вільна, щаслива, незалежна Україна, стало реальністю», – зазначив радник міського голови й наголосив, що подвиг Максима назавжди залишиться в серцях лучан.На захід прибули й рідні Максима, а також його друзі та бойові побратими. Так, брат бійця Дмитро Літушко каже, що йому досі тяжко зрозуміти, чому в наш час, у ХХІ столітті, в країні відбувається війна і гинуть люди.

«Загинули тисячі людей… Думаю, у кожного з вас є родич, знайомий чи знайомий знайомого, який загинув у АТО… Це все – через нашу байдужість, адже ми байдужі до тих людей, які хочуть щось змінити. Ми зосереджуємося на зовсім іншому – на матеріальному, відчутті значимості для інших людей. А люди, яким не все одно на те, що чекає нас у майбутньому, гинуть, їх переслідують… Нещодавно я зрозумів, що за всіх загиблих наших близьких ми повинні, як мінімум, молитися та не зраджувати їхнім принципам», – сказав Дмитро.Дівчина загиблого Любов Казмірчук пригадала, яким Максим був за життя, що він не здавався, незважаючи ні на що, нерідко переборюючи себе. Вона розповіла історію, яку, своєю чергою, колись почула від мами Максима. Коли він тільки народився, то мав проблеми з ногою, і хірург, який провів операцію, тоді відзначив, що все з хлопчиком буде добре, тільки у майбутньому він не зможе стати ні військовим, ні пілотом.

«Максим обрав перше – бути військовим. І не просто військовим, а захисником… І на моє «бережи себе», завжди відповідав, що це війна і там може трапитися всяке», – поділилася Любов.Насамкінець відбулося освячення меморіального знаку та покладання квітів.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---