У волинському селі кавказці «нужду за вербами справляють»

Ринок з усіма «атрибутами» - стихійним смітником, гамором та туалетом за вербою – облаштували біля пам’ятника воїнам-визволителям у селі Борочиче Горохівського району, - повідомляє «Волинь-нова».

У ці дні волинськими селами снують фури, які закуповують картоплю або ж міняють її на цибулю, помідори, кавуни чи інші овочі. Майже в кожному населеному пункті закупівельники мають місце, де постійно зупиняються. У селі Борочиче — біля обеліска. Таке сусідство триває віддавна, і декого з жителів воно обурює

«У селі Борочиче твориться справжній глум і над пам’ятником, і над пам’яттю. Коли днями одна жінка зауважила «комерсантам», що вони чинять неподобство біля могил із прахом загиблих воїнів-визволителів села, на яких стоять хрести, то почула у відповідь: «Мы ваших крестов не трогаем». Якої ж віри тоді самі бузувіри? І чому влада вмила руки й дивиться на проблему крізь пальці?» — написала у редакцію жителька цього села Раїса Панасюк. Журналісти вирішили пересвідчитися у всьому на власні очі

...Борочицький обеліск, обрамлений старими вербами, розташований на центральній вулиці. Щоправда, жодної фури заготівельників застати не вдається — у той день їх не було. Лише навпроти обеліска, над дорогою, хтось полишив картонний ящик. На клумби, про які йшлося в листі, ані натяку. Нижня частина плити з переліком загиблих односельчан поволі розповзається. Звісно, у сільському дірявому бюджеті годі знайти кошти на ремонт.
Справжній смітник «розташувався» біля підніжжя кургану: гнилі кавуни, поліетиленові торбини та інший непотріб, що його, найімовірніше, залишили заготівельники.

Літня жінка, мешканка села, на запитання про імпровізований базар біля обеліска стинає плечима: ніби не вельми гоже.

«Тут розвели справжній бардак. Заготівельники раз у раз залишають купи сміття. А потім дітей зі школи змушують прибирати біля обеліска, де невідь-що валяється! Чого моя дитина повинна збирати той непотріб?» - обурюється жінка.

Кремезний чоловік відмовився назватися, проте розповів чимало цікавих подробиць. «Порядку немає. Смітять. Якщо картоплю беруть на облік, то ящики з овочами аж на обеліск ставлять. Нужду за вербами справляють. А міліційна машина появиться — кавунів навантажать, і вона поїхала. Якось фура наїхала аж на плиту. Я підійшов і зауважив, щоб від’їхали, бо ж там люди поховані. То мене кавказці просто послали на три букви. Їх було з десять чоловік, то не вельми й накомандуєшся. Ввечері тут справжній шарварок: крики, пиятики, гамір. І ще бозна-що… Хто близько живе, той усе те на власній шкурі відчув».

Раїса Панасюк, депутат Цегівської сільської ради, до якої входить і Борочиче, підтвердила: «чимало людей скаржаться на сусідство заготівельників та обеліска. Мовляв, заготівельники не реагують на зауваження, коли ті просять не топтатися по клумбах чи шанобливо ставитися до братських могил. Проте є й такі, котрим байдуже, що там робиться. Головне, що є де здати картоплю».

Власне цей аргумент навів і цегівський сільський голова. «Я працюю з 2006 року. Стихійний базар на тому місці вже багато років, бо саме життя змушує міняли або продавати картоплю. До депутатів звертався, щоб подумали, куди його перенести. Це питання розглядали на сесії, і депутати відмовили. Біля дитсадка є майданчик, але там діти бігають. А щойно з'являться фури, ще й батьки скаржитимуться. На господарському дворі ніхто навіть не побачить машини, якщо вона там стоятиме. Біля тракторної бригади не можна, бо там хімія лежала. Буде місце — перенесемо. А на сьогодні немає такої можливості. Вишуковуємо. Може, навіть господарські двори залучу», — розповів про подальші плани Валерій Холодзьон.

«Обеліск доглядають тільки перед 9 Травня. Скаже голова, то покосять траву. Раніше зі школи дітей посилали. Тепер учителі кажуть, що вже неохота йти за кимось прибирати. Біля обеліска і коней припинають, які аж наверх вилазять. Там є чотири могили, в яких перезахоронили кістки солдатів. Не можна по тому топтатися і глумитися. Не думаю, що так має бути. То повинно бути святе місце. Пропонувала зробити огорожу. Голова одразу, що на це треба багато грошей. Авжеж, на все треба гроші. Дехто пропонував зібрати сходи селян, скинутися по 100 гривень і зробити огорожу. Але ніхто сходи не скликає. Там повинна бути тиша, а замість неї — і мати, і пиятика. Хіба треба, щоб грім ударив, тоді почнемо хреститися?», - каже Раїса Іванівна.

З усього видно, що до того воно і йде. Звісно, іншого майданчика для заготівлі овочів в селі немає — світ просто-таки клином зійшовся на клаптикові біля обеліска. Ну потоптали клумби, ну маневрували вантажівки між могилами, ну насвинячили. Що вдієш, життя іде: картопля туди — кавуни сюди. До 9 Травня довго, лад біля обеліска ще наведуть, можна не сумніватися. А на матюки, галас та пиятику треба дивитися з розумінням: заготівельники їхали здалека, після трудового дня їм відпочити треба. От тільки хочу запитати — не сільського голову, бо він чоловік зайнятий, напевно, ще не одну каденцію вишуковуватиме майданчик для торгівлі, а борочиченців: куди приїжджим треба справити малу нужду, щоб вам урешті-решт запекло? Бо на могили ваших предків та солдатів, що полягли за ваше село, вони це вже зробили.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---