Учені з'ясували, що опіки від вогню підштовхнули еволюцію людства

Здатність керувати вогнем відрізняє людину від мавп, підживлюючи нашу культурну та біологічну еволюцію. Однак нове дослідження стверджує, що травми від вогню у предків, можливо, вплинули на формування нашої імунної системи.

Про це пише УНІАН з посиланням на IFScience.

«Уміння керувати вогнем глибоко вкорінене в людському житті – від переваги гарячої їжі та кип'ятіння рідин до технологій, що формують сучасний світ. У результаті, на відміну від будь-якого іншого виду, більшість людей будуть обпалюватися неодноразово протягом життя, і ця закономірність, ймовірно, сягає більш ніж мільйона років тому, до найранішого використання вогню», – заявив автор дослідження доктор Джошуа Каддіхі.

Дослідники відзначають, що імунна система людини реагує на опіки зовсім інакше, ніж на інші травми, такі як порізи.

Зокрема опіки запускають посилену запальну фазу з вивільненням прозапальних маркерів, які називаються цитокінами. Ця реакція необхідна, оскільки вогонь викликає більш значні пошкодження шкіри, ніж порізи, що призводить до підвищеного ризику інфекції. Без такої вираженої імунної реакції навіть невеликі опіки потенційно можуть стати небезпечними для життя.

Тому дослідники припускають, що травми, отримані в результаті опіків, могли сприяти еволюції цих імунних реакцій, оскільки виживання нашого виду залежало від здатності заліковувати опіки.

Читати ще: Учені виявили універсальний закон природи, який обмежує еволюцію життя на Землі

Для дослідження вчені порівняли обпечену і необпечену шкіру, виявивши 94 різні гени, які активуються у відповідь на пошкодження, спричинені високою температурою. Потім вони порівняли ці гени з генами, виявленими у шимпанзе, горил, орангутанів і макак, і виявили, що принаймні дев'ять – а можливо, і до 19 – з цих генів демонструють ознаки прискореної еволюції у людини. Серед них гени, які підсилюють схильність шкіри до утворення рубців, а також інші, які викликають підвищену чутливість до болю в нещодавно обпеченій шкірі, тим самим спонукаючи нас захищати пошкоджені ділянки і уникати їх погіршення.

«Наші дослідження показують, що природний відбір сприяв ознакам, що поліпшують виживаність після невеликих, більш частих опіків, – каже Каддіхі. – Однак ці ж адаптації могли супроводжуватися еволюційними компромісами, що допомагає пояснити, чому люди залишаються особливо вразливими до ускладнень важких опіків».

Інший автор дослідження, професор Арман Лерой пояснив, що так звана теорія відбору за ознакою опіку являє собою нову форму природного відбору – більш того, залежну від культури.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---