Валерій Міщук: «Я кандидат, але нереальних обіцянок не даю»

Директор луцького підприємства «Метал-Альянс» Валерій Міщук у політиці – нова людина. Проте, каже, на якомусь етапі життя зрозумів, що власні досвід і бажання змінювати життя на краще він може застосувати не лише на власному підприємстві, а й приносячи користь місту, в якому живе. Свого часу, повіривши політичній силі Арсенія Яценюка «Фронт змін», Міщук вирішив балотуватися до Луцької міської ради у шостому виборчому окрузі міста Луцька. Про його погляди на проблеми району і міста, а також про причини, які спонукають молодого підприємця претендувати на довіру своїх сусідів по району, – у розмові з Валерієм Міщуком.

– Валерію, пропоную почати з трохи нетипового запитання: чому ви вирішили дати інтерв’ю?

– Це очевидно: тому що я є кандидатом у депутати Луцької міської ради. Тому хочу, аби мої погляди, мої думки, мої переконання стали відомі тим, хто буде 31 жовтня обирати новий склад міськради.

– Відверто…

– А навіщо обманювати? Навіщо хвалитися, інколи навіть просто брехати, і сором’язливо не згадувати, що ти – кандидат? Взагалі, вважаю однією з найбільших проблем кандидатів нещирість. Або й відверту брехню. Звісно, можна наобіцяти золоті гори. Але у мене інша думка. Я обіцятиму лише реальні речі.

– Про ваші обіцянки – трохи згодом. А зараз скажіть, чому ви вирішили йти у депутати міськради?

– Якщо коротко – бо вважаю, що маю необхідний досвід і сили, аби допомогти змінити на краще життя у місті. До того ж вважаю позитивом те, що лучани отримали можливість обирати у міськраду представників свого району. Ці депутати будуть «прив’язані» до виборця і лобіюватимуть у раді – в хорошому смислі цього слова – інтереси свого району.

– Який район міста входить у шостий виборчий округ, у якому ви висуваєтеся?

– Це район вулиць Володимирської і Чернишевського. Це вулиці Тарасова, Баранова, Степова, Колгоспна, Чернишевського, Журавлина, Стефаника та цілий ряд інших.

– Цей район має якісь «свої», власні проблеми?

– Проблем тут, як і по цілому місту, достатньо. Але особливим питанням є дороги. Там приватний сектор. І проблеми з дорожнім покриттям були від початку, й ніхто не думав їх вирішувати. Доріг там практично й не було. Вулиці Педагогічна, Зелена, Колгоспна – там практично немає твердого покриття. Люди власними силами місцями щебенем замощували, робили що могли. Але й там, де є покриття, – воно давно не ремонтувалося.

– Обіцяєте покласти новий асфальт у всьому районі?

– Я вже казав: нереальних обіцянок давати не збираюся. Але я знаю, що за останні 4 роки ніхто у міськраді й не думав звертати увагу на цю проблему – навіть ямкових ремонтів не велося. Такого більше не буде – я заставлю звернути увагу влади на цей район. І хоч щось, але буде зроблено.

Така ситуація не тільки з дорогами. Освітлення, транспорт, вивіз сміття…

– А що не так із вивозом сміття?

– Вивіз сміття у приватному секторі має свої особливості. Не у всіх місцях є контейнери, не дотримано графіку вивозу, у деяких місцях сміттєвоз збирає сміття, яке мешканці виносять на дорогу… А щоб вирішити проблему, не треба значних матеріальних витрат. Достатньо просто звернути увагу на цю проблему: переглянути графік, провести збори лучан, вислухати їх пропозиції… Я чув, що люди навіть готові платити за вивіз сміття трохи більше, аби все робилося чітко і якісно – щоб на вулицях не валялося сміття, щоб бездомні собаки не розсовували його... Просто зараз у владі нема кому піднімати це питання.

– У вашому районі багато бездомних собак?

– Так, це ще одна значна проблема району. Що б не говорили гуманісти, я вважаю, що проблему треба вирішувати радикально. Або шукати гроші на притулки і стерилізацію. Але допускати, щоб собаки кусали дітей, не можна.

– Ви згадали про проблему транспорту у районі. Поганий доїзд, сполучення з центром?

– Звісно, це також проблема, проте інколи вона об’єктивна: маленькою вуличкою, де мало пасажирів, маршрутці ходити банально невигідно.

Більша проблема – з добиранням дітей до школи. Я її сам відчував, ще коли вчився у школі: школа на Даргомижського, а я живу на Володимирській. Автобусів мало, тиснява, багато зупинок. Ми часто спізнювалися на заняття, часом взагалі не могли сісти у переповнений автобус.

– Обіцяєте побудувати нову школу?

– Це нереально. Та й не потрібно – третя школа не переповнена. А проблему доїзду можна вирішити, запровадивши міський аналог програми «Шкільний автобус». Ідея така: під час проведення загальноміських тендерів на перевезення пасажирів зобов’язати перевізника один-два рази в тиждень завозити дітей до школи: експресом, без зупинок. Це не дуже накладно для підприємця, але реальна допомога для школярів.

– Ви часто згадуєте про те, що «все одно в бюджеті не вистачить коштів». А можливо, влада неефективно розпоряджається бюджетом?

– Я не просто так кажу про використання бюджетних коштів – я компетентний у цьому питанні. Мій проект бюджетної політики міста переміг у загальноукраїнському конкурсі «Школа влади». Якраз там зазначено, як збільшити доходи в бюджет і їх раціонально використати.

– Цікаво. І ви знаєте, як, наприклад, вирішити у місті проблему з Луцьким підприємством електротранспорту?

– Так. До речі, все очевидно: на наступному тендері треба поставити всі підприємства в одні умови, щоб вони працювали всі в одному податковому полі. Адже зараз ЛПЕ – в очевидному програші перед своїми конкурентами. Підприємство працює на загальній системі оподаткування. Більшість інших перевізників – на єдиному податку.

На деяких маршрутах план сягає навіть до 900 гривень у день. Ви уявляєте, скільки заробляє за місяць перевізник? І при цьому він платить 100 гривень податку. Це треба регулювати.

– Але проблема ЛПЕ – у невідшкодуванні витрат за пільгові перевезення!

Звісно, потрібно запровадити систему обліку пільговиків. Не вірю, що вони «наїжджають» на 7 мільйонів. Треба розібратися.
Я чітко розумію, що ЛПЕ треба компенсовувати витрати. Але оскільки це «навантаження пільговиків» на тролейбусне депо більше, ніж на інших перевізників, я пропонуватиму запровадити спеціальний податок з інших перевізників – близько 50 гривень у день сплачував у міський бюджет. І ці гроші йтимуть на відшкодування пільгових перевезень ЛПЕ. За моїми підрахунками, економії буде близько 3,5 мільйона гривень у рік. Це вже половина компенсації за пільгові перевезення.

– Ви ж розумієте, що це непопулярний крок.

– Ефективні кроки найчастіше непопулярні. А цей крок – однозначно ефективний. Та й у нашому місті часто приймалися рішення на користь 62 перевізників, і ніяк не на користь двохсот тисяч лучан. Наприклад коли підняли ціну за проїзд з півтори до двох гривень.

– Розкажіть детальніше про себе.

– Мені – 32 роки. Я – засновник і директор компанії «Метал Альянс», яка реалізовує в Україні нержавіючий і алюмінієвий металопрокат. Народився у Луцьку, навчався у третій школі, у 2002-му одружився. Виховуємо з дружиною сина і дочку. «Метал Альянс» заснував у 2005 році.

– Чому у своїх політичних симпатіях зупинилися на «Фронті змін»?

– Раніше я підтримував Юлію Тимошенко і партію «Батьківшина» – за них і голосував. Проте розчарувався. Сила Арсенія Яценюка «Фронт змін» для мене – нова і перспективна партія. Давно спостерігав за Яценюком, і вважаю його дуже адекватним, прагматичним, нормальним політиком.

Тим більше, мені подобається команда, яка йде зі мною від «Фронту змін» у Луцьку міську раду. У ній – головний тренер «Волині» Віталій Кварцяний – авторитет і професіонал своєї справи. У депутати від нашої політичної сили також іде вчитель історії, активний учасник УТОСу Богдан Мойса, – дуже сильна, вольова людина, якого я особисто дуже поважаю. Він, будучи незрячим, зумів реалізувати себе в житті, завоювати великий авторитет і повагу. До речі, «Фонт змін» постійно допомагає товариству сліпих, що я особливо ціную. Серед кандидатів від «Фронту змін» до Луцької міської ради також – бізнесмен і політик Олександр Пиза, футбольний тренер Микола Дендіберін, директор Палацу культури Луцька Юрій Войнаровський, громадська активістка Оксана Лойко, інші, не менш професійні й авторитетні люди.

– Ви – досвідчений політик?

– Я не вважаю себе політиком. Я людина з досвідом, якій політика дає можливість втілити цей досвід на практиці у владі.

– У чому полягає цей досвід?

– Підприємництво – це вміння заробляти гроші. Але це також і спосіб мислення. Бізнесмен розуміє, як заробляти гроші, куди їх вкладати, як їх ефективно витрачати. Для бюджету міста – це дуже болюче питання.

– Ви не боїтеся звинувачень у тому, що йдете у депутати заради лобіювання інтересів власного бізнесу?

– Не боюся, бо мій бізнес зовсім не перетинається з інтересами міської влади. «Метал Альянс» ніколи не претендував і не претендуватиме на бюджетні кошти Луцька.

Наші контрагенти – це будівельні компанії, що будують елітне житло, машинобудівні, харчові, деякою мірою нафтопереробні підприємства, а також виробники меблів для ресторанів, барів тощо.

До речі, якщо вже згадали про тендери, то це також одна з тих сфер діяльності влади, яка потребує посиленого контролю, особливо в частині ремонту доріг.

– Як саме?

– Вважаю за доцільне створити постійно діючу аналітичну групу незалежних фахівців, яка б не тільки контролювала, але й перевіряла діяльність учасників тендеру. Вона б моніторила кошторис компанії, яка виграла тендер на ремонт дороги, вартість будматеріалів, вартість оплати праці на цьому підприємстві – щоб не було завищених цін.

Вулиця Карпенка-Карого ремонтувалася капітально у 2007 році, а вже в 2008-му там робили ямковий ремонт. Є сенс працювати з таким переможцем тендеру? А гроші закатані шалені.

Я не вивчав детально, які видатки йдуть на муніципальну поліцію. Але як лучанин не розумію, яку користь місту вона приносить? За дуже приблизними підрахунками витрати на її утримання – близько 60 тисяч гривень щомісяця. Це тільки один приклад того, що у міській владі немає людей, які вміють ефективно витрачати гроші.

– І ви усе це обіцяєте змінити?

– Повторюю знову: я обіцяю, що підніматиму ці питання, робитиму усе, аби знайти у раді однодумців і працювати командою. Один у полі – не воїн. Але якщо у міській раді буде фракція «Фронту змін», куди входитиму і я, – вона працюватиме для лучан. Буду докладати максимум зусиль для покращення життя.
Якщо стану депутатом – кожен житель району знатиме мій номер телефону. Я відкрию приміщення, де мінімум двічі на місяць прийматиму громадян і потім старатимуся вирішити їхні проблеми.
Поки ж що – запрошую усіх жителів вулиць, які входять до виборчого округу №6, до відвертого спілкування. Мій телефон - 096 415 39 77, прошу телефонувати у будні дні з 10 до 12 години. Моя електронна адреса - [email protected]. Готовий слухати претензії, пропозиції, зауваження.

Розмовляла Ірина СЕРГІЄНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---