Від козацтва до Іловайська: у Луцьку – «музична екскурсія» історією України

Подорожжю різними героїчними епохами боротьби за незалежність України став виступ київського гурту «Хорея Козацька» у рамках акції «Кобзарське віче».

Мистецька акція «Кобзарське віче» за участі заслуженого артиста України Тараса Компаніченка та гурту «Хорея Козацька» (Київ) відбулася 24 серпня на Театральному майдані у Луцьку.

Для лучан зіграли вихованці луцьких музичних шкіл, училища культури та мистецтв імені Ігоря Стравінського, а також гості з інших міст. Зокрема, участь у мистецькій акції взяв кобзар з Чернечої гори Володимир Горбатюк.Тарас Компаніченко розповів, що дуже любить бувати у Луцьку, де має багато друзів, які є творцями сучасної української культури у різних її проявах. Він назвав Луцьк дивовижним затишним містом, багатим своєю історією та скарбами. Так, він дуже любить музей Волинської ікони, Луцький художній музей, де гурт брав участь у численних заходах, наприклад, приурочених до ночі музеїв. Музикант розповів, що отримав дві книги – «Луцьке Євангеліє» та «Луцький псалтир» від покійного мера міста Миколи Романюка, коли музиканти у Луцьку збирали кошти на перший добровольчий мобільний шпиталь.

Тарас Компаніченко зізнався, що був вражений сьогодні головною пішохідною вулицею Луцька. Про портрети видатних діячів, які зараз експонуються на вулиці Лесі Українки, він зауважив, що практично усі ці постаті творили не лише луцьку, а й загальноукраїнську історію – це і Модест Левицький, і Юрій Львович, Костянтин Острозький, Данило Братковський, Галшка Гулевичівна, Олексій Алмазов тощо. З його слів, Луцьк має неповторний шарм. Він вітав лучан та волинян з Днем Незалежності, побажавши їм «бути такими твердими, як обценьки, сильними, мужніми та світлими, щоб утверджувати правду на нашій українській землі».Виступ гурту став своєрідною музичною подорожжю в історію України, адже гурт виконує музику з різних пластів української культури – від Середньовіччя до визвольних змагань 20-го століття. Це суміш музичної археології, глибинного українського мелосу та живої сучасної вишуканої сильної лицарської енергії.

Пріоритетом для гурту є дослідження та виконання епічних жанрів музичної та літературної спадщини. Музиканти використовують старовинні інструменти.

Перед початком виступу Тарас Компаніченко нагадав, що цей рік – це рік сторіччя Української революції, тож першим виконали гімн України на ту мелодію, яку співали у 1917 році наддніпрянці. Версія пісні «Ще не вмерла Україна», записана на Чернігівщині, не лишила байдужими лучан – публіка виконувала гімн стоячи, разом із музикантами.

Геральдичний вірш Тарасія Земки на славу князя Стефана Святополк-Четвертенського, написаний у 1626 році, лідер «Хореї Козацької» прокоментував, наголосивши, що у далекому 17-му столітті русини-українці не мали жодних комплексів щодо походження і прямої спадкоємності Київської та Волинсько-Галицької держави.

Наступний твір, який виконали музиканти гурту, написав майже на 100 років пізніше український державець Григорій Граб’янка. Його літопис розпочинається похвалою Богдану Хмельницькому та віршем на герб козака із мушкетом. Козак на гербі промовляє, що не хоче підкорятися нікому, окрім Бога на небі. Тарас Компаніченко відзначив, що наші хлопці на сході стоять в обороні, жертвуючи душу та тіло, аби «жодний вовк в овечій шкурі не вкрав жодної овечки з нашої національної отари». Отже, пісню присвятили нашим воїнам.Пролунала також композиція на слова Григорія Сковороди «De libertate», написана за часів занепаду Гетьманщини, ранньомодерної української держави, коли українські шляхетні роди ставали «підлими панами Халявськими, які не хочуть вчитися і воювати». Тоді до володаря душ української молоді зверталася краща, не здеградована українська еліта. Сковорода відповів епіграмою про те, що національна свобода – найцінніше, що є у народу і порівняно з нею всяке золото – ніщо, тільки полова і болото.

Під час «страшної української ночі» бездержавності виникла наступна пісня про козака, який воював у когортах чужих володарів.

Далі виконували твори з 20-го століття, зокрема пісню, яка вперше пролунала за гетьманства Павла Скоропадського у Київському оперному театрі «За рідний край». Марш січових стрільців «Весна» був написаний за часів, коли українська армія боролася, мов леви, у «трикутнику смерті» між денікінцями, більшовиками та поляками. Не в кабінетах, а в борні за свободу у криївці УПА на Львівщини написали марш «Україна» у 1944 році двоє задніпрянців Іван Багряний та Григорій Китастий. Виконали також пісні на вірші славетних українських поетів Василя Стуса та Василя Симоненка. Полеглим під Іловайськом у 2014 році присвятили вже сучасну композицію «Дума про Савур-Могилу». Останньою пролунала пісня «Киріє єлейсон» під гаслом «Бог та Україна».

Радник міського голови Ігор Поліщук привітав лучан із Днем Незалежності України та прийдешнім Днем міста. Він подякував усім, хто долучився до кобзарського віча, за автентичне українське мистецтво, яке подарували учасники, висловив подяку усім, хто розвиває кобзарське мистецтво на Волині. Гурту «Хорея Козацька», який вже вдруге цього року відвідує Луцьк, він подякував за унікальну екскурсію в історію України та за музику духовного піднесення, яке сьогодні таке необхідне українцям.Директор департаменту культури міськради Тетяна Гнатів зауважила, що тішиться, що Луцьк у таке свято збирає найкращих кобзарів країни і закликала подякувати гучними оплесками гостям, адже доки лунає голос бандури, буде Україна.Після цього подяки за участь у мистецькій акції та сувеніри учасникам вручили Ігор Поліщук та Тетяна Гнатів.По завершенні кобзарського віча розпочався мистецький проект «Україна понад усе», у якому взяли участь колективи Палацу культури міста Луцька.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---