«Відчуваю від людей неабияку підтримку»: військовий після ампутації ноги реабілітується в Луцьку

Євгенові Мілейку – 37 років. Військовослужбовець родом з Черкас. Після поранення, яке отримав у квітні цього року під Білогорівкою на Луганщині, йому ампутували ногу. Нині військовий очікує на протезування в одному з медзакладів на Волині.

Про обставини травмування, життя до повномасштабного вторгнення та підтримку, яку отримав після поранення, чоловік розповів Суспільному.

У мирному житті Євген Мілейко працював інженером-механіком – ремонтував технологічне обладнання. Обслуговував такі великі заводи, як-то «Азов», нафтопереробний завод, де потрібно було лагодити устаткування.

«Спочатку через те, що у мене є вища освіта, мені у військкоматі запропонували за спеціальністю служити. Згодився, на навчання поїхав до Житомира. Там був місяць, а потім командування сказало, що необхідно в другу частину їхати, там нестача людей», – говорить боєць.

Читати ще: «Вчився дихати, ковтати, жувати»: як боєць реабілітується у Луцьку

Так Євген потрапив в десантно-штурмові війська. Разом з побратимами утримував позиції під Білогорівкою на Луганщині. 22 квітня цього року отримав поранення.«Спочатку я отримав легкі поранення, бо дрон скинув гранати. Командир сказав, що необхідно вийти з «нуля» і видалити осколки, а потім повернутися назад на поле бою. Я погодився, але був побратим, який був більш поранений і мені було необхідно протягнути його 400 метрів», – пригадує боєць.

Під час цього Євген наступив на протипіхотну міну, йому відірвало ступню. Як розповідає, довелось півтора дня на позиції чекати евакуації. Медичну допомогу отримав із затримкою. Як наслідок, каже Євген, ампутація ступні та повторні ампутації гомілки та колінного суглоба.«Відчуття, що нога є і вона тремтить. Після поранення, я в першу чергу розповів батькові, він дуже засмутився, довго не міг прийти до тями, і я за нього став переживати більше, ніж він за мене. А дівчина одразу підтримала», – каже військовослужбовець.

Читати ще: «У мене перед очима трьох дострелили», – волинянин, який пережив жахи війни і полону

У Луцьку, говорить Євген, вчиться жити без ноги: бере участь в дружніх акціях, які організовує його побратим Євген Сивопляс. Чоловіки на вулицях міста закликають людей не соромитись спілкуватися із травмованими бійцями та воїнами з ампутацією. Каже, що відчуває від людей теж неабияку підтримку.

«Реакцію людей я не міг передбачити, але кожен четвертий підходив і питав, чи можна обняти. Це дуже додає сил», – говорить Євген.

Попереду в Євгена реабілітація та протезування. Каже, що спілкувався з роботодавцем своїм, він погодився повернути його на якусь легшу роботу. Планує й надалі займатися спортом, щоправда, не футболом, яким захоплювався до поранення.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---