Віктор ОЛІЙНИК: Мільйон доларів за коньяк мені більше не пропонували

Нардеп-волинянин від БЮТ Віктор Олійник зізнається, що напівкомічних парі, як у грудні 2007-го при голосуванні за кандидатуру Тимошенко на посаду Прем’єра, йому більше не пропонують. Біло-сердечний парламентарій пов’язує це з ефективною роботою уряду та коаліції. Водночас пан Олійник не може назвати коаліцію «міцною, як ніколи»...
– Вікторе Степановичу, чим відрізняється робота парламентарія від роботи депутата місцевої ради?
– Без сумніву, вона відрізняється дуже суттєво. Передусім, робота депутата ВР – це професійна робота депутата і політика. Виходячи з точки зору головних завдань парламентарія, це – закони (розробка законопроектів та внесення змін). Це – клопітка робота, яка потребує дуже багато часу. Можливо, навіть, і нових знань, адже, аби написати новий закон, потрібні, наприклад, юридичні знання. Зокрема я – не юрист, але в силу певних обставин мені прийшлося це вивчати. Частково самотужки доводилося вивчати ази законотворчості. Я подав кілька законопроектів, які підготував повністю. Разом із іншими депутатами підготував зміни до, по-моєму, чотирьох законопроектів. Якщо ж говорити з точки зору емоцій... Перебуваючи в сесійній залі, відчуваєш, що від твого дотику до кнопки «За», «Проти», «Утримався» вирішується доля України. Особливо під час фундаментальних питань, як, приміром, за Прем’єр-міністра чи бюджет.
– Чи справді у Верховній Раді одні мільйонери?
– Ні. Хочу запевнити, що в парламенті далеко не всі – мільйонери. От перед вами сидить людина, яка не є мільйонером. Ви можете в цьому пересвідчитися: вивчити мої біографічні дані, поїхати на батьківщину, подивитись, як живуть мої батьки. Я вже раз казав: не все у Верховній Раді купляється. Сьогодні є можливість, хоч і говорять про недосконалість партійної системи виборів, досягти чогось. Якщо людина своє бажання підкріплює реальними кроками, то може стати і народним депутатом. Для цього не обов’язково мати великі кишені чи багатих дідусів, бабусь, татусів.
Хоча, щиро кажучи, у ВР достатньо небідних людей. За оцінками експертів, є близько трьохсот нардепів, статки яких оцінюються понад 1 мільйон гривень чи доларів. Але депутати – теж люди. І їх стосунки поза стінами парламенту суттєво відрізняються від того, що ми бачимо з екранів телевізорів чи чуємо з радіоефіру. Я не скажу, що людські відносини переважають над політикою, але теж відіграють свою роль. Такого антагонізму, про який у людей складається враження, в тому числі раніше й у мене, нема.
– Депутатам часто дорікають, що вони, як піаністи, тиснуть кілька клавіш одночасно. Яка фракція цим найдужче зловживає?
– Із тієї інформації, яка нещодавно була в засобах масової інформації, про те, які депутати найбільше пропускають засідань, можна визначити, хто є «піаністом», як ви їх називаєте. Вам відомо, що депутати сидять по фракціях. І, у принципі, можна неозброєним оком побачити, що там – п’ятдесят чоловік, а там – сто. Тобто самі глядачі, на мою думку, можуть визначити, хто – «піаніст», а хто – ні. Щодо нашої фракції, то хочу запевнити, що на засіданнях присутня абсолютна більшість депутатів. Можливо, хтось буває відсутній... Щодо мене, то я намагаюся відвідати всі засідання Ради, і якщо пропустив – то одне-два з поважних причин.
– Як складаються стосунки з депутатами з інших фракцій, особливо із помаранчевими та біло-блакитними?
– Стосовно фракції «НУ», то у нас місця – поряд. Відносини – товариські, намагаємося з усіма співпрацювати. У нас бувають і спільні засідання фракцій, адже ми входимо до Демкоаліції. Часто трапляється, що законопроекти спільно розробляють депутати із обох фракцій. Тобто з абсолютною більшістю депутатів фракції «НУ» в нас стосунки, як із колегами по коаліції. Стосовно регіоналів, то в питаннях політичних чи економічних у нас часто абсолютно різні погляди. Але хочу відзначити, що в засіданнях комітетів ВРУ політики набагато менше, ніж у сесійній залі. Якщо ми розглядаємо якийсь законопроект, то насамперед зважаємо на його економічну та суспільну доцільність. Незалежно від того, чи лобіюють його якісь бізнесмени, ми передусім зважаємо на користь для України.
– Свого часу під час однієї із прес-конференцій ви розповіли, що могли при голосуванні за кандидатуру Тимошенко на посаду Прем’єра на спір виграти мільйон доларів за пляшку коньяку. Чи не було нових подібних пропозицій?
– Не було... Але тоді – так, пам’ятаю, як про цю річ розповідав. Це було під час найважливішого голосування на початку роботи нової ВР – за кандидатуру Прем’єр-міністра. Тоді багато хто не вірив, що можлива коаліція, але вона таки відбулася. Сьогодні у подібні речі, думаю, більше ніхто не захоче грати, адже Прем’єр і коаліція довели, що працюють результативно. Це підтвердила і позачергова сесія, хоч за бюджет голосувала не тільки коаліція. Але ця сесія засвідчила, що дієвий парламент і, відповідно, коаліція.
– Політологи говорять, що БЮТ і НУНС можуть швидше довіряти Регіонам, аніж одне одному...
– На цю репліку я скажу лише одну річ, якою, переконаний, і повинна бути відповідь. Із абсолютною більшістю, не скажу з усіма, членами партії НСНУ у нас відносини теплі, дружні, як із членами однієї коаліції. От що я можу сказати власне на це. Тобто, людською мовою – якби не кілька депутатів із НУНС, я міг би сказати, що коаліція міцна, як ніколи. На жаль, такий виняток є, і я цього не можу сказати.
– Але коаліція – це і є більшість.
– Так. Коаліція є більшістю, з формальної точки зору. Але якщо і далі дивитися з формальної точки зору, то більшість погодиться, що коаліція існує. Адже коли вона створювалася, були всі потрібні документи. Але є інше питання. Коли хтось хоче зламати коаліцію, то мусить зробити крок, про який говорять усі. У фракції, яка хоче вийти з коаліції, має бути голосування більшістю за такий крок. Тобто якщо взяти фракцію «НУ», то за це мають проголосувати 37 депутатів і, можливо, підтвердити свою позицію письмово.
– Волинські помаранчеві нардепи – Микола Мартиненко та Володимир Карпук – вони ближчі до БЮТ чи «ЄЦ»?
– По-моєму, це питання слід адресувати цим депутатам. Мені важко судити, до якої політичної сили вони ближчі. Але, хочу підкреслити, я не вважаю, що ці депутати серед числа противників коаліції.
– Зараз укотре відбувається ескалація протистояння Президента і Прем’єра. Чи не очікують нардепи нових виборів?
– Є неписаний закон у політиці – вибори починаються наступного дня після чергових виборів. Про позачергові вибори можна говорити будь-коли – і 1 жовтня 2007 року, і 1 серпня 2008 року, і сьогодні. Сьогодні більшість юристів сходяться на даті 30 вересня. Якщо тоді з’явиться одна з трьох умов, які дозволяють розпустити парламент, то у Президента буде шанс це зробити. Але я до цих заяв ставлюся і скептично, і всерйоз. Скептично – бо розпускати можна в будь-який момент. А серйозно – то Президент це може зробити, якщо у нього буде бажання. Хоча я сумніваюся, що така охота буде у глави держави, швидше – в керівника Секретаріату. Але, певен, в основних політичних гравців немає бажання розпускати Верховну Раду. Зараз усі вже починають готуватися до президентських виборів, тому взимку або навесні нових парламентських виборів народ не сприйме. Тим більше, що, згідно з соцопитуваннями, БЮТ зараз переважає над ПР, яка є, умовно кажучи, переслідувачем. Тоді як перед виборами 2007 року ситуація була протилежна.
Всі проблеми, які були в уряду в першій половині року – й інфляція, і доля врожаю – сьогодні успішно подолані. Щойно прийшла інформація, що одна із міжнародних агенцій піднімає прогноз зростання ВВП в Україні із 5,6% до 6,4%. Це означає, що в українській економіці домінують позитивні тенденції, і головне, за що нас критикували – інфляція – сьогодні вже подолана. Зібраний прекрасний урожай – це ще одна підстава говорити, що нового вибуху інфляції восени не буде.
– На одному із засідань Кабміну пролунала інформація, що керівників областей, де в серпні спостерігатиметься інфляція, звільнятимуть. Які шанси у глави Волинської ОДА Миколи Романюка лишитися на посту?
– Наскільки я володію статистичною інформацією, ситуація з цінами на Волині – стабільна. Тому, на мою думку, у пана Романюка є всі підстави і надалі лишатися на посту.
– У ВР ви працюєте в Комітеті, який займається вирішенням природоохоронних питань...
– Окрім того, я очолюю Підкомітет з питань соціального захисту чорнобильців. Тому більшість питань, якими я займаюся, стосуються соцзахисту, розробка нового «чорнобильського» законодавства, внесення змін до чинних законів. Оскільки зараз фактично вже розпочинається новий бюджетний процес, то на часі питання розподілу коштів, адже тих 6 мільярдів гривень, які виділені цьогоріч, мало. Але тут потрібно ставити питання ефективного використання коштів.
– Чи налагоджена співпраця з управлінням соцзахисту Волинської ОДА?
– Так. Ми спілкуємося, і зустрічалися не один, і не два рази. Намагаємося й допомагати одне одному: Володимир Кец мені, наприклад, статистичною інформацією про ситуацію із виплатами на Волині, а я йому – на рівні міністерств.
– Наразі ведеться інтенсифікація робіт стосовно видобування міді в Ратнівському районі. Чи вплине це на екологічний баланс?
– Сьогодні про це ведеться лише мова. На жаль, до конкретних серйозних речей ще не доходить. Пам’ятаєте, минулого року говорилося про інвестиції, називалися цифри 50 мільйонів, потім – 300 мільйонів, та змін поки не сталося. Не зовсім так, як хотілося, працює спільна компанія «УкрПолМідь». Щодо довкілля, то геологорозвідувальні роботи мають вестися по всій Україні. Ми повинні знати, по чому ходять лучани, чи володимир-волинці, чи ратнівчани. А от щодо промислового видобування... Якщо це почнеться, то, швидше від усього, закритим способом, у шахтах. Тут свою думку повинні сказати три інституції, насамперед – громадськість. Але громада свою думку сформулює за матеріалами, які підготують екологи та експерти. А третя сторона – це, безумовно, влада. Лише тоді можливе втілення в життя процесу промислового видобування міді на цих територіях. Якщо там справді будуть такі поклади, про які йшла мова – заледве не найбільші у світі, то Волинь може стати другим Техасом. Але це – перспектива не одного року.
– Тобто долю промислового видобування міді повинен вирішити місцевий референдум?
– Можна і в такій формі. Щоб отримати всі дозволи, потрібна згода територіальної громади. Сьогодні це робиться через згоду сільських рад і районної ради.
– Коли в Білорусі хотіли неподалік волинського кордону створити глиняні кар’єри, у нас лунали протести. Чи не займе Білорусь аналогічну позицію стосовно ратнівської міді?
– Мені важко щось казати з цього приводу, бо ми ще не дійшли до якогось серйозного етапу розгляду цього питання. Поки, нагадаю, ведуться геологорозвідувальні роботи.
– Свого часу ви були головою волинського осередку «Батьківщини» та лідером фракції БЮТ в облраді. Наразі ці вакансії зайняли Анатолій Грицюк та Олександр Свирида. Чи справляються вони зі своїми обов’язками?
– Я думаю, що справляються. У нас в області працює потужна партійна організація, партійний осередок, який зараз працює в кожному районі, в кожній райраді. Те саме стосується і фракції в обласній раді. Вона працює цілеспрямовано і чітко. Зараз жодне питання в обласній раді без нашої фракції не вирішується.
– Нещодавно розгорівся і вже згас «крайслерний» скандал навколо голови Волинської облради...
– Важко щось сказати... Наскільки мені відомо, торік голова ОДА придбав новий автомобіль, а голова облради кошти, виділені для автівки, спрямував на придбання карет швидкої допомоги. А цього року – придбали автомобіль.
– Цей скандал виник із легкої руки представника «ЄЦ» Ігоря Гузя. На вашу думку, це вказівка з Києва чи місцева ініціатива?
– Це питання, мабуть, не до мене, а представників «ЄЦ».
– Учора у блозі на «Волинських Новинах» голова Волинського відділення КВУ Юрій Кресак відніс вас до кола нардепів, які найбільше прогулюють сесії...
– Це абсолютно не так, я скажу, може, навіть жорстко – це абсолютна брехня. Я цілковито не згоден із висловленою на сторінках цього блоґу позицією. На жаль, я не можу сказати стосовно інших депутатів на 100%, але, наскільки мені відомо, мої колеги по фракції не пропускали стільки, як там написано. Можу запевнити, що в мене якщо і були пропуски, то один-два. Тому ця інформація – не правильна. Тож я зроблю все, аби довести це панові Кресаку.
Коли критикують, то я, як нормальна людина, до цього ставлюся спокійно, навіть коли жорстко критикують. Це правильно, коли є підстава. Вони (фахівці ВВ КВУ – авт.) могли помилитися, адже Олійник у Верховній Раді не один.
– Раніше у ВРУ існувала депутатська група волинян. Чи працює вона зараз?
– Так, вона існує. До неї входять не лише депутати з БЮТ, а всі депутати, які мають якийсь стосунок до Волині. Окрім депутатів-волинян, це – і Адам Мартинюк, і Ярослав Федорчук та інші. Група працює, проводить засідання, були зустрічі з Волинським братством. Ми разом із керівництвом області вирішуємо, як лобіювати в хорошому розумінні слова інтереси Волині на загальнодержавному рівні.
– Ви можете назвати конкретні приклади такого позитивного лобі?
– Коли траплялися стихійні лиха, були неодноразові звернення всіх волинян до Кабінету Міністрів щодо вирішення питання матеріального забезпечення у зв’язку з тими проблемами, які наробила стихія на Волині. Зокрема, на мою думку, ми ще раз звернемося по тих проблемах, які наробила стихія на Горохівщині. Там, здається, було виділено 10 чи 12 мільйонів гривень, але ці кошти підкуть переважно на відшкодування витрат сільгосппідприємств. Але так само витрат зазнали й індивідуальні господарства. Сьогодні в Кабміні є звернення ОДА про відшкодування більш ніж двох мільйонів гривень збитків, які зазнали індивідуальні господарства. Однак мені ще невідомо, чи є з цього приводу позитивне рішення.
Розмовляв Мирослав ВАТАЩУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---