«Він так мріяв про той будинок». Розповідь вдови бійця з Волині

34-річна Анна Циплюк з села Городище Луцького району – вдова Олександра Вдовича, бійця 53-го батальйону 100-ї окремої бригади тероборони. Її чоловік був командиром відділення стрілецького взводу, загинув 23 січня цього року біля села Діброва Луганської області.

Суспільному Анна Циплюк розповіла: після цього бойового чергування коханий мав їхати додому у відпустку.

«Сашко пішов не у свою зміну з двох причин: до побратима приїхала дружина і щоб швидше потрапити додому. Дрон навів мінометний обстріл, він отримав поранення в голову. Приїхав тоді, коли мав приїхати, тільки не так», – каже жінка.Вдова пригадує: зранку в перший день повномасштабного вторгнення Олександр пішов до військкомату, а вона – волонтерити.

Читати ще: «Це була його мрія – літати. І зараз моя дитина в небі». Історія волинянки, у якої війна забрала чоловіка й сина

Нині Анна Циплюк – волонтерка руху «Меценати для солдата» та проєкту «Діти небесного легіону», який опікується дітьми загиблих військових. У жінки є дві доньки від першого шлюбу, її перший чоловік був учасником АТО, загинув у ДТП.«З повномасштабною війною мені здавалося, що якщо допомагатиму, я не буду мати тієї втрати. Не вберегла, не захистила», – зітхає вдова.

Анна Циплюк розповіла: познайомилася з Олександром Вдовичем у липні 2017 року під час спільних чергувань «Самооборони Волині» нічним Луцьком, згодом почали жити разом. Пара встигла одружитися у травні 2022 року. Весілля, каже Анна, планували уже після перемоги.«Було багато моментів – цікавих, класних. На жаль, було. Мені досі не віриться. Я почала вишивати рушник, який нам мала простелити на щасливу дорогу в шлюбі мама мого Сашка. Тепер вишиваю йому в останній подарунок на хрест», – зізнається жінка.Читати ще: «У мене дві Марії»: історія воїна з Ковеля очима коханої дружини

Торік влітку у селі біля Луцька Анна й Олександр придбали власний будинок, про який довго мріяли. Але війна, каже жінка, усе зруйнувала.«Пів року, як купили будинок, в якому мало оселитися щастя. Він стільки всього собі напланував, що навіть я не знаю його планів. Мені досі здається, що я буду мити посуд, а Сашко зайде у ворота. Він так мріяв про той будинок... На жаль, тільки 10 днів він в ньому був», – каже Анна.

Волинянка зізнається: важко переживає втрату Олександра. Тому зараз тимчасово відійшла від волонтерських справ.

«Я знаю, що мені не дадуть опустити руки: ні Руслан Теліпський, ні друзі, ні інші дівчата. Вже мені всі пишуть: ти нам потрібна. Але я дала собі час відпочити. Напевно, тепер моєю реабілітацією буде наш будинок», – додає вдова і волонтерка Анна Циплюк.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---