Волинянка про брата-«беркутівця» на Майдані: у нього є душа і серце

Сьогодні я не на Майдані. Сьогодні я працюю, як звично, за своїм робочим столом. Тому ось ці рядки - моя сповідь. Не зі столиці, не з Майдану, а зі звичайної поліської глибинки, де також живуть маленькі українці зі щирими серцями, інформує «Волинь-нова».

«Хіба у нас звичайна людина може сподіватись на захист із боку держави? Сьогодні частіше думають, як захиститись від самої держави…», - такі слова на своїй сторінці у «Твіттері» залишив лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук. І це правда сьогодення. Бо до столиці звідусіль з’їхалися не через партійні переконання - люди просто втомилися боятись, вони хочуть жити в стабільній країні. Кровопролитна розправа над мирними студентами лише розпалила національний гнів. Людей, як сміття, викидали з Майдану. Чому ж влада воює з власним народом, який його обрав і годує?! Чому вона не чує його болю?! Для маленьких українців - це боротьба за людську гідність, за моральні цінності, за краще завтра.

Виникає логічне запитання: хто ж переможе? Той, хто мерзне на Майдані за цінності, чи той, хто продає свій голос за 200 гривень? Невже наша совість стільки коштує? Часто доводиться чути: «Я підтримуватиму тих, хто більше заплатить. Мені потрібно жити і годувати сім’ю». Але невже гадаєте, що ця мізерна сотня врятує вас від скрути?! Невже вважаєте, що діти та внуки пишатимуться вашим вчинком?!

У тому, що відбувається в нашій державі, винні ми самі, адже продаємося за копійки. Самі робимо з себе рабів у вільній країні, а потім шукаємо винних. Я ж хочу одного: щоб влада з повагою ставилася до своїх громадян, хочу бути вільною серед вільних. Я радію, коли бачу, як люди до пунктів харчування приносять продукти, закрутки, до місць обігріву - теплі зимові речі. А дівчата з великими червоними хрестами на білих халатах безкоштовно видають ліки проти грипу, застуди, нежитю… Коли ви ще бачили сильнішу Україну?! І водночас журюся. Бо серед тих молодих парубків, які стоять на Майдані по той бік барикад, за металевою огорожею, і мій брат.

Я не знаю, що відчуває він зараз, у цю хвилину. Та знаю напевно: у нього, як і у всіх хлопців із міліційними щитами, теж є душа і серце. Вони не звірі, як дехто вважає. Вони - наші родичі, друзі, знайомі, брати, сини. А на протестному Майдані стоїть ще один мій брат… Пригадую епізод із телеекрана. На сцену перед майданівцями вийшов скромний сільський чоловік і впав на коліна. Люди здивовано завмерли. Виявляється, його син служить у тому самому спеціальному підрозділі «Беркут». Згорьований батько зі сльозами на очах просив вибачення за сина.

А скільки отих матерів та батьків із пошматованими серцями щовечора переглядають новини з Майдану із молитвою: «Господи! Бережи наших дітей: і тих, що стоять на Майдані, і тих, що по інший бік»? Волю не можна вбити. Її не можна знищити. І певно, за останнє століття українці ще ніколи так не чекали світанку, як сьогодні. А тому молюсь за Майдан. За справжніх патріотів нашої країни», йдеться у листі Людмили Власюк з селища міського типу Маневичі.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---