Волинська баяністка: «Музика – повелителька всіх моїх думок та вчинків»

Талановита баяністка Люба Гусак із Цуманя Ківерцівського району отримала новий інструмент від Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», йдеться на сайті Фонду.

Дівчина навчається у Волинському державному училищі культури і мистецтв імені Стравінського. Вона вже 9 років грає на баяні. І це заняття їй до вподоби.Люба пригадує – спочатку було важко та вона розуміла, що потрібно більше уваги звертати на техніку, розвивати її, бо техніка – то головне. Спочатку було шліфування майстерності, заняття по 3-4 години, потім – конкурси. Дівчина не прагнула змагатись, їй просто подобалося грати. Уперше взяти участь у конкурсі запропонував викладач Олександр Прокапало.

«Коли оголошували призові місця, сказали спочатку треті місця, потім другі, я вже розхвилювалася, думаю – все, нічого не зайняла, вчитель засмутиться. Коли почула, що в мене найвищий бал – розгубилася, не знала, що робити, куди виходити», – пригадує дівчина.Любині пальці – велика цінність, скарб. З їхньою допомогою вона долає шлях до успіху, до перемог, але ці пальці так само вправно можуть виконувати й будь-яку хатню роботу, у господарстві. Та все ж музика стала для дівчини повелителькою всіх думок, дій, вчинків.Баян – не зовсім звичний інструмент в дівочих руках. Тут грають роль вага і габарити інструмента. Люба переросла в майстерності ті інструменти, на яких грала. Дівчина каже, що зараз усі п’єси пишуться для п’ятирядних баянів, а їй доводилося брати участь в конкурсах з трьохрядним.

Мама Люби, Наталія, зверталася у різні фонди та організації, просила допомогти придбати баян. Багато хто обіцяв, але коли чули, яка його вартість, то замовкали і ці обіцянки так і залишилися обіцянками. Інструмент, якого вимагав Любин талант, на жаль, не виготовить жоден завод. У західній Європі баяни не виготовляють, в Україні майстрів – одиниці. Через те і вартість для багатодітної родини просто таки захмарна. Але мрія не полишала ні Люби, ні її батьків.

«Коли Фонд Ігоря Палиці став працювати по всій області, я звернулася до них за допомогою. Тиждень після цього у наше селище з робочою зустріччю приїхав Ігор Палиця. Голова нашої селищної ради підвів мене до Ігоря Петровича, розказав про нашу проблему. Він, без запинки, сказав: «Баян буде». Таку відповідь я неодноразово чула від інших, тому особливих надій не покладала», – пригадує пані Наталія.

Ще більше подивувало Наталію, що відповідь із Фонду «Тільки разом» надійшла дуже швидко. І непросто відповідь, а інструмент ручної роботи із 5 регістрами, унікальними, індивідуально налаштованими голосами.Наталя завжди дуже хотіла, щоб її дитина навчалася гри на фортепіано, але доля розпорядилася інакше.

«Ми планували двох діток віддати до музичної школи у клас фортепіано. Привели на вступні випробування, нам сказали, що, на жаль, на фортепіано можуть взяти тільки одну дитину. Так як старша донька вже ходила в 4 клас, віддали її, – пригадує мама юної баяністки. – Пішла я з доньками до директора писати заяву на вступ дитини. Доки писала, Люба сиділа в куточку. Викладач Олександр Миколайович звернув на неї увагу та й питає чи не хоче в музичну школу.

Вона каже: “Хочу, тільки місця немає”. Коли він запропонував їй вчитися гри на баяні, вона погодилася. Вже з нульового класу Люба грала в загальному оркестрі зі всіма баяністами».

Музика і пісня у родині Гусаків завжди була на чільному місці. Мама Наталії Гусак була завклубом, вона теж грала на баяні. У Любиного тата любов до музики також привита з дитинства. Він захоплювався музичними інструментами. І хоча він музикант-аматор, адже не має музичної освіти, проте вміє грати на усіх музичних інструментах.

«Добереться до баяна – грає на баяні, попадеться десь йому гітара – на гітарі і так далі. Не професійно, але слух має хороший. В якійсь мірі ота любов до пісні, до музики поєднала нас», – розповідає Наталія Гусак про свого чоловіка.

У сім’ї Гусаків шестеро дітей. Усі вони мають потяг до музики. Батьки вважають, що нехтувати тим, чим наділив Бог – злочин. Нехай у когось більше таланту і наполегливості, у когось менше, але, на їхню думку, шанс розвиватися повинен бути у кожного. Жінка каже, що у вихованні дітей акцентує увагу на тому, щоб вони не відчували у своєму житті якогось браку від того, що ростуть у багатодітній сім’ї.Життя у багатодітній сім’ї – особливе. Тут, як ніде, відчуваєш підтримку і залежність від інших. Бо ж родина, як механізм, в якому кожне коліщатко важливе. Цей механізм працює чітко, злагоджено, доки у ньому панує все та ж гармонія, взаєморозуміння.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---