USD 39.40 39.75
  • USD 39.40 39.75
  • EUR 39.60 40.00
  • PLN 9.75 9.90

Волинську землю визволяв 23-річний пілот із понад тисячею годин нальоту

21 Листопада 2015 19:00
На одному з авіаційних форумів під фотографією гвардії капітана Василя Сенатора один з користувачів залишив коментар: «Единственный нормальный Сенатор в мире!».

Так, у черговій публікації рубрики «Волинь не забуває» йтиметься про Героя-українця, земляка славетного Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка, Героя Радянського Союзу, гвардії капітана Василя Трохимовича Сенатора. Волинська земля стала пухом для відважного Героя, який міг би прожити довге і щасливе життя. Проте він загинув трагічно і безглуздо.



Василь Сенатор народився в Смілі Черкаської області.

У 1938 році Василя призвали до лав Червоної Армії і направили на навчання до легендарної Харківської військової авіаційної школи пілотів, яка, до слова, існує і сьогодні (докладніше тут). Під час навчання парубок опанував фах штурмана. По закінченню вишу його відправили для продовження служби у 98-ий бомбардувальний авіаполк дальньої дії.



Виконувати бойові завдання Сенатор почав з першого дня війни. Неодноразово брав участь у бомбардуваннях німецьких міст в глибокому тилу ворога. У березні 1942 року 98-ий бомбардувальний авіаполк дальньої дії, в якому служив Василь, переформовують, і чоловік стає 752-им бомбардувальним авіаполком дальньої дії.

За станом на вересень 1942 року старший лейтенант Сенатор здійснив 138 бойових вильотів, з них – 90 вночі. Шість разів літав в глибокий тил ворога на бомбардування Кьонігсберга, Данцига, Варшави, Будапешта і навіть самого лігва нацистів – Берліна. Також відзначився особливою влучністю при бомбардуванні скупчень ворожих залізничних ешелонів та автотранспорту у російських містах Ржев та Вязьма, а також у білоруській Орші.

У березні 1943 року авіаполк, в якому служив хоробрий український бомбардир, знову переформували. Він став 10-им гвардійським Сталінградським Червонопрапорним бомбардувальним авіаполком дальньої дії 3-ої гвардійської Дніпропетровської авіадивізії 3-го гвардійського Сталінградського авіакорпусу Авіації Дальньої Дії. Сам Сенатор того ж року отримав звання гвардії капітана та обійняв посаду штурмана ланки бомбардувальників.



За станом на серпень 1943 року, гвардії капітан Сенатор у складі екіпажу дальнього бомбардувальника Іл-4 (ДБ-3Ф), командиром якого був українець з Луганська, Герой Радянського Союзу, гвардії капітан Феодосій Карпович Паращенко, здійснив 331 бойовий виліт на бомбардування військово-промислових центрів у глибокому тилу противника, з них понад 200 – вночі.

П’ять вильотів він здійснив безпосередньо на бомбардування крупних німецьких міст – Данцига, Тільзіта, Інстербурга та Кьонігсберга.

Загальний наліт Василя Сенатора, за станом на серпень 1943 року, склав 1016 годин у повітрі, з них 680 – вночі. За ці подвиги Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 18-го вересня 1943 року гвардії капітана Сенатора Василя Трохимовича нагородили найвищою державною нагородою – званням Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (медаль № 1738).

На фото нижче – унікальні скани нагородних документів з Центрального Архіву Міністерства Оборони в місті Подольськ Московської області, в яких вказано про присвоєння гвардії капітану Сенатору звання Героя Радянського Союзу.



Фронт невпинно просувався на захід. Радянські війська нещадно тіснили ворога, який після однієї з переламних битв 1943 року – битві на Курській Дузі – панічно відступав. Громили з’єднання Вермахту на Волині також і екіпажі бомбардувальників зі складу 10-го гвардійського бомбардувального авіаполку дальньої дії. Серед них був і екіпаж, в складі якого був і штурман, гвардії капітан Василь Сенатор.



Після успішно проведеної навесні та влітку 1944 року Поліської наступальної операції радянські війська форсували річку Західний Буг і почали героїчне звільнення Польщі. Звільнені Волинська та Рівненська області стали відтоді тиловими. На один з аеродромів на Поліссі і передислокувався 10-ий гвардійський бомбардувальний авіаполк дальньої дії, звідки його екіпажі продовжували наносити нищивні удари по позиціям гітлерівців вже на території Польщі. Разом з іншими льотчиками полку прибув на Полісся і Василь Сенатор.



Василя Сенатора згадує на сторінках своєї книги мемуарів «В грозовом небе» його однополчанин, Герой Радянського Союзу, штурман, гвардії капітан Микола Олександрович Гунбін. Ось кілька цитат з цієї книги у розділах «Конец войны» та підзаголовках цього розділу «Оглянемся назад», «Боевая дружба» та «Двадцать девять героев»:

«Не забудутся имена погибших товарищей. Это штурманы Василий Сенатор… …Светлую память о наших боевых товарищах, отдавших жизнь за Родину, мы храним в своих сердцах».

«У штурманов полка Леонтия Глущенко, Василия Сенатора, Федора Василенко, Василия Сенько, Михаила Минченко, Алексея Кота, Николая Козьякова и других умение водить самолет, выполнять сложнейшие задания по отысканию целей и их поражению доходило до совершенства».

«В начале войны мы оказались с ним (Герой Радянського Союзу, гвардії капітан Феодосій Карпович Паращенко, льотчик, командир екіпажу, в якому літав Василь Сенатор – авт.) в одном звене, а потом долгое время были в одной эскадрилье. Летал он почти всю войну со штурманом Василием Сенатором, опытным и смелым офицером, любившим, правда, выпить лишнее, на что Паращенко мне, штурману эскадрильи, бывало, жаловался. Но все это были житейские мелочи. Главное — героизм, который отличал все их боевые вылеты. В одном из полетов они были сбиты, но сумели остаться живыми».

«Феодосий Паращенко и Василий Сенатор в 1943 году стали Героями Советского Союза и с еще большим упорством продолжали громить гитлеровских оккупантов. Осенью 1944 года Василий Сенатор погиб. Погиб от нелепой случайности».



Він загинув 29-го вересня 1944 року. Загинув трагічно і безглуздо. Після успішного виконання чергового бойового завдання ввечері льотчики полку знімали стрес за допомогою «фронтових ста грамів». Ясна річ, що ста грамами справа не закінчилась. Постійну нервову напругу від запеклих боїв могли, і то далеко не повністю, зняти лише великі дози оковитої. Так було і цього вечора. Між Василем і одним з його товаришів по службі штурманом Михайлом Мінченком виникла словесна перепалка. Ніхто з льотчиків не звернув на це уваги, адже нерви є нерви, мовляв, покричать і заспокояться. Аж раптом словесна перепалка переросла в бійку. Поки офіцери, які вже були добряче напідпитку, зрозуміли, що до чого і зреагували, було пізно. Мінченко вихопив з кобури на поясі табельний пістолет ТТ і вистрілив у Василя. Куля увійшла точно в серце, смерть була миттєвою. Українському Герою було лише 23 роки. Збереглась остання прижиттєва фотографія Василя Сенатора. На ній він хвацько підкурює цигарку і дивиться кудись вбік з ледь помітною лукавою посмішкою.



Немає точних даних відносно місця вбивства Василя Сенатора. В більшості джерел вказують село Шепетин Дубнівського району Рівненської області. В деяких джерелах село Шепетин позначають як населений пункт Волинської області, хоча на території сучасної Волинської області такого населеного пункту немає. Є також джерела, в яких вказують, що Мінченко вбив Сенатора в селі Смига Дубнівського району Рівненської області. А в книзі волинських краєзнавців Ігоря Пасюка та Сергія Яровенка «Золоті Зірки Волині» місцем вбивства українського Героя автори зазначають село Шепель Луцького району.



Якби там не було, поховали Героя в Луцьку на Меморіальному Комплексі Вічної Слави по проспекту Перемоги. Поховали на Алеї Героїв Радянського Союзу біля монумента Пораненому Солдату поруч з іншими Героями Радянського Союзу, які віддали своє життя за свободу нашого рідного краю. Над могилою Героя встановлена відповідна могильна плита.



Лучани віддали данину хороброму штурману. Ім’я Героя Радянського Союзу Василя Сенатора носить одна з вулиць Луцька в Центральному районі міста. Також пам’ятний знак Герою встановлений на Стелі Героїв Радянського Союзу на вулиці Шопена.



Данину Герою віддали і на Харківщині. У 2009 році випускники легендарної Харківської військової авіаційної школи пілотів, де навчався Герой, заклали в Чугуєві Харківської області, де знаходиться навчальний аеродром училища, Алею Героїв. На одній з меморіальних плит викарбуване також ім’я хороброго захисника нашої рідної землі – гвардії капітана Василя Сенатора.



Вшанували Сенатора і мешканці його рідного міста Сміла на Черкащині. Ім’я славетного штурмана носить загальноосвітня школа №14 у Смілі, в якій він навчався. Також ім’ям Героя назвали одну з вулиць Сміли. На ній встановили відповідний пам’ятний знак.



Пам’ять Героя вшанували також і у «столиці» української Дальньої Авіації. У Полтаві аж до початку 2000-их років дислокувався один з найбоєздатніших авіаполків Дальньої Авіації, а також штаб авіадивізії, яка включала в себе полки Дальньої Авіації, дислоковані на аеродромах в Полтаві, Прилуках і Стрию. На честь мужніх авіаторів-дальників, які загинули під час Другої Світової війни, у місті встановили монумент. Він являє собою стелу з встановленим на ній макетом стратегічного ракетоносця Ту-22М2, Вічний Вогонь і дві меморіальні дошки з прізвищами та ініціалами Героїв. Серед інших прізвищ на одній з дошок викарбувані також прізвище та ініціали героя сьогоднішньої публікації – Героя Радянського Союзу, українця, гвардії капітана Василя Трохимовича Сенатора.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 7
Волиняка Показати IP 22 Листопада 2015 03:04
Про Талашко Володимира Дмитровича розкажіть, гугліть покємони, гугліть
Sieger до Волиняка Показати IP 22 Листопада 2015 15:50
І до чого тут Талашко? Ну народився він на Волині, а яким боком він відноситься до Героїв Великої Вітчизняної Війни, якщо він народився у 1946 році?
макс Показати IP 22 Листопада 2015 09:51
Були люди..... Вічна їм слава і память...
Анонім Показати IP 22 Листопада 2015 12:24
В усі часи були свої Парасюки. Герої, герої, а потім проявляють себе зовсім не так, як потрібно...
ІГОР Показати IP 22 Листопада 2015 21:20
ДЯКУЮ.ШИРШЕ ДІЗНАВСЯ ПРО БОЙОВИЙ ШЛЯХ ГЕРОЯ....АЛЕ ЯКА БЕЗГЛУЗДА СМЕРТЬ.
ОЛЕГ Показати IP 22 Листопада 2015 21:29
А ЯКЕ ПОКАРАННЯ ПОНІС ВБИВЦЯ СЕНАТОРА МІНЧЕНКО7 ЩОСЬ ПРО ЦЕ ВІДОМО7 ЧИ ЗАМЯЛИ ТОДІ СПРАВУ ВИЩІ КОМАНДИРИ....
Автор до ОЛЕГ Показати IP 23 Листопада 2015 07:08
Про це інформацію ніде не знайшов. Подальша доля Мінченка невідома, проаналізував багато літератури в Інтернеті. Згадок про нього мало, бо він не мав якихось високих нагород. У військових мемуарах його однополчан, написаних ще у радянські часи, Мінченко згадується лише до епізоду з вбивством Сенатора. Далі він ніби взагалі перестає існувати. Його ім'я зазвичай згадується в контексті імені Василя Сенатора, проте навіть епізод з вбивством у своїх мемуарах ветерани не згадують. Це вже інформація з документів, а не з мемуарів. В кількох не дуже авторитетних джерелах вказують, що Сенатор загинув від рук бійців УПА. Скоріше за все, командування справу зам'яло, переклавши провину на них, а всім іншим наказало забути про реальні події.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus