Вражаючі фото загиблих повстанців: на Волині хочуть створити музей визвольних змагань

Понівечені тіла загиблих, але незламних повстанців, світлини з вишколів вояків УПА та фотопортрети борців за волю України: понад сотню світлин-документів пошуково-агентурної роботи МГБ, вперше показали лучанам.

Презентація фотоархіву – картотеки членів ОУН-УПА, яка знаходилася свого часу в управлінні КГБ у Волинській області, відбулася 8 лютого у приміщенні Волинського краєзнавчого музею. Ці матеріали повинні у майбутньому стати частиною музею національно-визвольних змагань на Волині.

Як розповів історик, краєзнавець Сергій Годлевський, раніше він знав, що такий фотоархів десь «ходить» Луцьком. Його походження – колишній КДБ, а якщо говорити про період, коли світлини були зроблені – МГБ. Найдавніша зі світлин, які вдалося ідентифікувати, датується 1923 роком, останні фото – 1953-55 років. Частину архіву становлять так звані звіти, або картотека зліквідованих членів ОУН-УПА. Приблизно 30% фотографій ідентифіковані – є прізвища та імена осіб, а левова частина архіву – фото для ідентифікації. Ці фото вилучалися із родин, приватних фотоальбомів. Історик зізнався, що йому складно сказати, як ці світлини могли потрапити у місто, але, на його думку, на зорі незалежності України, коли підчищали аналітичні та агентурні документи в КДБ, здійснювалася ліквідація цієї картотеки. Хтось зібрав фото і зберіг їх, а нині завдяки нардепу Ігорю Гузю та Андрію Разумовському історику вдалося їх придбати.

Представили 144 світлини, які Сергій Годлевський хоче передати у майбутній музей національно-визвольних змагань на території Волині. Є декілька пропозицій щодо того, де такий музей міг би розташовуватися. Перша – це сумнозвісне приміщення Луцької в’язниці, друга – приміщення, що зараз не використовується на території музею збройних сил, отже, можна розглядати різні варіанти. Історик зауважив, що йому сумно, що на Волині, де народилася УПА, немає відповідного музею.

Окрім презентованих світлин, експонатом цього музею може стати справжня реліквія – червоно-чорний прапор, пошитий у 1942 році. Його пошила з трьох клаптиків зв’язкова УПА на псевдо Орися з села Вовчицьк Маневицького району. Це – бойовий прапор командира сотні з цього села Кирила Максимчука на псевдо Стріла. Заслуги легендарного командира приписували радянським партизанам – йшлося про знищені німецькі ешелони, що йшли на схід. Прапор перед загибеллю Орися передала подрузі, яка його десятиліттями переховувала і вже у 2002 році передала братству ветеранів ОУН-УПА.

Подібні експонати, з його слів, потрібно збирати, адже час летить невблаганно і ветеранів ОУН-УПА, які брали участь у боротьбі, лишилося дуже мало, щороку меншає свідків тих подій, які вже людьми вельми поважного віку – ці носії правди ще можуть допомогти просвітити сучасників. Напевно, всі фото, не будуть ідентифіковані, але вони тепер будуть доступні науковцям та громаді. У першому стенді представлена найстрашніша частина фонду – фото зліквідованих членів ОУН-УПА.

Попри те, що наразі колекція світлин є власністю Сергія Годлевського, він наголосив, що вони повинні стати у майбутньому фондом музею національно-визвольних змагань на Волині. Оскільки від часу фотографії втрачають якість, він планує їх відвезти у Львів для спеціальної обробки. Зразком майбутнього музею для краєзнавця є музей Варшавського повстання – сучасний, мультимедійний центр, який є легко доступний, куди приходять діти. Але у будь-якому музею, попри всю мультимедійність ніхто не може замінити оригінальних експонатів, а презентовані фото – оригінали на рівні особистих речей, адже це картотека МГБ, за якою ідентифікували, страчували, судили українських повстанців.

Він відзначив, що історію України раніше постійно подавали у вигляді «як би вона не образила когось». Внаслідок цього маємо трагічну ситуацію нині – після того, як українцям нав’язували думку про братній народ, зараз ми бачимо його «братні обійми» на сході, нам казали про «Польщу - адвоката, який нас репрезентує в Європі», але тепер у Польщі приймають сумнозвісні закони щодо української історії. Ми бачимо, як до українців у найскладніші часи ставляться сусіди – Угорщина та Румунія. Історик наголосив, що українці завжди намагалися нікого не образити, вклонялися одразу двом – з одного боку шанували орденоносних ветеранів каральних органів, а з іншого боку потискали руку воякам УПА. Ця мутація призводила до того, що Україна довгий час не могла утвердитися.

Під час заходу Сергій Годлевський демонстрував окремі фото, розповідаючи про тих, хто на них зображений. Так, на звороті фото трьох загиблих дівчат вказано, що це учасниці Ковельського окружного проводу ОУН, ліквідовані в схроні 17 березня 1950 року.

Степан Калачук на псевдо Панас убитий у 1951 році на винищувальною групою села Замшани. Можливо, героєві довелося ковтнути отруту, тому що на фото видно, що робили розтин його тіла.

Олексій Тишко підписаний як «бандит ОУН Муха» - фото, очевидно було прикріплене до картотеки. Для ідентифікації убитих в очі їм крапали спеціальні речовини, аби сфотографувати труп з розплющеними очима.

Надзвичайно сильне фото наче ілюструє пісню Йосипа Струцюка «Нас весна не там зустріла, і не ті пісні співала, ти стріляв зі скоростріла, я набої подавала»: на унікальному фото зображені убиті хлопець із дівчиною, біля них зброя, отже, вони не здавалися, відстрілювалися до останнього. Такі фото, мовляв, можуть бути сюжетом для наступних фільмів, адже демонструють любов, героїзм та відвагу. Це фото збереглося у сейфах ворога України, який ліквідовував повстанців.

На світлинах можна побачити чимало молодих людей віком 16-20 років, яких убили зі зброєю в руках. На окремих фото можна побачити прототипи української військової форми – шапки-мазепинки тощо. Є світлина провідника ковельського району ОУН Василя Сементуха, також є фотокопія почерку легендарного Василя Кука, останнього головнокомандувача УПА.

Можливо, оцифровані фото розмістять на веб-сайті Волинського краєзнавчого музею.

Насамкінець історик Ігор Марчук з Рівненського краєзнавчого музею розповів, що довгий час ми не мали візуального образу хлопців та дівчат, які воювали у лавах УПА, а завдяки таким фотоархівам вдасться попрацювати з важливими для дослідників джерелами. Такі фотоархіви з’являються на території Волині не вперше, а на території Рівненщині такі фотоматеріали практично повністю знищені кадебістами. Науковець зауважив, що знає імена багатьох зображених на фото повстанців, навіть не підписаних на звороті. Він відзначив фото Василя Сементуха та інших відомих повстанців, фото яких є у галузевому архіві СБУ в Києві. Вперше у цій добірці історик побачив невідоме донині фото Андрія Михалевича (Коса). Ігор Марчук подякував Сергію Годлевському за гідну працю і бажання доносити таку інформацію до суспільства.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---