Втратити частину себе, але продовжувати жити: у Луцьку дякували матерям і дружинам загиблих воїнів. Фото

У другу неділю травня в Україні відзначають День матері. Щирі вітання нині лунають на честь берегинь роду – матерів і бабусь. Але непростим цей день є для тих, хто не почує більше теплих слів від дітей…

Мистецьке дійство «Крила материнської молитви» зібрало у Волинському академічному обласному театрі ляльок матерів і дружин полеглих захисників України. Зустріч, яку підтримав Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом», стала щирим вшануванням материнського подвигу усіх, хто витримуючи нестерпний біль втрати, продовжує жити.«Мій Сергій пішов на фронт після Майдану. Ще там отримав контузію. А на війні пройшов Іловайськ і Піски. Діставали осколки… Поїхав у «Азов». У 2017 році вступив до ЗСУ. Потім – «Світлодарська дуга». Знову важко поранили, але він повернувся до побратимів. Там і загинув…»

Мама Сергія Крука Мокренка із Шацька не стримує сліз. Каже, що час не загоїв її рану. Лише притупив. І що отак – разом із жінками, які можуть зрозуміти її – стає трошки легше.

«Велику підтримку отримуємо, адже наодинці дуже важко. Допомагаємо тим, хто втратив дитину зараз. З цим доводиться жити і хоча часто пригадую минуле, розумію, що сина не можна було відмовити. Сергій сам втікав у «Азов», хоча ми тоді сховали документи. Якщо людина прагне, усією душею відчуває свій патріотизм – вона піде і її неможливо зупинити. І це – її подвиг», – розповідає мати солдата.Схожі долі в усіх жінок, які зібралися сьогодні у залі. Кожна з них проживає своє горе. І кожна розуміє горе тих, хто поруч, може знайти слова розради та підтримки. Саме це і є місією ГО «Об’єднання матерів і дружин захисників України» – своєрідної родини, яка приймає до себе жінок, діти та чоловіки яких загинули, зникли безвісти, перебувають у полоні.

Читати ще: «Біль матерів та дружин не вщухає»: у центрі Луцька вшанували загиблих за українську незалежність. Фото

Голова волинського осередку громадської організації Катерина Свищ добре знає, що таке материнське горе. Її єдиний син – кадровий офіцер, розвідник Сергій загинув у 2015 році на Донеччині.«Ми організовуємо такі зустрічі, аби подарувати хоч хвилинку радості, хвилинку спокою душам, дрібку тепла мамам і дружинам, які втратили рідних. Звичайно, День матері – знакове свято і хочеться, щоб вони пам’ятали, що їхнє горе не залишає байдужим нікого і вони не є самотніми. Хочеться цим святом хоч трошки надати тепла, обійняти, об’єднати. Добре знаю, що коли ми разом, ми розуміємо одна одну і можемо полегшити наш спільний біль», – звернулася до зали Катерина Свищ.Одними з тих, хто намагається підтримати і допомогти є Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом». Сьогодні він вже традиційно доєднався до організації зустрічі.

Голова правління Фонду Катерина Шкльода підкреслює: День матері – світле та радісне свято. Але ж важко відзначати його тим, хто втратив своїх дітей на війні.

«Складно підібрати правильні слова, які б не ранили ще більше. Адже розуміти ваш біль може тільки той, хто пережив втрату. Хтось каже, що час все загоює, але біль лише притуплюється, а порожнечу заповнити неможливо. Ви маєте знати, що більшість українців відчувають величезну вдячність до людей, які поклали життя заради нас. Відчувають вдячність до вас – тих людей, які мають силу жити далі. Просто знайте – ми біля вас. Це – наш обов’язок: підставляти плече, подавати руку, допомагати долати труднощі», – сказала Катерина Шкльода.Для майже 200 дружин та матерів воїнів Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» підготував подарунки. І це – символічно, адже їх виготовлено представниками ветеранського бізнесу – тими, хто добре знає, що таке війна.Захід розпочався з хвилини пам’яті. Потім прозвучала вокальна композиція-молитва «Отче Наш». У єдиному звертанні до Бога присутні просили спокою для душ спочилих і найшвидшого наближення миру для України.Зі сцени лунали слова вдячності жінкам. І не важливо, якої форми вони набували: молитви, віршу, пісні. Вони несли у собі пошанування жертовності і сили, яка надихає.

Читати ще: Луцький міський голова зустрівся з матерями полеглих захисників та захисниць

«Ціна подвигу усвідомлюється лише з плином часу. Дорогі мами, дорогі дружини, я хочу вам подякувати за те, що ви народили, виховали гідних, мужніх, сміливих синів. Були надійним тилом і опорою для чоловіків. Не вистачить слів вдячності тим, хто своє життя поклав заради нас, заради того, аби Україна була. Не лише сьогодні чи у інші пам’ятні дні ми повинні пам’ятати про це. Пам’ятати про подвиг наших захисників треба повсякчас», – звернулася до жінок народна депутатка Ірина Констанкевич.Жінок об’єднало не лише спільне горе. Разом вони намагаються допомагати нашим захисникам, співпрацюють з волонтерами, активно розвивають різноманітні просвітницькі проєкти. Свідченням цього є почесні грамоти, які організатори свята вручили представникам влади, громадського сектору, активним колежанкам.«Вас єднають спільні проблеми, спільні справи і зрештою нам усім треба гуртуватися, аби допомагати один одному. І об’єднуватися аби формувати у нових українцях повагу до пам’яті, повагу один до одного. Водночас ми тут, аби й почути ваші проблеми», – наголосила Ірина Констанкевич.«Дякуємо вам за те що виховали героїв. Важко знайти слова, щоб висловити вам підтримку і співчуття. Ніхто крім вас не знає глибину горя і скорботи, але треба жити. Тому що Україна має майбутнє, тому що ми повинні донести подвиг ваших дітей і чоловіків до наступних поколінь», – сказав заступник голови Волинської обласної ради Григорій Пустовіт.Серед гостей заходу була й представниця Володимира – очільниця районного осередку Всеукраїнської громадської організації Союз Українок Віра Чайковська-Тарликова.Вона розповіла про реалізацію спільного проєкту «Рушник пам’яті» – рукописного «літопису» загиблих на війні з 2014 року. Мета його скорботна та, водночас, велична, аби жоден із героїв не був забутий. 31 травня полотно, на якому матері вишивали імена буде презентовано у Володимирі.

Свій біль розділяє з іншими Світлана Сидорук. Її чоловік – учасник бойових дій 2014-2015 років. У 2022 році пережив полон, інвалід війни. Загинув під час волонтерської поїздки у 2023 році.«Найбільше щастя для жінки – дати життя. Найбільше горе – втратити дитину, – каже Світлана Сидорук. – Але кожна з цих матерів віддала дитину, аби врятувати усіх нас. Я не розумію, як це можна пережити, але вони змогли. Об’єднуються, допомагають одна одній, продовжують жити».

Олександр ДУРМАНЕНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---